Як навчити дитину самоконтролю?

Розглянемо, що мається на увазі під такою складною назвою, як «самоконтроль». Якщо дитина навчився свідомо планувати і регулювати свою діяльність (радійте, батьки!) у дитини розвинений самоконтроль. Успішне навчання в школі передбачає розвиток двох основних напрямків самоконтролю: самоконтролю поведінки та самоконтролю навчальної діяльності.

Відсутність або недостатній розвиток самоконтролю поведінки перетворюють шкільне життя дитини в справжнє пекло - йому складно відповідати вимогам режиму і переносити навантаження навчальної програми. Самоконтроль поведінки повинен бути сформований у дитини ще до школи. У першому класі він вдосконалюється, стабілізується і зазвичай дитина справляється зі стресом адаптації до шкільного життя, здобуває нові навички спілкування з однокласниками, втягується в новий режим.

Розвиток самоконтролю в навчальній діяльності проявляється в умінні виконувати роботу, діяти за певним зразком, дотримуватися послідовності дій, знаходити в роботі допущені помилки і самостійно виправляти їх. Для цього дитині необхідно йти шляхом проб і помилок, а батькам - обговорювати з ним результати помилкових дій, не лаючи, а роблячи висновки.

Розвиток самоконтролю залежить багато в чому від реакції батьків на помилки, допущені в домашньому завданні. Нерідкі ситуації, коли дитина, квапливо виконуючи домашнє завдання, робить багато помилок, злиться, закреслює всі, і, не знаючи, що робити далі, шукає допомоги у рідних. В таких ситуаціях треба підтримати дитину.

Мама заспокоює: «Петя, ти поспішив з рішенням, не подумав. Не засмучуйся, злитися можна тільки на самого себе, але це не допоможе вирішенню завдання. Заспокойся, подумай, і у тебе все вийде правильно». Петя впорався із завданням. Мама поступила мудро - не засмучувала сина, не вилаяла, а подала йому підтримку в осмисленні того, що відбувається.

Батьки та вчителі, іноді не бажаючи того, породжують у дітей страх помилкових дій, страх покарання за помилки. Тому у дитини і загальмовується внутрішнє бажання діяти самостійно, контролювати себе, брати відповідальність за виконувану роботу. Коли занадто сильний контроль дорослих, особистість дитини «задавлені» і довго буде нездатна до розвитку самоконтролю.

Важливо пам'ятати!

• Формування у дитини самоконтролю багато в чому залежить від уміння батьків своєчасно надати йому можливість діяти самостійно, досягати результату, брати на себе відповідальність за досягнення мети.

• Найскладніше для батьків у взаєминах з дитиною - визнання і розвиток його ініціативи, передача відповідальності в його руки, надання їй певної свободи дій, що сприяє розвитку самостійності і самоконтролю.

• Приділіть увагу виробленню у дитини адекватної емоційної реакції на допущені помилки. Замість смутку, злості та агресії треба виробляти вміння спокійно сприймати ситуацію, її осмислювати і робити висновки в майбутньому.