Вірші для читання в початковій школі
Гарні вірші по темі Весна.
Вірші, в яких відображаються всі прикмети весни: прихід весни, весняна капель, перше яскраве сонечко, приліт птахів, свято Великдень і просто радісний і веселий настрій.
То не вітри буйні взбушевалися,
Не ріки швидкі разыгралися,
То люди з масельничкою распрощалися.
Від'їжджаю я в ліси дрімучі,
Заберу з собою снігу сипучі,
Снігу сипучі, тріскучі морози.
А вам - зустріти весну красну.
Ладьте борону, правте сошеньку,
Щоб уработати землю-матінку,
Щоб засіяти її зерном, золотом...
Поле - морюшко, хліб хвилюється,
Наливна колос хилиться до землі...
І підете з серпом гуляти по полю,
Жати, в'язати в снопи жито високу,
І на межі в скирти снопи складіть,
Повні засіки зерна-золота!
* * *
З літа зимушка повстречалася,
Про здоров'ячко всі справлялася:
- Б'ю чолом тобі, літо тепле!
- Ой, здорова будь, зима сніжна.
- Чому тебе величають усі,
Мене, зимушку, проклинають все?
- Тому що ти дуже люта,
І холодна, голодна.
Я ж сите, так і тепле,
Всі луки, всі ліси орошаю я,
Всі луки, всі ліси оживляю я!
* * *
Жайворонки, прилетіть,
Красну весну принесіть!
Нам зима набридла,
І весь хліб у нас поїла,
І дрова попалила всі,
І солому всю попалила,
Молоко все забрала!
Жавороночек!
Принеси весну
На своєму хвосту,
На сохи, борони,
На житній копиці,
На житній копиці,
На вівсяному кулі!
Жайворонок, жайворонок!
На тобі зиму,
А нам - літо!
На тобі сани,
А нам - віз!
* * *
Прийди, прийди, весно,
Прийди, прийди, красна.
Принеси нам дощу,
Принеси квіточки
Нам звити віночки.
Їде весна, їде
На золотому коні,
У зеленому саяне,
Правою ручкою сіє.
Везе, везе весна,
Везе, везе красна
Ясні дні,
Чисті дождочки,
Зелені трави,
Червоні квіточки
Нам на віночки!
Вже душистей стали їли,
І пахне в повітрі смолою;
Вже зазеленіли луки,
І мох кудрится над скелею.
Роздяглися сині затоки,
І човни ходять по річці;
Вже заколосилися ниви,
І чути стадо далеко
І повітря повний тишиною,
І як їм солодко дихати!
Так серце з життям неземною
Вдихає неба благодать.
Між 9 березня - 31 травня, 1826
Трохи весна крилата
Радістю повіє,
Оживає старина,
Серце молодіє;
Присмирелые мрії
Рвуть геть кайдани,
Немов юні квіти
Виряджаються в обнови,
І любові золоті сни,
Осіння вежды,
Знову і знову осяяні
Веселкою надії.
<1829>
Як не гнітить рука судьбины,
Як томить людей обман,
Як ні браздят зморшки чоло
І серце як не повно ран,
Яким би суворим испытаньям
Ви не були підпорядковані, -
Що встоїть перед диханням
І першою встречею весни!
Весна... вона про вас не знає,
Про вас, про горе і зло;
Бессмертьем погляд її сяє
І ні зморшки на чолі.
Своїм законам лише слухняна,
В умовний час злітає до вас,
Світла, блаженно-байдужа,
Як личить божествам. <...>
<1838>
* * *
Знову розчинилися двері на вологе
ганок,
В полуденних променях сліди недавньої холоднечі
Димлять. Теплий вітер повіяв нам в обличчя
І морщить на полях синіючі калюжі.
Ще тріщить камін, відливами вогню
Минулий тісний світ зими нагадуючи,
Але жайворонок там, над озиминою брязкаючи,
Сьогодні сповістив, що життя прийшло
інша.
І в повітрі звучать слова, не знаю чиї,
Про щастя, і любов, і юність,
і доверье,
І голосно вторять їм біжать струмки,
Колебля очерету жовтіючі пір'я.
Нехай же, як вони з глини та піску
Розталих снігів, дзюркочучи, забирають води,
Безслідно віднесе твоєї душі тугу
Медицина, що лікує влада воскреслої природи!
25 грудня 1870