Реклама












Сценка для старшокласників до дня святого Валентина


Сценка для старшокласників до дня святого Валентина

Ця сценка може бути використана в сценарії, присвяченому дню святого Валентина, дня всіх закоханих.

Сцена з п'єси У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» (переклад Д.Я. Міхаловського)

Ніч. Балкон Джульєтти повитий квітами. На небі місяць і зірки.

ГОЛОС ЗА КАДРОМ:

...Джульєтта погляд його причарувала,

Він сам любимо, - небезпечна любов!

Як ворог сім'ї Джульєтти, він не сміє

Увійти до неї в будинок з визнанням своїм;

І ніякої надії не має

Вона на те, щоб зустрітися з ним.

Але випадки їм час посилає,

І запал любові їм мужність дає

Для зустрічей, - і мить блаженства втішає

І солодку втіху в серці ллє...

(Входить Ромео. Джульєтта показується біля вікна.)

РОМЕО:

Але, тихіше, що за світло у її вікні?

Воно схід, і в ньому Джульєтта - сонце.

Всходи, всходи, прекрасне світило,

І світло місяця заздрісної затми;

Вона вже від скорботи зблідла,

Заздрячи, що ти, її слуга,

Її красою далеко дужчий від...

...Її обличчя сяйво ці зірки

Затьмило б, як лампу світло денне,

А в небесах такий би яскраве світло

Її очі потоком виливали,

Що птахи, ніч прийнявши за світлий день,

Заспівали б. Ось щокою на руку

Склонилася вона... як я бажав би

Рукавичкою бути на цій білій ручці.

Щоб щоки її стосуватися мені!

ДЖУЛЬЄТТА:

О, горе мені!

РОМЕО:

Ось каже вона.

О, продовжуй, мій ангел променистий!

Ти в темряві нічний над головою моєю

Сяєш, як небес крилатий вісник...

ДЖУЛЬЄТТА:

Ромео! Для чого Ромео ти?

О, відречися від свого батька,

Від імені; а якщо не бажаєш.

То присягни лише мені у своїй любові -

І тоді я не буду Капулетті.

РОМЕО (сам собі):

Відповісти мені чи ще послухати?

ДЖУЛЬЄТТА:

Лише своїм ім'ям ти ворог мені, але

Сам по собі ти зовсім не Монтеккі...

О, вибери собі інше ім'я...

Що в імені? Як троянду ні зви -

В ній аромат залишиться все той же:

Так і Ромео з іншим ім'ям

Залишиться все так же досконалим.

Розлучися ж ти з ім'ям своїм,

Ромео, і взамін за це ім'я,

В якому немає твоєї і частини, всю

Мене візьми!

РОМЕО:

Ловлю тебе на слові.

Лише назви мене своєю любов'ю -

І знову я буду охрещений

І назавжди своє утрачу ім'я.

ДЖУЛЬЄТТА:

Хто ти такий, прихований мороком ночі,

Подслушавший визнання мої?

РОМЕО:

Не смію я сказати тобі, хто я

По імені, про мила, свята:

Ім'я мені, як твій ворог, ненависне.

Я б розірвав його, коли б його

Написаним побачив на папері.

ДЖУЛЬЄТТА:

Ти не сказав ще двох слів, як я,

По голосу, тебе вже дізналася.

Ромео ти? Монтеккі?

РОМЕО:

Не Ромео

І не Монтеккі, якщо отвращенье

Ти відчуваєш до обох іменах.

ДЖУЛЬЄТТА:

Як ти сюди пробрався і навіщо?

Як міг ти перелізти через стіну саду,

Високу і гладку? І смерть

Тобі, коли хтось з моїх рідних

Тебе знайде тут.

РОМЕО:

Через цю стіну

Перелетів я на сніжних крилах любові.

Засадив з каменю неможливо

Стримати любов, - вона на все готова, -

Твої рідні - не перешкода мені.

ДЖУЛЬЄТТА:

Вони тебе уб'ють, коли побачать.

РОМЕО:

Твої очі небезпечніше для мене,

Ніж двадцять їхніх мечів;

Поглянь лише з ласкою -

І злоба їх мені буде дарма.

ДЖУЛЬЄТТА:

Я ні за що б на світі не бажала,

Щоб вони побачили тебе.

РОМЕО:

Від поглядів їх я прихований покровом ночі.

Але нехай вони застануть мене тут,

Лише б мене любила ти; нехай краще

Життя скінчиться моя від злості їх.

Ніж без твоєї любові вона триватиме.

ДЖУЛЬЄТТА:

Хто показав тобі сюди дорогу?

РОМЕО:

Моя любов: вона мене вела

І рада подала мені; я за це

Забезпечив її очима...

ДЖУЛЬЄТТА:

Моє обличчя вкрите маскою ночі,

Інакше б ти побачив - як воно

Спалахнуло від сорому за ті слова

Визнання, що ти зараз підслухав.

Бажала б я приличье дотримати,

Бажала, бажала б відректися

Від слів своїх, - але геть така брехня!

Ти любиш мене? Вперед я знаю,

Що скажеш «так», і слова твого

Досить мені. Коли б ти поклявся,

То, все одно, ти міг би обдурити, -

Адже, кажуть, над клятвами закоханих

Сміється Зевс. О, милий мій Ромео,

Коли мене ти любиш, це мені

Ти щиро скажи...я

Сама була б менш доступна.

Коли б мене ти не застав зненацька

І істинної любові моїй признанья

Не почув. Отже, пробач мене

І не вважай зговірливості цієї

За легковажність у любові: мою любов

Лише темрява ночі неждано так відкрила.

РОМЕО:

Клянуся місяцем, що точно сріблом

Обсипала верхи дерев...

ДЖУЛЬЄТТА:

Ні, не клянись мінливою місяцем,

Змінює свій образ кожен місяць.

Щоб твоя любов, подібно їй,

Мінливої не виявилася.

РОМЕО:

Чим же заприсягтися мені?

ДЖУЛЬЄТТА:

Не потрібно зовсім клятв;

Іль, якщо ти бажаєш мені дати клятву,

То власним прекрасним істотою

Клянись; ти - мій божественний кумир,

І я тобі повірю.

РОМЕО:

Якщо серця

Заповітна любов...

ДЖУЛЬЄТТА:

Ні, не клянись.

Хоч рада я твоєї любові, але цей

Обітницю нічний не радує мене:

Він дуже швидкий, раптовий, необачний,

І надто він схожий на блискавку,

Що, блиснувши, зникне перш...

Прощай, на добраніч! Нехай той світ

І той спокій в твоє увіллються серце,

Якими наповнене моє.

РОМЕО:

І ти втечеш, мене не заспокоївши?

ДЖУЛЬЄТТА:

Якого ж успокоенья хочеш

Ти в цю ніч?

РОМЕО:

Твоєї любовної клятви.

ДЖУЛЬЄТТА:

Але я дала вже цю клятву перш,

Ніж ти просив про неї. А все ж я

Бажала б мати в запасі.

РОМЕО:

Ти хочеш взяти її назад?

Навіщо, мій друг?

ДЖУЛЬЄТТА:

Щоб бути щедрою і знов

Віддати її тобі. Однак я

Хочу того, чим я володію:

Для щедрості моїй немає меж,

Глибока моя любов, як море;

І чим тобі я більше віддаю,

Тим у мене їх більше залишається, -

Їм немає кінця.

(За сценою чути голос годувальниці, яка кличе Джульєтту.)

Мене звуть. Прощай,

Мій дорогий. - Зараз іду я, няня!..

Будь вірний мені, милий мій Монтеккі.

Постій ще хвилинку: я повернуся.

(Відходить від вікна.)

РОМЕО:

Блаженна і солодка ніч!

Але це все - не марення чи нічні.

Такі солодкі і дивовижні, що їм

В дійсність не можна перетворитися?

ДЖУЛЬЄТТА (знову пройшовши обстеження у біля вікна):

Ромео! ...

РОМЕО (повертаючись):

To мила моя кличе мене...

Як солодко звучать слова закоханих

В нічній тиші, плекаючи ніжно слух,

Як музика!...

ГОЛОС ЗА КАДРОМ:

Прийшов світанок, і світ сумний з нею.

Від туги і сонце не стало;

Підемо отсель, ще поговоримо

Про лихо, що в цю ніч сталося.

Джульєтта і Ромео юний з нею...

Що може бути їх долі сумніше?