Реклама












Розповіді про весну для початкової школи


Розповіді про весну для початкової школи

Весняні оповідання для дітей

Розповіді про весну для молодших школярів

Розповіді Олексій Ремізова Олександра Купріна

Олексій Ремізов

(З книги «Посолонь»)

ВЕСНА-КРАСНА ЧЕРНИЦЬ

Мені сказали, там хтось прийшов, у сінях стоїть.

Вийшов я з хати, а там, бачу, - черниць варто.

- Здрастуй! - каже й дивиться на мене пильно, ніби перевіряє щось.

Маленький черниць, біленький.

- Здрастуй, що тобі треба?

- Так, по будиночках ходжу. - Подає мені гілочку.

- Що це, черниць, ніяк листочки!

- Листочки. - І посміхається.

А я вже від радості не знаю, що й робити. Кімната, рами - і раптом ця гілка з зеленими, зовсім-зовсім крихітними олійними листочками.

- Хочеш, черниць, бубликів турецьких, у нас тут на розі печуть?

- Ні.

- Чого ж тобі, молочка хочеш?

- Ні.

- Ну, яблочков?

- Медку б з'їв трошки.

- Медку... Господи, черниць!.. Я тебе десь бачив.

Черниць посміхається.

Міцно тримаю зелену гілку. Листочки визирають.

Моя гілка, мої листочки! Черниць стоїть, усміхається.

Олексій Ремізов

КРАСОЧКИ

- Дзень-дзень-дзень...

- Хто там?

- Ангел.

- Навіщо?

- За кольором.

- За яким?

- За незабудкою.

Вийшла Незабудка, заіскрилися сині оченята. Взяв Ангел синю крихту, притиснув до теплого білого крильцям і полетів.

- Стук-стук-стук...

- Хто там?

- Біс.

- Навіщо?

- За кольором.

- За яким?

- За ромашкою!

Вийшла Ромашка, простягнула білі ручки. Полоскотав Біс вертушці жовтенька пузичко, підхопив собі на волохаті лапки і втік.

- Дзень-дзень-дзень...

- Хто там?

- Ангел.

- Навіщо?

- За кольором.

- За яким?

- За фіалкою.

Вийшла Фіалка, кивнула блакитною головкою. Приголубил Ангел черноглазку і полетів.

- Стук-стук-стук...

- Хто там?

- Біс.

- Навіщо?

- За кольором.

- За яким?

- За гвоздикою.

Вийшла Гвоздика, зарум'янилися білі щічки. Біс її в оберемок і втік.

Знову дзвонив дзвоник - прилітав Ангел, питав колір, брав квіточку. Знову колотила колотушка - вдавався Біс, питав колір, забирав квіточку.

Так всі квіти і розібрали.

Сіли Ангел і Демон на пагорбі в сонечко. Біс зі своїми квітами наліво, Ангел зі своїми квітами направо.

Тихо в Ангела. Гладять тихенько квіточки білі крильця, дмуть тихенько на пір'ячко.

Домовленість не сміятися, хто засміється, той піде до Біса.

Ангел дивиться серйозно.

- Чим ти грішна, Незабудка? - починає сповідувати шахрайку.

Незабудка потупила очі, губки кусає - ось розсміється.

Ліворуч у Біса таке твориться, будь ти кисіль киселем, і то засмієшся. Підпалював Біс квіточки: сам мордочку будує - квіточки мордочку будують, сам робить моську - квіточки роблять моську, сам пики корчить - квіточки пики корчать, нявкають, кують, дзиґою вертяться дзигою і так-то і так-то - ось як!

Незабудка роззявила рот і пирснула.

- Іди, іди до Біса! - закричали квіточки.

Пішла Незабудка наліво. Тихо в Ангела. Гладять тихенько квіточки білі крильця, дмуть тихенько на пір'ячко. А наліво гуготня - Біс тішиться. Ангел дивиться серйозно, сповідує:

- Чим ти грішна, Фіалка? Настала бровки Фіалка, кріпилася-кріпилася, не витерпіла і посміхнулася.

- Іди, іди до Біса! - кричали квіточки.

Пішла Фіалка наліво.

Так все квіточки, які були у Ангела, не могли втриматися й розреготалися.

І стало у Біса багато безліч білих і синіх - цілий лужок.

Високо стояло на небі сонечко грало по лужку зайчиком.

Тут прибігла звідки-то сім бесенят, і ще сім бесенят, і ще сім, і таку метушню підняли, такого рогача-стрекоча задавати пустилися, перекидалися, скакали, пищали, буцалися, танцювали, та так, що й сказати неможливо.

Квіточки туди ж, за ними - і! як весело - тільки платтячка майорять синенькі, біленькі.

Кружляли-кружляли. Оголтели зовсім бісики, полізли м'яти квіточки та тискати, а де під шумок і щипнут, ой-ой як!

Зіжмакані квіточки вже ледь гойдаються. Попити запросили.

Ангел піднявся з гірки, поманив білим крилом темну хмаринку. Припливла темна хмарка, посміхнулася. Пішов дощик.

Квіточки і попили досхочу.

А бісики тим часом поховалися в кущі. Бісики дощику не люблять, тому що вони і не п'ють.

Ангел побачив, що квіточкам досить водиці, махнув білим крилом, сказав хмаринці:

- Буде, хмаринка, пливи собі.

Попливла хмаринка. Здалося сонечко.

Ангелята з'явилися, влаштували веселку.

А квіточки схопилися за ручки та бігом пальниками з гірки -

Гори-гори ясно

Щоб не згасло...

Почухались бісики, вилізли з-під кущика так стрімголов за квіточками, а вже не наздогнати, - далеко. Покрутилися-повертелись, показали ангелятам шишики, та й розсипалися по полю.

Тихо летіли над полем птиці, поверталися з теплою прихильник.

Бісики колупалися в землі, курлыкали - пташок вважали, а з ними і Біс-за - жига рогата.

Сторінки: 1 2 3