Реклама




Рольові ігри для дітей


Рольові ігри для дітей

Розглянемо значення рольових ігор у розвитку дитини. Зазначимо значення рольових ігор у розвитку і вихованні дітей.

Рольові ігри є прекрасним тренувальним залом для підготовки дитини до життя в суспільстві. В кожній грі, незалежно від того, грає дитина один або разом з іншими учасниками гри, він виконує певні ролі. Граючи, дитина бере на себе певну роль і виконує дії героя гри, здійснюючи вчинки, властиві цьому персонажу. Цінність рольових ігор полягає в тому, що діти повторюють в іграх підглянуті за дорослими типи поведінки та можливості вирішення життєвих колізій.

У грі необхідно стежити за тим, щоб не з'являлося зазнайство, не проявлялося перевищення влади командних ролей над другорядними. Непокора в грі може зруйнувати гру. Необхідно стежити за тим, щоб у ролі була дія. Роль без дії мертва, дитина вийде з гри, якщо їй нема що робити. Сама переконлива гра може стати нецікавою для тих хлопців, які виявляться не доля. Зацікавленість визначається тими можливостями, які надаються дитині в грі роллю. Не можна використовувати в грі негативні ролі, вони прийнятні тільки в гумористичних ситуаціях.

Для дитини дуже важливо розподіл ролей. При розподілі командних ролей варто робити так, щоби роль допомагала дітям вирішити проблеми індивідуального характеру. До таких проблем можна віднести наступні труднощі, які відчувають діти. Слабо виражене вміння організувати свою діяльність; відсутність авторитету серед однолітків, недисциплінованість і багато іншого. Програвання різних ролей допоможе дітям впоратися з труднощами. Неавторитетним зміцнити авторитет, неактивним - виявити активність; недисциплінованим - стати організованими; дітям, чимось себе скомпрометували, - повернути втрачений авторитет, новачкам, хлопцям, сторонящимся дитячого колективу, - виявити себе, здружитися з усіма. Дитині не байдуже, кого грати - лиходія або героя. Кожен прагне бути героєм, оскільки це приємно і дитина вже розуміє, що позитивний герой набагато симпатичніше лиходія. Чим старше дитина, тим більше він ретельно стежить за справедливим розподілом ролей, цілеспрямованіше вибирає ролі для себе. У конфліктних ситуаціях, коли домагання на ролі зіштовхують дітей, вони вже можуть проаналізувати, як виконав роль той чи інший претендент, правильно оцінити свої особисті можливості виконання бажаної ролі, співвіднести своє розуміння ролі й реальний її програш іншим членом ігрової групи.

Діти використовують лічилки, черговість у використанні привабливою ролі.

Говорячи про ролі, необхідно відзначити їх статеве забарвлення. Дитина, як правило, бере на себе ролі, відповідні його підлозі. Якщо він грає один, то ці ролі висловлюють побачений дитиною тип поведінки дорослого. Якщо це хлопчик, то він водить машину, будує будинок, приходить з роботи додому і пр. Якщо ж грає дівчинка, то вона вибирає роль мами, лікаря, вчительки.

Якщо ж мова йде про групових іграх, то дитина в три роки не поділяє особливо статеву приналежність ігрової ролі і хлопчик із задоволенням грає роль мами або вчительки. Але вже в шість років в основному діти групуються за ознаками статі. Хлопчики грають у «чоловічі» ігри, а дівчатка в «жіночі». Хлопчики люблять ігри, в яких вони можуть показати свою спритність, сміливість, силу. Дівчатка, як правило, грають в лікарню, школу, сім'ю.

Гра визначає характер статевої ідентифікації. Саме в грі дитина вперше знайомиться з ролями жінки, чоловіка, матері, батька. Від того, наскільки вірно будуть поставлені акценти в таких іграх, багато в чому залежить і те, якими чоловіками і жінками виростуть діти. Як вони будуть будувати сім'ю, навчаться правильно встановлювати взаємовідносини, необхідні для гармонійного життя.

Гра є певною проекцією майбутнього життя дитини. Домагання дитини в грі відіграють визначальну роль у розвитку якостей особистості. Адже в грі діти виробляють способи спілкування один з одним. Їх домагання пов'язані з тими якостями, які вже розвинені. Але практика показує, що бажання бути лідером, заводієм в грі пов'язане з упевненістю дитини в успіху. Якщо у нього вже є досвід гри, і у нього все виходило, то в нових обставинах він буде прагнути бути першим. Впевненість у тому, що всі учасники гри приймуть першість претендує дитини, підкріплюється, як правило, наявністю у нього будь-яких підкріплюють його значущість речей, потрібних для гри. Це може бути м'яч, або скакалка, або набір лялькової посуду, машинок і пр.

Значущим для учасників гри може бути і той факт, що в грі приймає участь дорослий, є мамою або татом чи бабусею конкретної дитини. Ця обставина посилює його домагання на лідерство незалежно від бажання дітей бачити його таким.

Слід зазначити, що вже з групи шестирічних дітей виділяються ті діти, які можуть лідирувати в організації рольових ігор. Це активні діти, які претендують на головні ролі і вміють так організувати гру, що їхні дії дають їм деяке право бути «героями». Як правило, вони пам'ятають усі деталі гри, всі правила і знають всі ролі. Це дає їм можливість підказувати тим дітям, які не впевнені в собі або забули свої ролі, як саме їм вести себе в заданих умовах. Взагалі соціальні позиції, які займають діти, вельми різноманітні. В ігровій групі можуть бути лідери з позитивною спрямованістю, які прагнуть до правильної організації ігор, погашення конфліктів, якщо вони розпалюються в ході боротьби за ролі. Є лідери з негативною спрямованістю. Вони агресивні, драчливы і сміли. Слабкі діти, що входять у групу, їх бояться і поступаються першість, не заперечуючи його. Але в кожній групі є такі діти, яких відкидають однолітки. Причин для відкидання може бути багато. Приміром, неохайний вигляд або заїкання дитини. А може бути, у нього слабо розвинена пам'ять і він весь час забуває правила гри, діє повільно і гальмує гру. Така участь, як правило, викликає роздратування учасників гри і відторгнення повільного і забудькуватого дитини.

Ми не раз відзначали, що у дитини надзвичайно розвинена потреба у спілкуванні з однолітками. Саме в ігровій діяльності у дитини з'являється реальна можливість застосовувати на практиці отримані і засвоєні їм норми і правила співжиття. Гра вчить знаходити потрібні способи поведінки, виявляти доброзичливість і толерантність. Для дитини, що вступає в гру, дуже важливі правила. Вони уважно стежать за їх виконанням, ретельно перевіряють ролі і виконання їх іншими дітьми. Створюється враження постійного і тотального контролю з боку учасників гри за тими ж учасниками гри. Виконання правил, передбачених грою, впливає на формування у дітей елементів самоконтролю. Якщо дитина не виконує правило, дитяче співтовариство суворо карає його аж до вигнання з гри. Це дуже хворобливе явище, тому дуже важливо навчити дитину виконувати правила, відповідні обраної ролі. Інтерес, який діти виявляють грі, настільки великий, що в ході її вони можуть виконати дії, непривабливі для дітей в інших, неігрових умовах. У грі важливо те, що дитина, що грає роль, глибоко переживає ігрові дії персонажа. Якщо персонаж дорослий, то грає дитина знайомиться з гамою почуттів дорослого світу, що допомагає йому в деякому роді зрозуміти чужий йому світ дорослих.

Взаємини дітей у грі бувають ігровими та неігровими, реальними. Не треба плутати ці два види. Ігрові відносини виражаються в тому, що дитина відповідно до правил грає роль. Якщо роль вимагає від нього якихось позитивних дій по відношенню до іншого дитині, то це зовсім не означає, що після гри його відношення, задане роллю, буде продовжуватися. Навпроти, воно може бути діаметрально протилежним. Це важливо зрозуміти і не покладати на гру зайвих надій. Не слід вважати, що гра автоматично буде виховувати дитину і прищеплювати йому весь комплекс життєво важливих цінностей, коригувати його манеру поведінки і взагалі навчить життя. Велику роль у вирішенні цих завдань відводиться дорослим. Саме їм належить навчити малюка в ході гри вирішувати практичні завдання, які допоможуть освоїти різноманітні життєві простори.