Смішна історія про те, як хлопці вирішили захищати природу. А що з цього вийшло, ви дізнаєтеся, прочитавши цю розповідь.
Оповідання для молодшого та середнього шкільного віку.
- Ну, що новенького пишуть? - сказала Катя Кості Палкіна, коли Костя Палкін з газетою в руках вийшов у двір.
Костя завжди виходив у двір з газетою. Незважаючи на свій ще порівняно невеликий вік, він дуже любив читати газети. І тут же розповідав їх зміст Каті і Мане.
- Так от, про захист природи пишуть,- сказав Костя.- Зараз всі кращі люди природу захищають. А погані люди псують природу. Дерева ламають, лісу не бережуть, засмічують річки. Якщо так далі піде, ніякої природи не залишиться!
- А чому ми природу не захищаємо? - сказала Катя.- Давайте теж природу захищати!
- Давайте! Давайте! - закричала Манічка.- Цур, я перша!
- А де ж ми її будемо захищати? - сказав Костя.- У дворі, чи що?
- А що, у нас у дворі природи немає? - сказала Катя.- Ще як є! Давайте оголосимо день захисту природи в нашому дворі!
І вони так і порішили. Оголосити день захисту природи в їхньому дворі. Вони вийшли у двір раніше і стали стежити, щоб ніхто по газонах не бігав.
Але ніхто і не бігав.
Ще вони пильнували, щоб дерева не ламали.
Але ніхто не ламав.
- А раптом хто-небудь буде квіти на клумбі рвати? - сказала Катя.- Треба дивитися в обидва.
Дивилися, дивилися... Раптом якась маленька собачка як стрибне в клумбу! І почала нюхати квіти.
- Тпрусь! - замахали руками Катя з Манею.- Геть з клумби!
А собачка на них подивилася, хвостиком помахала та й давай знову квіти нюхати!
- Не нюхай! - кричать Катя з Манею.- Іди з клумби! Зламаєш квіти!
А собачка на них подивилася і почала якусь травинку жувати.
- Плюнь! Ти навіщо природу псуєш? - кричать Катя з Манею і бігають навколо клумби, собачку хочуть прогнати.
А песик стоїть собі в клумбі і вже іншу жує травинку, на Катю з Манечкой ніякої уваги не звертає!
Тоді Катя з Манею не витримали і в клумбу полізли. Манічка хотіла собачку схопити, та розтягнулася, шубовснула прямо на жоржини, два жоржина зламала. Собачка втекла, а з вікна двірничка тітка Сима кричить:
- Гей, знову на клумбу полізли?! Знову хулиганите?! Я вам покажу, як квіти ламати!
Ось тобі й день захисту природи!
- Нічого,- сказав Костя Палкін.- Ви не засмучуйтесь. Тварини - це теж природа. Давайте захищати тварин у нашому дворі.
- Давайте! - зраділа Катя.
- Давайте! Давайте! - закричала Манічка.- Давайте нашого Мишкіна будемо захищати!
- Вашого Мишкіна ніхто не ображає,- сказав Костя.- А треба перевірити, раптом у нашому дворі до тварин хто-небудь погано ставиться?
- А як же ми перевіримо? - сказала Катя.
- Треба ходити по квартирах,- сказав Костя.- Ви йдіть у цей під'їзд. А я піду у той. І якщо ви побачите, що хтось б'є тварин, або не годує, або ще як-небудь ображає, тоді ми напишемо листа до журналу «Друг природи».
- Правильно,- сказала Катя.- Пішли, Мань.
І вони стали дзвонити поспіль у всі квартири, заходити і питати:
- Скажіть, будь ласка, у вас є які - небудь тварини?
- Є,- сказали в п'ятій квартирі.- У нас канарка, а що?
- А ви її годуєте? - сказали Катя з Манею.
- Звичайно.
- А ви її не б'єте?
- Ще чого?! Хто ж це канарок б'є? Теж скажете!
- А ви з нею гуляти ходите?
- Ну звичайно, ми її на ланцюжку водимо,- засміялися в п'ятій квартирі.- Видно, вам, дівчатка, робити нічого - ви тут всякі дурні питання задаєте!
- Нічого подібного! Просто тварин ми захищаємо! Якщо ви вашу канарку скривдите, ми візьмемо і про вас напишемо лист до журналу «Друг природи»!
- Та що ви прив'язалися? Не думаємо ми канарку ображати! Звідки ви тільки взялися на нашу голову!
У тринадцятій квартирі їм відчинив якийсь великий хлопчик, на вигляд п'ятикласник. Виявилося, що в цій квартирі живе кішка з кошенятами.
- Ти свою кішку годуєш? - запитали Катя з Манею у п'ятикласника.
- Як що? Годуєш ти свою кішку, ми запитуємо?
- А вам яке діло!
- Дуже велике! Котів треба годувати, зрозуміло? І кошенят теж.
- Невже? - здивувався п'ятикласник.- А я і не знав! Спасибі, що сказали!
- На здоров'я! А ти не б'єш?
- Кого?
- Кошенят з кішкою.
- Б'ю. Палицею. З ранку раніше,- сказав п'ятикласник і виштовхав Катю з Манею за двері.
- Дурень,- сказала Манічка.- Подумаєш який! А ще в окулярах...
У тридцять першій квартирі за дверима жалібно скавулів собака, але господарі не відкривали.
- Дома нікого нема,- сказала Катя.- Бідна собачка! Вона, напевне, голодна! Треба буде прийти сюди знову, погодувати її...
...В сороковий квартирі жила німецька вівчарка. Коли Каті і Манечке відкрили двері, вона вискочила на майданчик і почала обнюхувати їх.
- Ай! - злякалася Манічка.- Приберіть її, будь ласка, а то вона укусится!
- Чого Вам, дівчатка?
- Нічого, дякую, ми помилилися дверима!.. А скажіть, будь ласка, вашу собаку не ображаєте?
- Навіщо ж її ображати? Вона у нас розумна, дві медалі має.
- Велике спасибі.
- Ну, як? - сказав Костя Палкін, коли вони вийшли з під'їздів і зустрілися у дворі.- Кого-небудь захистили?
- Ні,- сказали Катя і Манічка.- Треба в інший під'їзд піти.
- І я нікого,- сказав Костя.- Не пощастило щось... може, завтра пощастить!
- Ка-а-тя! Ма-а-нечка! - покликала з вікна Вероніка Володимирівна.- Ідіть додому!.. Де ви були? Я вже цілу годину кричу! - сердито сказала вона, коли дочки повернулися.- Варто вам вийти на вулицю, як ви відразу втрачаєте голову. Всі свої обов'язки відразу ж забуваєте! Готові з ранку до вечора гуляти, а хом'яки ваші бідні голодні сидять. І клітка у них брудна! І рибкам давно воду поміняти треба!.. А за піском для Мишкіна знову мені бігти? Три дні вас прошу - допроситися не можу!!! Невже вам тварин не шкода! Безжальні які діти!