Реклама












Фактори розвитку мотиваційної сфери підлітків


Автор: Печникова Юлія Сергіївна, педагог-психолог Муніципального казенного установи соціально-реабілітаційного центру «Червоні вітрила», Новокузнецьк р.

Опис матеріалу: У статті аналізуються детермінанти мотивації в підлітковому віці: соціальні, фізіологічні, психологічні, культурні і т.д. Даний матеріал буде корисним для педагогів, педагогів-психологів, що працюють в освітніх закладах та соціального захисту. Розгляд такого фактора дисгармонійного розвитку мотиваційної сфери підлітка як неблагополуччя сім'ї.

Аналіз детермінант мотивації в підлітковому віці має важливе значення, так як в цьому віці складається ієрархія мотивів, набувають стійкість домінуючі мотиви.

В психології існує дві точки зору на природу детермінант мотивації: объективистская, відповідно до якої вона детермінується зовнішнім середовищем, і субъективистская, згідно з якою детермінантами мотивації є внутрішні системи особистості. З нашої точки зору, недоцільно розглядати ці дві позиції за принципом «або-або», так як на особу присутність обох моментів. Спробуємо подолати однобічність поглядів на природу детермінант мотивації шляхом еклектичного поєднання різних факторів розвитку мотивації: соціальних, фізіологічних, психологічних, культурних і т.д.

Вчені відзначають, що на формування мотивації в підлітковому віці величезне значення надають фізіологічні фактори. У підлітковому віці відбуваються фізіологічні перебудови в організмі дитини - статеве дозрівання. Відбувається зміна в ендокринній системі. Особливо активно працюють гіпофіз і щитовидна залоза. Йде інтенсивний фізичний ріст і фізіологічний розвиток. Дуже інтенсивно росте кістяк, але відстає мускулатура, тому підлітки часто сутуляться. Внутрішні органи не встигають за зростанням скелета, тому виникають труднощі в роботі серця, легенів, кровоносних судин. Виникають різкі перепади тиску і запаморочення. Відбувається інтенсивний викид гормонів, тому підлітки постійно перебувають у стані стресу і сексуального збудження. З-за цього емоційний фон нерівний. З'являються вторинні статеві ознаки, тобто зовнішні ознаки своєї статі. Різко підвищується інтерес до своєї зовнішності, формується новий образ фізичного «Я». Всі дійсні або удавані диспропорції викликають хвилювання [5].

Розглянемо соціальні фактори розвитку мотиваційної сфери підлітка. В.К. Вилюнас виділяє в якості детермінант розвитку мотивації людини виховні впливи, які виходять з найближчого оточення: батьки, працівники освітніх установ, всі дорослі. Він вважає, що «найбільш прямо через формування певної мотиваційної спрямованості відповідають школа, засоби масової інформації, мистецтво, громадські організації, правоохоронні органи; фактично від цієї функції не звільнений жоден соціальний інститут чи конкретна людина» [1, c.34].

Найважливішим соціальним інститутом, звичайно ж, є сім'я. Це найважливіша середовище формування особистості та інститут виховання. «Все добре і все погане-людина одержує в сім'ї!» - відома педагогічна мудрість. Роль сім'ї в суспільстві велика. Саме в сім'ї формується і розвивається особистість людини, відбувається оволодіння ним соціальними ролями, необхідними для безболісної адаптації дитини в суспільстві. Сім'я виступає як перший виховний інститут, зв'язок з яким людина відчуває протягом усього свого життя. Саме в родині батьки закладають основи моральності своєї дитини, формують норми поведінки, розкривають внутрішній світ та індивідуальні якості свого чада як особистості. Існують і інші середовища, що впливають на розвиток дитини - школа, вулиця і т.д. Але сім'я несе чільну в цьому функцію.

Сім'я і школа - це ті два суспільних інститути, без спільних дій яких процес виховання юного людини, підготовки його до життя, до праці, до виконання функцій громадянина нерідко виявляється збитковим.

Відомий письменник Лев Кассіль писав: «Сім'я дає дитині як би первинне оснащення, первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не може дати, тому що необхідно безпосереднє зіткнення зі світом близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже звичним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років звикає і з яким рахується».

Яким саме виросте дитина, багато в чому визначається його положенням в системі сімейних відносин, а це становище буває самим різним: нормальним, коли батьки проявляють розумну турботу про дитину, ненормальним, коли дитина ізгой і росте як бур'ян [7, с. 67].

Якщо положення дитини в сім'ї ненормальне, тоді школа може і повинна якось компенсувати цю духовну ущербність, щоб дитина всупереч сімейним відносинам виріс хорошою людиною, здорової, культурної особистістю [7, с. 68].

Важливий вплив на формування соціально-пізнавальної мотивації підлітка надає інтимно-особистісне спілкування з однолітками, що є провідною діяльністю цього вікового періоду. В.К. Вилюнас каже, що підліток в групі своїх ровесників і разом з ними відстоює деяке право на самостійне, не цілком задається ззовні мотиваційний розвиток. Цінності дорослих, літературні зразки, життєві норми піддаються в підліткових групах обговоренню, перегляду та обігрування, і ті з них, які витримують таке випробування, стають «своїми», активно отстаиваемыми і розповсюджуються. Таким чином, вважає В.К. Вилюнас, спілкування підлітків носить характер «активного взаимовоспитания і забезпечує узгоджене розвиток їх мотиваційних відношень» [1, с.36].

Вірно зазначено А.К. Дусавицким [3], що колектив класу залишається основною референтною групою для однолітків, отже, є справжньою виховної середовищем.

В якості соціального чинника розвитку мотивації вчені відзначають культуру того суспільства, в якому живе людина. Різні культури характеризуються різними видами цінностей, і, стало бути, специфіка потреб людини залежить від його культурної приналежності. Кожна особистість унікальна, як неповторна і кожна культура. Антропологи заперечують навіть гіпотетичну можливість ідентифікації ряду людських мотивів, важливих для представників усіх культур. Як любив говорити американський представник психології особистості Р. Оллпорт, не існує простих иерархизированных потреб особистості, що відносяться до всіх людей [6, с. 56].

Фактором дисгармонійного розвитку мотиваційної сфери підлітка є неблагополуччя сім'ї. У науковій літературі немає чіткого визначення поняття сімейне неблагополуччя: кожен автор вкладає в нього свій зміст. Тому в різних джерелах поряд з поняттям «неблагополучна сім'я» можна зустріти такі: «деструктивна сім'я», «дисфункциональная сім'я», «сім'ї групи ризику» та ін Як правило, проблеми, з якими стикаються подібні сім'ї, стосуються соціальної, правової, матеріальної, медичної, психологічної, педагогічної та інших сторін її життя. При цьому один вид проблем зустрічається досить рідко, оскільки всі вони взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Незважаючи на варіативність смислового навантаження поняття «неблагополучна сім'я», однією з її особливостей є негативне, руйнівне, десоциализирующее вплив на формування спрямованості особистості, її мотивів, яке проявляється у вигляді різного роду поведінкових відхилень.

Проблему неблагополучних сімей та дітей, які живуть в таких сім'ях, розглядає у своїх роботах В.М. Целуйко. Під неблагополучною сім'єю автор розуміє таку сім'ю, в якій порушена структура, знецінюються або ігноруються основні сімейні функції, є явні або приховані дефекти виховання, в результаті чого з'являються «важкі» діти» [8, С. 9].

Сім'ї з явною формою неблагополуччя: це так звані конфліктні, проблемні сім'ї, асоціальні, аморально-кримінальні, сім'ї з недоліком виховних ресурсів (зокрема неповні), сім'ї, в яких один або кілька членів залежні від вживання психоактивних речовин, насамперед, алкоголю і наркотиків.

К.С. Виготський зазначає, що «дитина засвоює лише той досвід, який був сприйнятий їм» [2]. У неблагополучній родині дитина відчуває фізичну й емоційне відкидання з боку батьків: недостатня турбота, неправильний догляд і харчування, жорстоке поводження (фізичне та сексуальне насильство), ігнорування душевного світу і переживань.

Оскільки у підлітка ще не зміцніла психіка і відсутній достатній життєвий досвід - що панує в будинку дисгармонія призводить до порушень в психічному розвитку, зокрема, в розвитку мотиваційної сфери [8, С. 20].

А. Н. Єлізаров зазначає, що у підлітків з неблагополучних сімей, спостерігається дисгармоничное розвиток соціально-пізнавальної мотивації, що виявляється у постійній потреби бути залученими в міжособистісні контакти, спрямованістю на секс, любовні стосунки, гонитвою за соціальним престижем; в байдужому чи зневажливе ставлення до навчання і праці, діяльність управляється орієнтаціями на те, щоб уникнути негативних наслідків власних дій або власної бездіяльності [4, 1995].

Таким чином, доцільно психолого-педагогічний супровід підлітків з неблагополучних сімей.

Література:

1. Вилюнас, В.К. Психологічні механізми мотивації людини /В.К. Вилюнас. - М: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 288 с.

2. Виготський, К.С. Обрані психологічні дослідження /К.С. Виготський. - М: Изд-во АПНРСФСР, 1956. - 206 с.

3. Дусавицкий, А.К. Розвиток особистості в навчальній діяльності /А.К. Дусавицкий. - М, 1996. - 208 с.

4. Єлізаров, О.М. Ціннісні орієнтації неблагополучних сімей /О.М. Єлізаров //Соціологічні дослідження. Щомісячний науковий і громадсько-політичний журнал Російської Академії наук. 1995. № 7. С. 93 - 99.

5. Кулагіна, І.Ю. Вікова психологія: повний життєвий цикл розвитку людини /І.Ю. Кулагіна, В.М. Колюцкий. - М: ТЦ Сфера, 2005. - 464 с.

6. Макклелланд, Д. Мотивація людини /Д. Макклелланд; навч. ред. О.П. Ільїн. - СПб.: Пітер, 2007. - 669 с.

7. Фрідман, Л.М. Психопедагогика загальної освіти /Л.М. Фрідман. - М: Изд-во «Інститут практичної психології», 1997. - 288 с.

8. Целуйко, В.М. Психологія неблагополучної сім'ї /В.М. Целуйко. - М: Вид-во Владос-Прес, 2006. - 271 с.