Особливості корекційної роботи на уроках розвитку мовлення в початковий період навчання

Розвиток мовлення у дітей з порушенням слуху

Автор: Рибакова Тетяна Вікторівна, учитель початкових класів Сумської школи-інтернату I і II виду

Однією з основних особливостей корекційної роботи на уроках розвитку мовлення в початковий період навчання є принцип комунікативної спрямованості. Розвиток мовлення у дітей з порушенням слуху - одна з найважливіших задач, яка вирішується спеціальної (корекційної) школи у процесі викладання всіх навчальних предметів. Настільки пильна увага до мовного розвитку дітей не випадково. Працюючи над виправленням різних порушень мовлення, формуючи мовленнєві вміння та навички, ми тим самим розвиваємо у школярів пізнавальні здібності, удосконалюються психічні функції. Повноцінна мова дитини - це також засіб підвищення рівня комунікабельності, шлях до розвитку найкращою соціальної адаптації. Будучи засобом планування і регулювання людської діяльності, мова впливає і на формування поведінки дитини, сприяє більш досконалому оволодінню професійно-трудовими навичками, що теж значною мірою сприяє його життєвим успіхам.

Основне навантаження у формуванні мовлення дітей з порушенням слуху припадає на уроки розвитку мовлення, де мова, мова не тільки засіб навчання, але і предмет вивчення. Увага дітей привертається до звуковим складом слова, його кодування на листі, відбору лексики для більш точного вираження думки, правильній побудові речень, зв'язку їх один з одним в тексті.

У ряді заходів, що використовуються на уроках розвитку мовлення та формування вимови з глухими вихованцями, можна виділити декілька напрямків.

Важливим завданням вчителя є підтримання позитивного емоційного стану вихованців. Позитивні емоції активізують діяльність головного мозку, поліпшують пам'ять і працездатність дітей. Позитивні емоції в процесі діяльності - необхідна умова психічного здоров'я. Навпаки, відсутність інтересу до занять, нудьга є сильним фактором стомлюваності.

Підвищення фізичної і розумової працездатності сприяє динамізація робочої пози вихованців (сидячи-стоячи) у процесі заняття. Відомо, що більшу частину уроку школярі, як правило, проводять сидячи за столом, в умовах обездвиженности і статичної напруги. Тому особливу актуальність набуває розширення на уроці рухової активності вихованців. Учитель планує побудови уроку з таким розрахунком, щоб дитина кілька разів переходив з положення "сидячи" у положення "стоячи".

Сприйняття інформації відбувається, в основному, завдяки двом сенсорним системам: слуховий і зорової. Відсутність або недолік слуху сприяють більш напруженої роботи зорової системи і є обтяжуючим чинником для її функціонування, що призводить до зниження зорової працездатності і стійкості уваги. Необхідний спеціальний постійний контроль за дозуванням зорових навантажень і станом зору глухих і слабочуючих вихованців.

Відмінною рисою занять є те, що дидактичний матеріал розміщується на максимально можливому віддаленні від дітей. Кожен учень знаходиться строго на своїй зоровій робочої дистанції. Визначається вона тим відстанню, з якого дитина може розрізняти літери, рівні по висоті 1 див.

Необхідно дотримуватися розмір пред'являється дидактичного матеріалу (сюжетні і предметні картинки, картки з буквеним текстом, цифровий матеріал). Найдрібніші деталі повинні бути на висоті не менше 1 див., розмір самих великих зображень не повинен перевищувати 2-3 див.

Під час уроку доцільно чергувати заняття в режимі зорових горизонтів з заняттями на близьких дистанціях. У процесі занять вчитель може виконувати з учнями вправ із зоровими мітками. У різних ділянках кабінету фіксуються або підвішуються привертають увагу об'єкти - яскраві зорові мітки. Ними можуть бути невеликі предмети, іграшки або яскраві картинки. Розташовувати їх рекомендується в разноудаленных ділянках кімнати: наприклад, дві підвісити до стелі в центрі кабінету, дві - зафіксувати по кутках у фронтальної стіни.

Іграшки або картинки доцільно підібрати з таким розрахунком, щоб разом вони склали єдиний зорово-ігровий сюжет, наприклад, з відомих казок, байок і т.д. Один раз в два тижні сюжети рекомендується міняти. Вправу необхідно виконувати в положенні "стоячи". Для цього вчитель періодично дає відповідні команди і під рахунок "один, два, три, чотири" дитина швидко фіксує погляд на зазначених зорових ділянках кімнати.

Велике значення в попередженні стомлення у дітей на заняттях належить физкультминуткам. Час проведення фізкультхвилинок, можна варіювати, але в будь-якому випадку їх слід проводити при перших ознаках стомлення дітей.

Особливістю корекційної роботи на уроках розвитку мовлення є розвиток дрібної пальцевої моторики вихованців. Роботу в цьому напрямку можна здійснити на фізкультхвилинках і на різних етапах всього заняття. Пальчикова гімнастика проводиться у вигляді рухів пальців рук у поєднанні їх з промовою. Це служить розвитку не тільки дрібної моторики, а й розвитку мовлення. Ця діяльність викликає інтерес у дітей, створює емоційний настрій. Регулярно стимулюються дії мовних зон кори головного мозку, що розвиває мову, удосконалює психічні процеси - увага і пам'ять, розвиває слухове сприйняття, полегшує засвоєння навичок письма.

Важливим моментом збереження працездатності, розумового і психічного здоров'я вихованців під час уроків, є зміна видів діяльності, навіть протягом невеликого проміжку часу.