Реклама












Сценка для старшокласників на день святого Валентина


Сценка для старшокласників на день святого Валентина

Сценка для свята дня святого Валентина. Сценка «Червоні вітрила» для старшокласників. Сценка може бути частиною сценарію дня закоханих для школярів.

Сцена 1-я. Зустріч маленьку Ассоль з «чарівником Эглем».

ГОЛОС ЗА КАДРОМ: Маленька Ассоль грала з корабликом, зроблених її батьком. У корабля були червоні вітрила. Ассоль пустила кораблик в струмочок, і він поплив. Злякавшись, що може втратити милу серцю іграшку, Ассоль кинулася бігти за корабликом з червоними вітрилами. Кораблик виловив подорожує пішки Эгль, відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок.

ЭГЛЬ: Клянуся Гриммами, Эзопом і Андерсеном, це щось особливе. Слухай-но ти, рослина! Це твоя штука?

АССОЛЬ: Так, я за нею бігла по всьому струмка; я думала, що помру. Вона була тут?

ЭГЛЬ: БІЛЯ самих моїх ніг. Корабельна аварія причиною того, що я, як берегового пірата, можу вручити тобі цей приз. Яхта, покинута екіпажем, була викинута на пісок трехвершковым валом - між моєю лівою п'ятою і краєм палиці. (Стукнув палицею.) Як звуть тебе, крихітко?

АССОЛЬ: Ассоль. (Ховає в кошик подану Эглем іграшку.)

ЭГЛЬ: Добре. Мені, власне, не треба було питати твоє ім'я. Добре, що воно так дивно, так однотонно, музично, як свист стріли або шум морської раковини: що б я став робити, називайся ти одним з тих милозвучних, але нестерпно звичних імен, які чужі Прекрасною Невідомості? Тим більше я не бажаю знати, хто ти, хто твої батьки і як ти живеш. До чого порушувати чарівність? Я займався, сидячи на камені, порівняльним вивченням фінських і японських сюжетів... як раптом струмок виплеснув цю яхту, а потім з'явилася ти... Така, як є. Я, мила, поет в душі - хоч ніколи не складав сам. Що у тебе в кошику?

АССОЛЬ: Човники (струшуючи кошиком)... пароплав та ще три таких будиночка з прапорами. Там солдати живуть.

ЭГЛЬ: Відмінно. Тебе послали продати. По дорозі ти зайнялася грою. Ти пустила яхту поплавати, а вона втекла - адже так?

АССОЛЬ: Ти хіба не бачив? Або ти вгадав?

ЭГЛЬ: Я це знав. Тому що я - найголовніший чарівник. Тобі нема чого боятися мене. Навпаки, мені хочеться поговорити з тобою по душі.

ЭГЛЬ (дивиться у зал і вимовляє для глядачів): Мимовільне очікування прекрасного, блаженної долі. Ах, чому я не народився письменником? Який славний сюжет.

ЭГЛЬ (Ассоль): Ну-ка, ну-ка, Ассоль, слухай мене уважно... Не знаю, скільки мине років, тільки в Каперні розквітне одна казка, пам'ятна надовго. Ти будеш великий, Ассоль. Одного разу вранці в морській далині під сонцем блисне алий парус. Сяюча громада червоних вітрил білого корабля рушить, розсікаючи хвилі, прямо до тебе. Тихо буде плисти цей чудовий корабель, без криків і пострілів; на березі багато збереться народу, дивуючись і ахая: і ти будеш стояти там. Корабель підійде велично до самого берега під звуки прекрасної музики; ошатна, у килимах, в золоті і кольорах, попливе від нього швидкий човен. «Навіщо ви приїхали? Кого ви шукаєте?» - запитають люди на березі. Тоді ти побачиш хороброго красивого принца, він буде стояти і протягувати до тебе руки. «Здрастуй, Ассоль! - скаже він. - Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні і приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство. Ти будеш там жити зі мною в рожевій глибокій долині. У тебе буде все, що тільки забажаєш; жити з тобою ми станемо так дружно і весело, що ніколи твоя душа не дізнається сліз і печалі». Він посадить тебе у човен, привезе на корабель, і ти поїдеш назавжди в блискучу країну, де сходить сонце і де зірки спустяться з неба, щоб привітати тебе з приїздом.

АССОЛЬ: Це все мені? Може бути, він вже прийшов... той корабель?

ЭГЛЬ: Не так скоро, спочатку, як я сказав, ти виростеш. Потім... Що казати? Це буде, і скінчено. Що б ти тоді зробила?

АССОЛЬ: Я? Я б його любила, якщо він не б'ється.

ЭГЛЬ: Ні, не буде битися, не буде, я ручаюся за це. Іди, дівчинко, і не забудь того, що сказав тобі. Іди. Хай буде мир пухнастою твоїй голові!

ГОЛОС ЗА КАДРОМ: Йшли роки... Багато труднощів випало на долю Ассоль: нерозуміння людей, знущання над її мрією. Але Ассоль пам'ятала передбачення доброго чарівника, вірила і чекала...

Не раз, хвилюючись і робея, вона йшла вночі на морський берег, де, дочекавшись світанку, абсолютно серйозно видивлялася корабель з червоними вітрилами. Ці хвилини були для неї щастям; нам важко піти у казку, їй було б не менш важко вийти з її влади і чарівності...

І її очікування не було марним. Одного разу сплячу Ассоль побачив капітан Артур Грей.

Всі зрушила, всі усмехнулось в ньому. Зрозуміло, він не знав ні її, ні її імені, ні, тим більше, чому вона заснула на березі, але був цим дуже задоволений. Він любив картини без пояснень і підписів. Враження такої картини незрівнянно сильніше; її зміст, не пов'язане словами, стає безмежним, стверджуючи всі здогади і думки.

Грей зняв з пальця старовинне дороге кільце, не без підстав гадаючи, що, може бути, цим підказує життя щось істотне, подібне орфографії. Він дбайливо опустив кільце на малий мізинець, белевший з-під потилиці. Мізинець нетерпляче рушив і знічений.

У таверні Грей розпитав про дівчину, яку бачив. І дізнався, що її звуть Ассоль і вона чекає чарівний корабель з червоними вітрилами, на якому прекрасний принц припливе за нею.

Грей купив у крамниці самий червоний шовк і, зробивши з нього вітрила, відправився до своєї коханої...

Сцена 2-я. Червоні вітрила.

Ассоль, побачивши корабель з червоними вітрилами, кинулася до моря.

АССОЛЬ: Я тут, я тут! Це я! Звучить музика. Грей спускається до Ассоль. АССОЛЬ: Ти зовсім такий, яким я тебе уявляла...

ГРЕЙ: І ти теж, дитя моє! Бот, я прийшов. Дізналася ти мене?

Ассоль кивнула, тримаючись за його пояс, заплющивши очі. Ассоль і Грей стоять під червоними вітрилами.

ГРЕЙ: Чому ти закриваєш очі?

АССОЛЬ: Я боюся, що це все зникне, якщо я буду дивитися... Ти прийшов так чарівно...

ГРЕЙ (засміявшись): Ти мені примарилася давним-давно.... В твоїх очах все найкраще.

АССОЛЬ: Ти візьмеш до нас мого батька?

ГРЕЙ: Так.

Алий парус опускається.

ГОЛОС ЗА КАДРОМ: Тепер ми відійдемо від них, знаючи, що їм потрібно бути одним. Багато на світі слів на різних мовах і різних наріччях, але всіма ними, навіть і віддалено, не передати того, що сказали вони в цей день одне одному...