Реклама












Веселі розповіді для школярів. День захисту природи


Веселі розповіді для школярів. День захисту природи

Смішна історія про те, як хлопці вирішили захищати природу. А що з цього вийшло, ви дізнаєтеся, прочитавши цю розповідь.

Оповідання для молодшого та середнього шкільного віку.

День захисту природи. Автор: Ірина Пивоварова

- Ну, що новенького пишуть? - сказала Катя Кості Палкіна, коли Костя Палкін з газетою в руках вийшов у двір.

Костя завжди виходив у двір з газетою. Незважаючи на свій ще порівняно невеликий вік, він дуже любив читати газети. І тут же розповідав їх зміст Каті і Мане.

- Так от, про захист природи пишуть,- сказав Костя.- Зараз всі кращі люди природу захищають. А погані люди псують природу. Дерева ламають, лісу не бережуть, засмічують річки. Якщо так далі піде, ніякої природи не залишиться!

- А чому ми природу не захищаємо? - сказала Катя.- Давайте теж природу захищати!

- Давайте! Давайте! - закричала Манічка.- Цур, я перша!

- А де ж ми її будемо захищати? - сказав Костя.- У дворі, чи що?

- А що, у нас у дворі природи немає? - сказала Катя.- Ще як є! Давайте оголосимо день захисту природи в нашому дворі!

І вони так і порішили. Оголосити день захисту природи в їхньому дворі. Вони вийшли у двір раніше і стали стежити, щоб ніхто по газонах не бігав.

Але ніхто і не бігав.

Ще вони пильнували, щоб дерева не ламали.

Але ніхто не ламав.

- А раптом хто-небудь буде квіти на клумбі рвати? - сказала Катя.- Треба дивитися в обидва.

Дивилися, дивилися... Раптом якась маленька собачка як стрибне в клумбу! І почала нюхати квіти.

- Тпрусь! - замахали руками Катя з Манею.- Геть з клумби!

А собачка на них подивилася, хвостиком помахала та й давай знову квіти нюхати!

- Не нюхай! - кричать Катя з Манею.- Іди з клумби! Зламаєш квіти!

А собачка на них подивилася і почала якусь травинку жувати.

- Плюнь! Ти навіщо природу псуєш? - кричать Катя з Манею і бігають навколо клумби, собачку хочуть прогнати.

А песик стоїть собі в клумбі і вже іншу жує травинку, на Катю з Манечкой ніякої уваги не звертає!

Тоді Катя з Манею не витримали і в клумбу полізли. Манічка хотіла собачку схопити, та розтягнулася, шубовснула прямо на жоржини, два жоржина зламала. Собачка втекла, а з вікна двірничка тітка Сима кричить:

- Гей, знову на клумбу полізли?! Знову хулиганите?! Я вам покажу, як квіти ламати!

Ось тобі й день захисту природи!

- Нічого,- сказав Костя Палкін.- Ви не засмучуйтесь. Тварини - це теж природа. Давайте захищати тварин у нашому дворі.

- Давайте! - зраділа Катя.

- Давайте! Давайте! - закричала Манічка.- Давайте нашого Мишкіна будемо захищати!

- Вашого Мишкіна ніхто не ображає,- сказав Костя.- А треба перевірити, раптом у нашому дворі до тварин хто-небудь погано ставиться?

- А як же ми перевіримо? - сказала Катя.

- Треба ходити по квартирах,- сказав Костя.- Ви йдіть у цей під'їзд. А я піду у той. І якщо ви побачите, що хтось б'є тварин, або не годує, або ще як-небудь ображає, тоді ми напишемо листа до журналу «Друг природи».

- Правильно,- сказала Катя.- Пішли, Мань.

І вони стали дзвонити поспіль у всі квартири, заходити і питати:

- Скажіть, будь ласка, у вас є які - небудь тварини?

- Є,- сказали в п'ятій квартирі.- У нас канарка, а що?

- А ви її годуєте? - сказали Катя з Манею.

- Звичайно.

- А ви її не б'єте?

- Ще чого?! Хто ж це канарок б'є? Теж скажете!

- А ви з нею гуляти ходите?

- Ну звичайно, ми її на ланцюжку водимо,- засміялися в п'ятій квартирі.- Видно, вам, дівчатка, робити нічого - ви тут всякі дурні питання задаєте!

- Нічого подібного! Просто тварин ми захищаємо! Якщо ви вашу канарку скривдите, ми візьмемо і про вас напишемо лист до журналу «Друг природи»!

- Та що ви прив'язалися? Не думаємо ми канарку ображати! Звідки ви тільки взялися на нашу голову!

У тринадцятій квартирі їм відчинив якийсь великий хлопчик, на вигляд п'ятикласник. Виявилося, що в цій квартирі живе кішка з кошенятами.

- Ти свою кішку годуєш? - запитали Катя з Манею у п'ятикласника.

- Як що? Годуєш ти свою кішку, ми запитуємо?

- А вам яке діло!

- Дуже велике! Котів треба годувати, зрозуміло? І кошенят теж.

- Невже? - здивувався п'ятикласник.- А я і не знав! Спасибі, що сказали!

- На здоров'я! А ти не б'єш?

- Кого?

- Кошенят з кішкою.

- Б'ю. Палицею. З ранку раніше,- сказав п'ятикласник і виштовхав Катю з Манею за двері.

- Дурень,- сказала Манічка.- Подумаєш який! А ще в окулярах...

У тридцять першій квартирі за дверима жалібно скавулів собака, але господарі не відкривали.

- Дома нікого нема,- сказала Катя.- Бідна собачка! Вона, напевне, голодна! Треба буде прийти сюди знову, погодувати її...

...В сороковий квартирі жила німецька вівчарка. Коли Каті і Манечке відкрили двері, вона вискочила на майданчик і почала обнюхувати їх.

- Ай! - злякалася Манічка.- Приберіть її, будь ласка, а то вона укусится!

- Чого Вам, дівчатка?

- Нічого, дякую, ми помилилися дверима!.. А скажіть, будь ласка, вашу собаку не ображаєте?

- Навіщо ж її ображати? Вона у нас розумна, дві медалі має.

- Велике спасибі.

- Ну, як? - сказав Костя Палкін, коли вони вийшли з під'їздів і зустрілися у дворі.- Кого-небудь захистили?

- Ні,- сказали Катя і Манічка.- Треба в інший під'їзд піти.

- І я нікого,- сказав Костя.- Не пощастило щось... може, завтра пощастить!

- Ка-а-тя! Ма-а-нечка! - покликала з вікна Вероніка Володимирівна.- Ідіть додому!.. Де ви були? Я вже цілу годину кричу! - сердито сказала вона, коли дочки повернулися.- Варто вам вийти на вулицю, як ви відразу втрачаєте голову. Всі свої обов'язки відразу ж забуваєте! Готові з ранку до вечора гуляти, а хом'яки ваші бідні голодні сидять. І клітка у них брудна! І рибкам давно воду поміняти треба!.. А за піском для Мишкіна знову мені бігти? Три дні вас прошу - допроситися не можу!!! Невже вам тварин не шкода! Безжальні які діти!