Реклама




Система виховання Сухомлинського


Система виховання Сухомлинського

Виховання через любов, через красу, через прекрасне - ось лише деякі постулати системи виховання Ст. Сухомлинського.

Виховання через любов - основна теза у вихованні дітей по Сухомлинському.

«Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей» - це головна відповідь Сухомлинського на поставлене собі ж питання. Відповідь абсолютно щирий, оскільки любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському, - поняття нероздільні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для них втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителя.

У павлиській середній школі виховання без покарань було педагогічним принципом всього колективу. Хоча і в цьому тонкому підході була певна еволюція поглядів Сухомлинського. Спочатку він визнавав доцільність покарань, вважав, що в певних випадках вони можуть бути ефективним методом впливу. Але в останні роки своєї діяльності Сухомлинський рішуче відстоював тезу: виховання учнів несумісне з покаранням. Він мав на увазі грубе відчитування, висміювання, виставлення з класу, залишення винного після уроків для виконання якої - небудь роботи, записування скарг у щоденник.

➣ Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна благородним потягом, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з'явиться зло. І якщо в школах є насторожившиеся, ощетинившиеся, недовірливі, а іноді і злі діти, то лише тому, що вчителі не знали їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їх товаришами. Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням в темряві. (В. Сухомлинський)

Покарання Сухомлинський зрозумів дещо раніше і глибше своїх попередників: «В середовищі педагогів можна нерідко почути розмови про заохочення і покарання. А між тим саме головне заохочення і саме сильне покарання в педагогічній праці - це оцінка».

➣ Біда багатьох вчителів в тому, що вони вимірюють і оцінюють духовний світ дитини тільки оцінками і балами, ділять всіх учнів на дві категорії залежно від того, навчають або не діти вчать уроки. (В. Сухомлинський)

Сухомлинський вважав, що правом користуватися гострим інструментом оцінки має тільки той педагог, який любить дітей. Учитель повинен бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємна довіра між ними, людяність і доброта - ось те, що необхідно вихователю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих цінних його якостей - людяність, коли доброта поєднується з мудрою строгістю.

Говорячи про позначці як про інструмент покарання, Сухомлинський вважав можливим її застосування тільки для школярів старших класів, оскільки в початкових класах покарання незадовільною оцінкою боляче ранить, ображає і принижує гідність дитини. Не можна допускати, щоб дитина на самому початку свого шляху з «допомогою» вчителя, який поставив погану оцінку, втратив віру в себе.

Діти приходять в школу самі різні: зібрані і незібрані, уважні і розсіяні, швидко хапають і тугодуми, неохайні й акуратні. Проте всі діти без винятку йдуть у перший клас з щирим бажанням добре вчитися. Це красиве людське бажання осяває весь сенс шкільного життя дітей. Оцінка у В.сухомлинського завжди оптимістична, ця винагорода за працю, а не покарання за лінь. Він поважав " дитяче незнання. Місяць, півроку, рік у дитини «може щось не виходити, але прийде час - навчитися».

Свідомість дитини - могутня, але повільна річка, і в кожного вона має свою швидкість. Сухомлинський наполегливо рекомендував батькам не вимагати від дітей неодмінно високих оцінок, щоб відмінники «не почували себе щасливчиками, а невстигаючих не гнітило почуття неповноцінності».

Сухомлинський рекомендував педагогам викликати в школу батьків не з приводу поганої успішності або дисципліни їхньої дитини, а тоді, коли він робить щось хороше, нехай незначний на перший погляд, але добрий вчинок. У їх присутності дитини важливо похвалити, підтримати і неодмінно зробити відповідний запис у щоденнику.

Така система виховання, в основі якої лежить оцінка тільки позитивних результатів, надзвичайно рідко призводить до психічних зривів, до появи «важких» підлітків.

І ще один актуальний висновок, що стосується свідомої дисципліни. Для Сухомлинського не було дилеми: особистість чи колектив. «Це дві грані, дві сторони єдиного людського буття. Немає і не може бути виховання особистості поза колективу, точно так само як не може бути абстрактного колективу без особистостей».


До прекрасного через прекрасне - друга теза у вихованні по Сухомлинському

«У світі є не тільки потрібне, корисне, але і красиве. З тих пір, як людина стала людиною, з тієї миті, коли він задивився на пелюстки квітки і вечірню зорю, він став вдивлятися в самого себе. Людина спіткала красу... Краса існує незалежно від нашої свідомості і волі, але вона відкривається людиною, їм осягається, живе в його душі...»

Серед різноманітних засобів виховання виховання красою стоїть у Сухомлинського на першому місці. Саме звернення до краси, облагороджування душі, переживання прекрасного знімає так звану товстошкірість, стоншує почуття дитини настільки, що він стає сприйнятливий до слова, а значить, легше піддається вихованню. Сухомлинський спочатку учить відчувати красу природи, потім красу мистецтва і нарешті підводить вихованців до розуміння вищої краси : краси людини, його праці, його вчинків і життя. Ні в чому вчителю не доводиться бути таким терплячим, як у вихованні почуття краси. Виховання почуттів - найважче в роботі педагога.

Сухомлинський вважав, що повести дітей на луг, сказати їм: «Подивіться, як красиво!» - зовсім не означає, що їх відразу ж зачепить ця краса. Педагог розповідав, що іноді доводиться чекати роками, поки раптом, в якийсь день, в якусь мить, при певному збігу обставин і настроїв серце дитини здригнеться, сповниться щастям... Значить, треба чекати, вірити в дитину - і тоді він полюбить прекрасне.

Від краси природи - до краси слова, музики і живопису. Слово і книга - головні засоби естетичного виховання в школі. Сухомлинський не агітував за естетичне виховання - але показував, що без естетичного виховання взагалі ніякого виховання немає. Свій ідеал педагог вбачав у тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупинилася перед ним в подиві, зробив його частинкою свого життя.

➣ З дітьми ми подорожували до джерел рідного слова. Ми йшли дивитися ранкову зорю, слухати пісню жайворонка і гудіння бджіл, щоб проникнути в багатющий доступний світ - світ слова. І тоді слово ставало в моїх руках знаряддям, з допомогою якого я відкривав дітям очі на багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса входила в їхні душі. (В. Сухомлинський)

Пізнання прекрасного, переживання радості в зв'язку з його створенням збагачують людини, множать його сили, багато в чому визначають світогляд. Адже світогляд базується не тільки на сумі знань, але і на морально-естетичному, емоційному світі людини, у тому числі і на почутті прекрасного.

Краса слова, за переконанням педагога, найяскравіше втілена в поезії. Захоплюючись віршем чи піснею, діти як би чують музику слова. У кращих віршах поетичне слово розкриває найтонші емоційні відтінки рідної мови.

Дати дитині радість натхнення, пробудити в її серці живе джерело поетичної творчості - така ж важлива справа, як навчити його читати і розв'язувати задачі.

Василь Сухомлинський поділяв думку про те, що успіх виховання багато в чому визначається розвитком емоційно-почуттєвої сфери. Настільки ж важливе значення в естетичному вихованні Сухомлинський надавав живопису і музиці.

Музики у школі Сухомлинського приділялася особлива увага. Вчитель ставив перед собою завдання викликати емоційну реакцію на мелодію і переконати дітей, що джерело краси музики є краса навколишнього світу. Музика ніби закликала: зупинись, прислухайся до музики природи, насолоджуйся красою світу, бери цю красу і множ її.

Мистецтво відкриває очі на світ рідної природи, як би настроює струни душі на ту хвилю, що передає звучання краси світу, пробуджуючи почуття прекрасного і доброго. «Як у живому, трепетному слові рідної мови, так і в музичній мелодії перед дитиною відкривається краса навколишнього світу». Але мелодія, на думку Сухомлинського, доносить до дитячої душі не тільки красу світу - вона відкриває перед людьми людську гідність і велич.

➣ Музика є самим чудодійним, найтоншим засобом залучення до добра, краси, людяності. Слухаючи музику, людина пізнає себе і пізнає насамперед, що він, людина, прекрасний, народжений для того, щоб бути прекрасним, і якщо в ньому є щось погане, то це погане треба подолати; відчути погане в самому собі і допомагає музика. (В. Сухомлинський).

При цьому Сухомлинський рекомендував дотримуватися чітких педагогічних заповідей. Передусім виховання прекрасним має ґрунтуватися на позитивних емоціях. Там, де починається хоч найменший примус дитячої душі, про естетичному вихованні не може бути й мови. Заплаканий або засмучений чимось дитина не сприймає вже нічого, навіть самого прекрасного. Воно тільки тоді може бути сприйнято, коли дитина емоційно підготовлена до цього і з завмиранням серця, з трепетом душі чекає зустрічі з ним.

Світ прекрасного для дитини починається в родині. Тонкість відчуття людини, емоційна сприйнятливість, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - все це осягається передусім у сім'ї.

Краса - засіб виховання чуйної совісті. Вже в дитинстві - і особливо в отроцтві - людина повинна навчитися самостійно опановувати естетичні цінності. Важливо, щоб це освоєння тривало все життя.