Реклама





Літні вірші для молодших школярів


Літні вірші для молодших школярів

Вірші про літо для школярів. Вірші для школярів Афанасія Фета, вірші Сергія Єсеніна, вірші Івана Нікітіна, вірші Федорова Тютчева, вірші Валерія Брюсова, вірші Олександра Блока, вірші Івана Сурікова, Саші Чорного та ін.

Вірші про літо російських поетів

Афанасій Фет

* * *

Зріє жито над спекотної нивою,

І від ниви до ниви

Жене вітер примхливий

Золоті переливи.

 

Боязко місяць дивиться в очі,

Здивований, що день не минув,

Але широко в область ночі

День обійми розкинув.

 

Над безбережної жнивами хліба

Між заходу і сходу

Лише на мить смежает небо

Вогнедишне око.

Сергій Єсенін

З ДОБРИМ РАНКОМ!

Задрімали зірки золоті,

Затремтіло дзеркало затону,

Вабить світло на річкові заплави

І рум'янить сітку небосхилу.

 

Посміхнулися сонні берізки,

Розтріпали шовкові коси.

Шелестять зелені сережки,

І горять срібні роси.

 

Біля тину заросла кропива

Обрядилася яскравим перламутром

І, хитаючись, шепоче пустотливо:

"З добрим ранком!"

Іван Нікітін

РАНОК

Зорі меркнуть і гаснуть. У вогні хмари.

Білий пар по лугах розстеляється.

По дзеркальній воді, по кучерям лозняка

Від зорі червоний світло розливається.

Дрімає чуйний очерет.

Тиша - безлюддя довкола.

Ледве примітне стежка росиста.

Кущ зачепиш плечем - на обличчя раптом тобі

З листя бризне роса срібляста.

Потягнув вітрець, воду морщить-рябить.

Пронеслися качки з шумом і скрылися.

Далеко-далеко дзвіночок дзвенить.

Рибалки в курені пробудилися,

Зняли мережі з жердин, весла до човнів несуть...

А схід все горить-горить.

Пташки сонечка чекають, пташки пісні співають,

І стоїть собі ліс, посміхається.

Ось і сонце встає, за ріллі блищить,

За морями нічліг свій покинуло

На поля, на луги, на верхівки вербою

Золотими потоками хлинуло.

Їде орач з сохою, їде - пісню співає;

По плечу молодцю все важке...

Не боли ти, душе! відпочинь від турбот!

Здрастуй, сонце ранок веселе!

Федір Тютчев

* * *

В небі тануть хмари,

І, промениста на спеці,

В іскрах котиться ріка,

Немов дзеркало сталеве...

 

Година від годині жар сильніше,

Тінь пішла до німим дубровам.

І з белеющих полів

Віє медовим запахом.

 

Чудовий день! Пройдуть століття -

Так само будуть, у вічному ладі,

Текти і іскритися річка

І поля дихати на спеці.

* * *

Не охолола від зною,

Ніч липнева блищала...

І над землею тусклою

Небо, повне грозою,

 

Все в зарницах тріпотіло...

Немов тяжкі вії

Здіймалися над землею,

І крізь селяни зірниці

Чиїсь грізні зіниці

Загоралися часом...

* * *

Як веселий гуркіт літніх бур

Коли, здіймаючи прах летючий,

Гроза, що нахлинула хмарою,

Збентежить небесну блакить

І необачно-шалено

Раптом на діброву набіжить,

І вся діброва затремтить

Широколистяно і шумно!..

 

Як під незримою п'ятої

Лісові гнуться велетні;

Тривожно нарікають їх вершини,

Як радячись між собою,-

І крізь раптову тривогу

Немолчно чути пташиний свист,

І кой-де перший жовтий лист,

Крутячись, злітає на дорогу...

Валерій Брюсов

ЛІТНЯ ГРОЗА

Сині, чисті дали

Між зелених гілок

Біло-молочними стали...

Вітер грає сміливіше.

 

Говір неголосного грому

Глухо рокоч далеко...

Все ще віє знемога

Від незахололій землі.

 

Птахи кричали і замовкли;

З кожною миттю темніша,

В небо не виходить полк чи

Похмурих, страшних тіней.

 

Знову громові погрози,

Блискавки різкий зигзаг.

Неба важкі сльози

Хилять переляканий мак.

 

Злива, і буря, і десь

Сонця промайнуло промінь...

Руська, буйне літо,

Місяці спеки і хмар!


Олександр Блок

ЛІТНІЙ ВЕЧІР

Останні промені заходу

Лежать на полі стислій жита.

Дрімотою рожевої обійнята

Трава некошеною межи.

 

Ні вітерця, ні крику птаха,

Над гаєм - червоний диск місяця,

І завмирає пісня жниці

Серед вечірньої тиші.

 

Забудь турботи і печалі,

Умчись без мети на коні

В туман і в лугові дали,

Назустріч ночі і місяцю!

Суриков Іван

У нічному

(Уривок)

Літній вечір. За лісами

Сонечко вже сіло;

На краю далекому неба

Зорька заалела.

 

Але і та згасла. Тупіт

В полі лунає:

То табун коней у нічний

По лугах несеться.

 

Ухватя коней за гриву,

Скачуть діти в полі,

То-то радість і веселість,

То-то дітям воля!

Саша Чорний

ВЛІТКУ

За селом на повній волі

Віє вітер-літак.

Там картопляне поле

Всі лиловеньким цвіте.

 

А за полем, де горобинка

Вічно з вітром не в ладу,

Крізь дубняк біжить стежина

Вниз до студеному ставку.

 

Дружно виплили каченята.

Попереду товстуха-мати.

Хмари пливуть кудись,

Пахне м'ятою. Благодать...

 

Ставок синіє круглої чашкою.

Верби хиляться до води...

На плоту лежать сорочки,

А хлопці всі в ставку.

 

Сонце бризнуло смужкою.

Тіні в'ється, наче дим.

Ех, роздягнуся за берізкою,

Руки витягну - і до них!


Євгенія Трутнева

ЛЕТИТЬ ЛІТО

Раптом Стало світліше вдвічі,

Двір як в сонячних променях -

Це золоте плаття

У берези на плечах.

 

У калини і горобини

В'ються зграями дрозди...

Під віконцем жоржини

Красою своєї горді.

 

І скрипить в кущах увесь вечір

Невидимка-прыгунок.

Це ти, скрипаль-коник,

Дві пружинки замість ніг?

 

Вранці ми у двір йдемо -

Листя сиплються дощем,

Під ногами шелестить

І летять, летять, летять...

 

Пролітають павутинки

З павучками в серединці.

І високо від землі

Пролетіли журавлі.

 

Все летить! Повинно бути, це

Відлітає наше літо!

Тім Собакин

ДО МАЙБУТНЬОГО ЛІТА

Йде тихо Літо,

одягнене в листя.

І залишаються десь

у сні і наяву:

срібна мушка

в мережах у павука,

невыпитая гуртка

парного молока.

І струмочок скляний,

і тепла земля,

і над лісовою галявиною

дзижчання джмеля.

Приходить тихо Осінь,

одягнена в туман.

Вона приносить з собою

дощі з різних країн.

І листя жовтий оберемок,

і грибний аромат,

і вогкість в темних норах.

 

А десь за стіною

будильник до світанку

стрекоче на столі:

"До бу-ду-но-го ле-та,

до бу-ду-но-го ле-..."