По мірі дорослішання страшилки перестають лякати і викликають вже лише сміх. Про це свідчить і поява своєрідної реакції на страшилки - пародійних антистрашилок. Ці історії починаються настільки ж вражаюче, але фінал виявляється просто сміхотворним.
* * *
Закотився м'ячик мій,
Не дістати його рукою!
Під ліжечко я заліз -
Немов страшний темний ліс!
М'ячик я шукав, шукав...
В куточку він лежав!
Вилізти тепер полювання,
Тільки не пускає хтось!
Хтось тягне за штанину,
Тисне зверху мені на спину!
Ох! Боюся, боюся, боюся,
Я ніяк не повернусь!
- Ах, ти боягуз, боягуз!
Ледь не зняв твої штанці
Злий горбатий дідок -
Від пружин великий гачок!
* * *
Лізе, лізе хтось тихо!
Може, це лихе Лихо,
Лихе, страшне,
Велике, однооке?
Ой, як страшно, я боюся,
Я лежу - не ворушуся!
Тільки чую хтось дихає,
Мою руку ніжно лиже,
Чий же теплий мокрий ротик!?
Це... Мурзик, милий котик!
* * *
Шелест, шурхіт за спиною...
Ой!
Я пірнув під ковдру,
Мені ще страшніше стало.
Припідняв ковдру -
Поруч... мій щеня лежав!
* * *
На столі стоїть корито -
Білим саваном вкрите,
Пух-пух-пихает, пихкає,
Саван білий ворушить!
Хіба тут корита місце?!
Так, звичайно! В ньому ж ТІСТО!
* * *
- Ой! В кущах майнула змійка,
Я боюся її, злодійку!
- Налякав тебе, Юрок,
Від ботиночка шнурок?!
* * *
Я лежу - не ворушуся,
Буку страшну боюся!
Під ліжко спустила руку
І сказала: "Здрастуй, Бука!"
Мені ніхто не дав відповідь,
Тому що Буки НЕМАЄ!
* * *
Тихіше-тихіше-тиша,
Вдома я зовсім одна!
Раптом я чую дивний стукіт:
"Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!"
Може, це домовик?
Ой!
Може, він стежить за мною?!
Ой!
Я прислухалася трошки...
Це... дощ стукає в віконце!