Оповідання для молодших школярів. Як зловити хмара

Це розповідь про пізньої осені, про те, що птахи відлітають у теплі краї, з дерев осипається останні листочки, і всі ми відчуваємо наближення зими. І тільки Їжачок з Ведмежам ведуть свій останній в поточному році діалог.

Як зловити хмара. Автор: Ц. Р. Козлов

Коли прийшла пора птахам летіти на південь і вже давно зів'яла трава і облетіли дерева, Їжачок сказав Ведмежаті:

- Скоро зима. Підемо поудим наостанок для тебе рибки. Адже ти любиш рибку!

І вони взяли вудки і пішли до річки.

На річці було так тихо, так тихо, що всі дерева схилилися до неї сумними головами, а посередині повільно пливли хмари. Хмари були сірі, волохаті, і Ведмежаті стало страшно.

«А що, якщо ми зловимо хмара? - подумав він. - Що ми тоді з ним будемо робити?»

- Їжачок! - сказав Ведмедик. - Що ми будемо робити, якщо зловимо хмара?

- Не зловимо, - сказав Їжачок. - Хмари на сухий горох не ловляться! От якщо б ловили на кульбаба...

- А на кульбабу можна зловити хмара?

- Звичайно! - сказав Їжачок. - На кульбабу хмари тільки й ловляться!

Стало сутеніти.

Вони сиділи на вузенькому березовому мостке й дивилися в воду. Ведмежа дивився на поплавок Їжачка, а Їжачок - на поплавок Ведмедика. Було тихо-тихо, і поплавці нерухомо відбивалися у воді...

- Чому вона не клює? - запитав Ведмедик.

- Вона слухає наші розмови, - сказав Їжачок. - Риби до осені дуже цікаві!..

- Тоді давай мовчати.

І вони цілу годину сиділи мовчки.

Раптом поплавець Ведмедика заплясал і глибоко пірнув.

- Клює! - крикнув Їжачок.

- Ой! - вигукнув Ведмежа. - Тягне!

- Тримай, тримай! - сказав Їжачок.

- Щось дуже важке, - шепнув Ведмежа. - У минулому році тут потонуло старе хмара. Може, це воно?..

- Тримай, тримай! - повторив Їжачок.

Але тут вудка Ведмедика зігнулася дугою, потім зі свистом випросталася - і високо в небо злетіла величезна червона луна.

- Місяць! - в один голос видихнули Їжачок з Ведмежам.

А місяць похитнулася і тихо попливла над річкою.

І тут пропав поплавок Їжачка.

- Тягни... - шепнув Ведмежа.

Їжачок змахнув вудкою - і високо в небо, вище місяця, злетіла маленька зірка.

- Так... - прошепотів Їжачок, дістаючи дві нові горошини. - Тепер тільки б вистачило наживки!..

І вони, забувши про рибу, цілу ніч ловили зірки і закидали ними все небо.

А перед світанком, коли горох скінчився, Ведмежа почав повівати з містка і витягнув з води два помаранчевих кленового листа.

- Краще немає, ніж ловити на кленовий листочок! - сказав він.

І став було вже задремывать, як раптом хтось міцно схопився за гачок.

- Допоможи... - шепнув Їжачку Ведмежа.

І вони, втомлені, сонні, вдвох ледве-ледве витягли з води сонечко. Воно отряхнулось, пройшлися по узенькому мостку і покотилося в полі.

Кругом було тихо, добре, і останні листя, як маленькі кораблики, повільно пливли по річці...