Реклама




Роль гри у вихованні дітей. Сюжетно-рольові ігри для розвитку та виховання дітей


Роль гри у вихованні дітей. Сюжетно-рольові ігри для розвитку і виховання дітей

Гра - своєрідна самостійна діяльність дитини, особлива форма дитячої діяльності.

У грі більше, ніж в будь-якій іншій діяльності, дитина може проявити самостійність. Він сам вибирає ігри, іграшки, різні матеріали для гри, сам будує ігрові сюжети, в яких відображає навколишнє життя, вибирає товаришів по грі. Все це легко помітити, спостерігаючи сюжетно-рольові (творчі), рухливі та дидактичні ігри дітей.

В цілому в ігровій діяльності багато що зумовлене активністю самих дітей, їх любов'ю до грі, в ній часто виникають самодіяльні форми дитячого життя.

Гра є найважливішим засобом виховання дітей. По-перше, гра виступає як засіб виховно-освітньої роботи, з допомогою якого вирішуються завдання морального і естетичного, розумового і фізичного виховання дітей, формування особистості дитини в цілому.

По-друге, гра розглядається як форма організації життя дітей, оскільки вона є найважливішою діяльністю дитини.

Сюжетно-рольові ігри

Виділяється ряд рівнів (етапів) розвитку сюжетно-рольової гри, а також рівнів взаємин дітей у грі.

1. Рівень неорганізованого поведінки. Дитина може зруйнувати будівлю, виконану іншими, відібрати іграшку. Така поведінка, як правило, не є ознакою агресивності, недоброзичливого ставлення до сверстнику. Воно пояснюється невмінням зайняти себе, нерозумінням наслідків своїх дій.

2. Рівень одиночної гри. Дитина, не вступаючи в ігрову взаємодію, разом з тим вже не заважає ігор інших дітей. Це відома передумова до встановлення позитивних взаємин у грі і перехід до гри поруч. У дітей є елементарні вміння у поводженні з різними іграшками (одягають, роздягають, укачивают ляльок, ведмедиків, споруджують нескладні споруди, возять машину).

3. Рівень гри поруч. Двоє-троє дітей лише зовні об'єднані ігровою ситуацією, але фактично у кожного своя ігрова мета, іграшка, свій нескладний сюжетний задум. Наприклад, на одній лавці сидять двоє трирічних дітей і щось зображують: один з них їде до тата на машині - рулить, інший, виявляється, просто гуляє; на килимі кілька дітей, але кожен зайнятий своєю грою: один грає з матрьошками - водить їх, інший будує будинок, третій катає машину.

Цей рівень характеризується виникненням інтересу до ігор однолітка, усвідомленням того, що інша дитина теж грає. У дитини проявляється доброзичливе ставлення до поруч грає, розуміння, що йому не можна заважати, уміння в разі необхідності рахуватися з іншими (потіснитися, обмінятися іграшкою або навіть віддати її і т. д.). Ігри дітей поруч створюють умови для природного об'єднання гравців.

4. Рівень короткочасного спілкування-взаємодії. Дитина може хоча б на короткий термін підпорядкувати свої дії в грі загальним задумом, погодити їх з діями інших дітей. Він вміє домовлятися про майбутню гру (прагне до цього), вносить свої пропозиції, готовий прислухатися до слів співучасника гри і підкоритися справедливого вимогу.

В іграх з правилами грають стають залежними від них, але цими правилами треба оволодіти, треба вміти виконувати їх.

5. Рівень тривалого спілкування-взаємодії на основі інтересу до інтелектуального, морального, художнього змісту гри, а також до тих рухів, дій, яких вона потребує.

Це вже значно більш високий етап гри, більш складний рівень відносин. У дитини виявляються початкові форми відповідального ставлення до своєї ролі у спільній грі (навіть якщо його вихід з гри не поведе до розпаду грає групи). Він починає правильно оцінювати якість і результат власних дій і дій однолітків з точки зору завдань спільної гри. Наприклад, у творчій рольовій грі в «лікарню» хлопчик зумів разом з товаришем зробити хороший аптечний кіоск і касу, і всі учасники гри купували у них ліки, всім було цікаво.

Тривалість взаємодії, пов'язаного з зацікавленістю змістом ігор, великою мірою пояснюється тим, що на цьому етапі діти досить самостійні у виборі того чи іншого виду гри, в їх поєднанні, можуть придумати цікаву сюжетно-рольову гру, знають правила ряду дидактичних та рухливих ігор.

6. Рівень тривалого спілкування-взаємодії на основі інтересу до змісту гри та взаємної оцінки дітей з особистісним якостям і вмінню грати. Високий рівень взаємин дітей забезпечується перш за все тим, що сама ігрова діяльність характеризується новим етапом, більш високим «якістю».

У дітей помітний інтерес до різноманітних сюжетних і несюжетным ігор. Організовуються досить стійкі ігрові колективи. Такі групи вимагають активного спілкування учасників: умінь домовлятися між собою про те, у що грати, справедливо розподіляти ролі, виконувати правила, діяти злагоджено.

Злагодженість гри, її розвиток як діяльності і хороші взаємини дітей залежать від ряду причин. По-перше, спільну діяльність і поведінку дітей регулюють правила до початку гри і в процесі її. У дидактичній і рухомий іграх правила задаються дорослими.

В сюжетно-рольових іграх, які придумуються, немає готових правил. Діти висувають їх самі, орієнтуючись на те, як буває насправді («по правді»), і добровільно підкоряються їм (не можна, наприклад, сідати на пароплав, якщо він вже відплив від берега). Діти хочуть слідувати в грі певним життєвим правилам, і це допомагає педагогові виховувати їх ставлення та поведінку, а дитина засвоює необхідні норми і правила, вчиться долати негативні імпульсивні пориви.

По-друге, необхідна умова «хорошої гри» - виховно-цінне сюжетний зміст. Зовсім небайдуже, у що відіграють діти, кого і як вони зображують, які сторони діяльності, поведінки людей передають в ігрових образах.

По-третє, злагодженість гри і позитивні взаємини дітей багато в чому залежать від складу дитячих груп. Якщо грає в групі зібралися хлопці, засвоїли моральні звички поведінки, якщо вони вміють, наприклад, домовлятися про майбутню гру, про ведучого тощо, то їх спільна діяльність буде здійснюватися злагоджено.

Треба створити матеріальні умови для гри: підібрати (відповідно віку) готові ігри та іграшки, будівельні матеріали, мати різний «непридатний» матеріал (дошки, фанеру, шнур, шпагат, дріт і ін), який діти дуже люблять використовувати в грі. Необхідно привчати дітей з'єднувати гру з працею шляхом виготовлення саморобних іграшок, заохочувати використання в іграх знань і умінь, отриманих на заняттях, у повсякденному практиці. В цьому відношенні особливо широкі можливості надає самостійна художня діяльність, включена в гру.

Гра найтіснішим чином пов'язана з широкими виховними проблемами. Щоб успішно керувати грою, вирішувати з її допомогою виховні завдання, треба пам'ятати про те, що в будь-якій грі, особливо сюжетно-рольової, творчої, мають місце два типи взаємин: взаємини дітей за сюжетом, за ролями, які вони виконують (уявні), і взаємовідносини їх як товаришів по грі, у зв'язку з грою, або, як іноді кажуть, реальні взаємини.

Ці два види взаємин не тотожні, хоча часто між ними виявляється тісний зв'язок і взаємовплив. Уявна ситуація, в якій діє дитина, торкається його почуття і думки. Граючи, діти передають своє ставлення до зображуваним подіям, щиро і безпосередньо входять в роль. З одного боку, у дитини виникає внутрішнє спонукання вести себе відповідно до образу, з іншого, він навчається певних способів поведінки: діяти, як турботлива мама, справедлива вчителька, сміливий геолог. В результаті стають більш стійкими і усвідомленими засвоювані дитиною норми поведінки.

Все це сприяє розвиткові дружніх взаємин. Найулюбленіші ігри - це ігри спільні. Дитина тягнеться до суспільства однолітків.

Відомо, що чим старше стає дитина, тим все більш і більш колективний характер набувають гри, з'являються стійкі ігрові об'єднання. Ігри захоплюють дітей і допомагають виховувати в них ряд найважливіших суспільних, колективістських якостей, на основі яких будується життя людей в суспільстві: взаємодопомога, співробітництво, уміння діяти спільно для досягнення загальної мети, ініціативність, справедливість, почала принциповості і відповідальності.

Моральне виховання дітей у сюжетно-рольовій грі здійснюється в тісному зв'язку з їх розумовим вихованням. Необхідно спонукати дітей до того, щоб вони використовували в грі наявні знання та вміння, зокрема набуті на заняттях, у трудовій діяльності, сприяти більш глибокому, міцному засвоєнню придбаного, активізації мислення та уяви, розвитку мовлення і т. д.

В ході гри, особливо творчої, перед дітьми постійно виникає ряд питань, які потрібно вирішувати і які вимагають роздумів, обговорення, спілкування. Тому дорослим слід підтримувати і розвивати інтелектуальні інтереси дітей, пов'язані з їх грою: підтримувати цікаві задуми та відповідні шляхи їх реалізації, задавати питання і відповідати на запитання дітей, з допомогою книги, картинки і т. п. уточнювати після гри те, що залишилося незрозумілим.