Розповіді про весну для молодших школярів
Розповіді Олексій Ремізова Олександра Купріна
Мені сказали, там хтось прийшов, у сінях стоїть.
Вийшов я з хати, а там, бачу, - черниць варто.
- Здрастуй! - каже й дивиться на мене пильно, ніби перевіряє щось.
Маленький черниць, біленький.
- Здрастуй, що тобі треба?
- Так, по будиночках ходжу. - Подає мені гілочку.
- Що це, черниць, ніяк листочки!
- Листочки. - І посміхається.
А я вже від радості не знаю, що й робити. Кімната, рами - і раптом ця гілка з зеленими, зовсім-зовсім крихітними олійними листочками.
- Хочеш, черниць, бубликів турецьких, у нас тут на розі печуть?
- Ні.
- Чого ж тобі, молочка хочеш?
- Ні.
- Ну, яблочков?
- Медку б з'їв трошки.
- Медку... Господи, черниць!.. Я тебе десь бачив.
Черниць посміхається.
Міцно тримаю зелену гілку. Листочки визирають.
Моя гілка, мої листочки! Черниць стоїть, усміхається.
- Дзень-дзень-дзень...
- Хто там?
- Ангел.
- Навіщо?
- За кольором.
- За яким?
- За незабудкою.
Вийшла Незабудка, заіскрилися сині оченята. Взяв Ангел синю крихту, притиснув до теплого білого крильцям і полетів.
- Стук-стук-стук...
- Хто там?
- Біс.
- Навіщо?
- За кольором.
- За яким?
- За ромашкою!
Вийшла Ромашка, простягнула білі ручки. Полоскотав Біс вертушці жовтенька пузичко, підхопив собі на волохаті лапки і втік.
- Дзень-дзень-дзень...
- Хто там?
- Ангел.
- Навіщо?
- За кольором.
- За яким?
- За фіалкою.
Вийшла Фіалка, кивнула блакитною головкою. Приголубил Ангел черноглазку і полетів.
- Стук-стук-стук...
- Хто там?
- Біс.
- Навіщо?
- За кольором.
- За яким?
- За гвоздикою.
Вийшла Гвоздика, зарум'янилися білі щічки. Біс її в оберемок і втік.
Знову дзвонив дзвоник - прилітав Ангел, питав колір, брав квіточку. Знову колотила колотушка - вдавався Біс, питав колір, забирав квіточку.
Так всі квіти і розібрали.
Сіли Ангел і Демон на пагорбі в сонечко. Біс зі своїми квітами наліво, Ангел зі своїми квітами направо.
Тихо в Ангела. Гладять тихенько квіточки білі крильця, дмуть тихенько на пір'ячко.
Домовленість не сміятися, хто засміється, той піде до Біса.
Ангел дивиться серйозно.
- Чим ти грішна, Незабудка? - починає сповідувати шахрайку.
Незабудка потупила очі, губки кусає - ось розсміється.
Ліворуч у Біса таке твориться, будь ти кисіль киселем, і то засмієшся. Підпалював Біс квіточки: сам мордочку будує - квіточки мордочку будують, сам робить моську - квіточки роблять моську, сам пики корчить - квіточки пики корчать, нявкають, кують, дзиґою вертяться дзигою і так-то і так-то - ось як!
Незабудка роззявила рот і пирснула.
- Іди, іди до Біса! - закричали квіточки.
Пішла Незабудка наліво. Тихо в Ангела. Гладять тихенько квіточки білі крильця, дмуть тихенько на пір'ячко. А наліво гуготня - Біс тішиться. Ангел дивиться серйозно, сповідує:
- Чим ти грішна, Фіалка? Настала бровки Фіалка, кріпилася-кріпилася, не витерпіла і посміхнулася.
- Іди, іди до Біса! - кричали квіточки.
Пішла Фіалка наліво.
Так все квіточки, які були у Ангела, не могли втриматися й розреготалися.
І стало у Біса багато безліч білих і синіх - цілий лужок.
Високо стояло на небі сонечко грало по лужку зайчиком.
Тут прибігла звідки-то сім бесенят, і ще сім бесенят, і ще сім, і таку метушню підняли, такого рогача-стрекоча задавати пустилися, перекидалися, скакали, пищали, буцалися, танцювали, та так, що й сказати неможливо.
Квіточки туди ж, за ними - і! як весело - тільки платтячка майорять синенькі, біленькі.
Кружляли-кружляли. Оголтели зовсім бісики, полізли м'яти квіточки та тискати, а де під шумок і щипнут, ой-ой як!
Зіжмакані квіточки вже ледь гойдаються. Попити запросили.
Ангел піднявся з гірки, поманив білим крилом темну хмаринку. Припливла темна хмарка, посміхнулася. Пішов дощик.
Квіточки і попили досхочу.
А бісики тим часом поховалися в кущі. Бісики дощику не люблять, тому що вони і не п'ють.
Ангел побачив, що квіточкам досить водиці, махнув білим крилом, сказав хмаринці:
- Буде, хмаринка, пливи собі.
Попливла хмаринка. Здалося сонечко.
Ангелята з'явилися, влаштували веселку.
А квіточки схопилися за ручки та бігом пальниками з гірки -
Гори-гори ясно
Щоб не згасло...
Почухались бісики, вилізли з-під кущика так стрімголов за квіточками, а вже не наздогнати, - далеко. Покрутилися-повертелись, показали ангелятам шишики, та й розсипалися по полю.
Тихо летіли над полем птиці, поверталися з теплою прихильник.
Бісики колупалися в землі, курлыкали - пташок вважали, а з ними і Біс-за - жига рогата.