Есе керівник шкільного лялькового театру
Я, Янченко Віра Вікторівна, працюю в ГКОУ РВ школа - інтернат VIII виду селища Орловський 6 років, вихователем інтернату. І вже 5 років я є керівником шкільного лялькового театру «Веселка». Проблема самоосвіти , над якою я працюю, звучить так- «Формування культури спілкування і естетичних почуттів за допомогою лялькового театру". Обрана вона була не випадково, оскільки на думку доцентів Е Д. Худенко, Г.Ф. Гаврилычева і вчителів - дефектологів Є.Ю. Селіванова, В .В. Титова у дітей з розумовою відсталістю проявляються недоліки характеру, переважно емоційно обумовлені:
-нестійкість уваги;
-підвищена збудливість афектів;
-сильна гострота симпатій і антипатій до людей;
-лякливість і боязкі страхи (фобії);
-песимізм і надмірна веселість;
-байдужість, байдужість;
-пристрасть до читання.
Для розумово відсталих дітей характерні: нестійкість довільної уваги, низький рівень самоконтролю і самоорганізації, недостатня турбота про результативність своєї роботи. У дітей порушена функція пам'яті й мови, діти не вміють спілкуватися один з одним, присутня надмірна дратівливість і імпульсивність, не вміють доводити справу до логічного завершення, порушена дрібна моторика рук.
А театр ляльок багато значить для дитячого серця. Адже лялька може все або майже все. Вона творить чудеса: веселить, навчає, розвиває творчість, коригує поведінку. З допомогою театру ляльок вирішуються психолога - педагогічні завдання, здійснюється естетичне виховання дітей, творчий розвиток. Наш шкільний ляльковий театр - це театр петрушок». Петрушками називаються ляльки, які надіваються на руку. У наших постановках ми використовуємо ляльок, виготовлених на фабриці, деяких готуємо самі разом з дітьми. Сценою в театрі «петрушок» служить ширма. Декорації ми малюємо разом з хлопцями. Ляльководи, заховані за ширму, керують ляльками і говорять за них. Завдяки чому у дітей зникає страх перед публікою, розвивається мова, пам'ять, мислення. Лялька - «петрушка» відрізняється від звичайної тим, що риси її обличчя більші, вираз характерніше. Тулуба зовсім немає. Його замінює спеціальна рукавичка і рука ляльковода, на яку лялька одягнена. Все це сприяє розвиткові дрібної моторики рук.
Доброзичливість з боку педагога, заохочення, висловлення позитивних оцінок на адресу дитини сприяє стимулювання його творчої активності.
Для своїх постановок ми з дітьми використовуємо казки добре знайомі школярам, деякі з них показуємо в новій обробці.
Казки дітям читали завжди, і будуть читати завжди. Діти з бажанням, під час наших занять, читають їх самі, розвиваючи свою техніку читання. Але можна не тільки читати, але і грати в казки, що ми з дітьми і робимо на своїх заняттях. Граючи з дітьми, я допомагаю їм у пізнанні навколишнього світу, накопиченні знань. Такі ігри допомагають закріпити зміст казки, по-новому поглянути на читання.
На своїх заняттях я намагаюся створити умови для
творчого самовираження:
- обмін думками (діти дають оцінку один одному);
- зняття «затисків» (вчити дітей на власному прикладі розкріпачуватися, не боятися сцени);
- співпраця педагога і вихованця (діти із задоволенням беруть участь у музичному оформленні вистави, декоруванні сцени тощо);
- зняття психологічної інертності;
- проведення детального аналізу.
На основі спостережень виявила, хто з дітей має потребу в індивідуальному та диференційованому підході. Для таких дітей я підібрала спеціальні розвиваючі ігри за методикою В. Коваль.
Так як у актора з інтелектуальною недостатністю є певні складнощі в організації своєї поведінки (виснаженість, слабка концентрація уваги тощо), то я вибираю для роботи з дітьми прості дитячі казки. В іншому випадку необхідно ритмічно членувати дії на невеликі частини: сцени, епізоди, картини і т.д., щоб до кожної частини актор міг долучитися до нового завдання.
Роботу з дітьми я починаю з колективних форм (завдання дається всій групі) і розвиваю в бік пошуку індивідуальних засобів виразності, починаю з того що у хлопців виходить. Також враховую об'єктивні обмеження можливостей дітей, створюю ситуації посильного для них напруги, допомагаю їм розширити свої можливості і вчу разом радіти навіть невеликим перемог. Не фіксую помилок, а за допомогою ігрових завдань домагаюся їх виправлення.
Для всебічного розвитку розумово відсталих дітей необхідно формувати вміння працювати в колективі. Під колективною діяльністю мається на увазі спільна постановка з окремими ролями. Оскільки діти в процесі постановки вистави тісно взаємодіють один з одним, при поділі ролей, а так само пов'язані спільністю мети, то дуже важливо в процесі роботи зберегти дисципліну, доброзичливість, але в той же час товариську вимогливість щодо якостей і правильності виконання дій вистави.
Внаслідок спільної роботи вихованці отримують навички спілкування, співробітництва, взаємодопомоги, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.
Підсумками всіх наших занять є виступи перед глядачами: на шкільних заходах, зональних з'їздах та районному захід присвяченому декаді інвалідів.
Таким чином, на мою думку, художньо - естетична спрямованість позаурочної діяльності дітей, за допомогою шкільного лялькового театру сприяє формуванню у них позитивних емоцій, розширює сферу їх почуттів, привчає до колективних переживань, розвиває ініціативу, творчу вигадку, розширює знання дітей.
Використовувана література:
• Бібліотека вихователя «Театральна діяльність», А.В.Щеткин .-М.:Мозаїк-Синтез,2008р.
• Організація та планування виховної діяльності у спеціальній (корекційної) школі-інтернаті, дитячому будинку, Е.Д.Худенко та ін. - М.:АРКТИ,2005р.
• Організація театральної діяльності в школі та позашкільних установах, Великоднева Ю.В.