Розповіді про весну для школярів. Весняний світанок

Оповідання Івана Тургенєва Весняний світанок - це розповідь про весну для дітей середнього шкільного віку. Розповідь про гарною весняною природою рано вранці.

Іван Тургенєв

ВЕСНЯНИЙ СВІТАНОК

...Чи знаєте ви, наприклад, яка насолода виїхати весною до зорі? Ви виходите на ганок... На темно-сірому небі кой-де блимають зірки; вологий вітерець зрідка набігає легкої хвилею; чути стриманий, неясний шепіт ночі; дерева слабо шумлять, облиті тінню. Ось кладуть килим на віз, ставлять на ноги скриньку з самоваром. Пристяжні щуляться, пирхають і щеголевато переступають ногами; пара тільки що прокинувшихся білих гусей мовчки і повільно перебирається через дорогу. За тином, в саду, мирно хропе сторож; кожен звук немов стоїть в застиглому повітрі, стоїть і не проходить. Ось ви сіли; коні разом рушили, гучно застукала віз... Ви їдете - їдете повз церкви, з гори направо, через греблю... Ставок ледве починає диміти. Вам трошки холодно, ви закриваєте особа коміром шинелі; вам дремлется. Коні вже гучно б'ють ногами по калюжах; кучер посвистує. Але ось ви від'їхали версти чотири... край неба алеет; в березах прокидаються, ніяково перелетывают галки; горобці цвірінькають близько темних скирт. Світлішає повітря, видніше дорога, яснішає небо, біліють хмаринки, зеленіють поля. В хатах червоним вогнем горять скіпки, за воротами чути заспані голоси. А між тим зоря розгорається; ось уже золоті смуги простяглися по небу, в ярах клубочаться пари; жайворонки дзвінко співають, передсвітанковий вітер подув - і тихо спливає багряне сонце. Світло так і рине потоком; серце у вас стрепенеться, як птах. Свіжо, весело, любо! Далеко видно кругом. Он за гаєм село; геть подалі інша з білою церквою; он березовий лісок на горі; за ним болото, куди ви їдете... Жвавіше, коні, жвавіше! Великої риссю вперед!.. Версти залишилося три, не більше. Сонце швидко піднімається; небо чисте... Погода буде славна. Стадо вийшли з села нам назустріч. Ви піднялися на гору... Який вид! Річка в'ється верст на десять, тьмяно синея крізь туман; за нею водянисто-зелені луки; за луками пологі пагорби; вдалині чайки з криком в'ються над болотом; крізь вологий блиск, розлитий у повітрі, ясно виступає даль... не те що влітку. Як вільно дихає груди, як швидко рухаються члени, як міцніє весь людина, охоплений свіжим диханням весни!..