Реклама




Вірші про кохання для школярів


Вірші про кохання для школярів

* * *

Важкий хрест дістався їй на частку:

Страждай, мовчи, притворствуй і не плач;

Кому і пристрасть, і молодість, і волю -

Все віддала, той став її кат!

 

Давно ні з ким вона не знає зустрічі;

Пригнічена, пуглива і сумна,

Божевільні, уїдливі мови

Покірно вислуховувати повинна:

 

«Не говори, що молодість згубила

Ти, ревнощами понівечена моєї;

Не говори!., близька моя могила,

А ти квітки весняного свіжої!

 

Той день, коли мене ти покохала

І від мене почула: люблю -

Не проклинай! близька моя могила:

Поправлю всі, всі смертю спокутую!

 

Не кажи, що дні твої сумні,

Тюремником хворого не клич:

Переді мною - холодний морок могили,

Перед тобою - обійми любові!

 

Я знаю: ти полюбила іншого,

Щадити і чекати набридло тобі...

О, постривай! близька моя могила -

Розпочате і кінчити дай долю!..»

 

Жахливі, вбивчі звуки!..

Як прекрасна статуя і бліда,

Вона мовчить, ламаючи свої руки...

І що сказати могла б йому вона?..

Автор: Н. А. Некрасов

* * *

Ми з тобою безглузді люди:

Що хвилина, то спалах готова!

Облегченье схвильованою грудей,

Нерозумне, різке слово.

 

Говори ж, коли ти сердита,

Все, що душу хвилює і мучить!

Будемо, друже мій, сердитися відкрито:

Легше світ і швидше набридне.

 

Якщо проза в любові неминуча,

Так візьмемо і з неї частку щастя:

Після сварки так повно, так ніжно

Повернення любові і участья...

Автор: Н. А. Некрасов

* * *

Я не люблю іронії твоєї.

Залиш її віджилим й не жили,

А нам з тобою, так гаряче любили,

Ще залишок почуття зберіг, -

Нам рано віддаватися їй!

 

Поки ще соромливо і ніжно

Побачення продовжити бажаєш ти,

Поки ще киплять у мені бентежно

Ревниві тривоги і мрії -

Не квап розв'язки неминучою!

 

І без того вона не далека:

Кипим сильніше, останньої жагою повні,

Але в серці холод таємний і туга...

Так восени бурливее річка,

Але холодніший бурхливі хвилі...

Автор: Н. А. Некрасов

* * *

Шепіт, боязке дихання,

Трелі солов'я,

Срібло і колыханье

Сонного струмка.

 

Світло нічний, нічні тіні,

Тіні без кінця,

Ряд чарівних змін

Милого особи,

 

В димних тучках пурпур троянди,

Відблиск бурштину,

І цілування, і сльози,

І зоря, зоря!..

Автор: А. А. Фет

* * *

Я тобі нічого не скажу,

І тебе не встревожу нітрохи,

І про те, що я мовчачи повторюю,

Не зважуся нізащо натякнути.

 

Цілий день сплять нічні квіти,

Але лише сонце за гай зайде,

Розкриваються тихо листи,

І я чую, як серце цвіте.

 

І в хвору, втомлену груди

Віє вологою нічний... я тремчу,

Я тебе не встревожу нітрохи,

Я тобі нічого не скажу.

Автор: А. А. Фет

* * *

Серед шумного балу, випадково,

В тривозі мирської суєти,

Тебе я побачив, але таємниця

Твої покривала рис.

 

Лише очі сумно дивилися,

А голос так дивно звучало,

Як дзвін віддаленій сопілки,

Як моря грає вал.

 

Мені стан твій сподобався тонкий

І весь твій задумливий вигляд;

І сміх твій, і сумний і дзвінкий,

З тих пір в моєму серці звучить.

 

В години самотні ночі

Люблю я, втомлений, прилягти -

Я бачу сумні очі,

Я чую веселу мова;

 

І сумно я так засинаю,

І в мріях невідомих сплю...

Люблю тебе - я не знаю,

Але здається мені, що люблю!

Автор: Толстой А. К.

* * *

Осінь. Обсипається весь наш бідний сад,

Листя пожовкле за вітром летять;

Лише вдалині красуються, там на дні долин,

Кисті яскраво-червоні зів'ялих рябін.

Весело і сумно серцю моєму,

Мовчки твої рученьки грію я і тисну,

В очі тобі глядючи, мовчки сльози ллю,

Не вмію висловити, як тебе люблю.

Автор: Толстой А. К.

* * *

То було ранньою весною,

Трава ледь всходила,

Струмки текли, не ширяв спеку,

І зелень гаїв відчувалася;

 

Пастуша Труба вранці

Ще не співала дзвінко,

І в завитках ще в бору

Був папороть тонкий.

 

То було ранньою весною,

У тіні беріз,

Коли з посмішкою переді мною

Ти очі опустила.

 

На моє кохання у відповідь

Ти опустила вежды -

Про життя! про ліс! про світло сонця!

Про юність! про надії!

 

І плакав я перед тобою,

На лик твій дивлячись милий, -

То було ранньою весною,

У тіні беріз то було!

 

То було в ранок наших років -

Про счастие! про сльози!

Про ліс! про життя! про світло сонця!

Про свіжий дух берези!

Автор: Толстой А. К.

* * *

Тільки вечір затеплится синій,

Тільки зірки запалять небеса

І черемшин срібний іній

Прибере перлами роса,

 

Відчини обережно хвіртку

І увійди в тихий садок, як тінь,

Так одягни темнішу накидку,

І чадру на головку одягни.

 

Там, де густіше сплітаються гілки,

Я незримо, нечутно пройду

І на самому порозі альтанки

З милих губок чадру відведу...

Автор: А. Н. Будищев

Любов

Те змійкою, згорнувшись клубком,

У самого серця чаклує,

То цілі дні голубком

На білому віконці воркує,

 

То в інеї яскравому блисне,

Ввижатиметься в дрімоті левкої...

Але вірно і таємно веде

Від радості і від спокою.

 

Вміє так солодко ридати

В молитві згорьованої скрипки,

І страшно її вгадати

Ще незнайомій посмішці.

Автор: А. А. Ахматова

* * *

В. С.

Чекай мене, і я повернуся.

Тільки дуже чекай,

Чекай, коли наводять смуток

Жовті дощі,

Чекай, коли снігу метуть,

Чекай, коли спека,

Чекай, коли інших не чекають,

Забувши вчора.

Чекай, коли з далеких місць

Листів не прийде,

Чекай, коли вже набридне

Всім, хто разом чекає.

Читати далі...