Вірші для школярів молодшого шкільного віку. Вірші для школярів середнього шкільного віку.
Вірші про навчання, вчення, школярів, про школу і науки для школярів
«Ну, пішов же, заради бога!
Небо, ялинник і пісок -
Невесела дорога...
Гей, сідай до мене, дружок!
Ноги босі, брудно тіло,
І ледь прикрита груди...
Не стыдися! що за справа?
Це багатьох славний шлях.
Бачу я в торбинці книжку.
Так, вчитися ти йдеш...
Знаю: батька на синочка
Издержал останній гріш.
Знаю: стара дячиха
Віддала четвертачок,
Що проїжджаючи купчиха
Подарувала на чайок.
Чи, може, ти дворовий
З відпущених?.. Ну, що ж!
Випадок теж вже не новий -
Не бійся, не пропадеш!
Скоро сам дізнаєшся в школі,
Як архангельський мужик
По своїй і Божої волі
Став розумний і великий.
Не без добрих душ на світі -
Хто-небудь звезе до Москви,
Будеш в університеті -
Сон здійсниться наяву!
Там вже терені широко:
Знай працюй так не трусь...
Ось за що тебе глибоко
Я люблю, рідна Русь!
Не бездарна та природа,
Не згинув ще той край,
Що виводить з народу
Стільки славних то й знай, -
Стільки добрих, благородних,
Сильних люблячою душею
Посеред тупих, холодних
І пихатих собою!»
Автор: Н. Некрасов
* * *
Коли ще за шкільною партою
Погляд я відривав від сторінок,
Мені світ здавався рябої картою,
Ожила картою - без меж!
В уяві поставали
Земель далеких дива,
І до них в синіючі дали
Бриг ішов, підняв вітрила.
Дихав я в пальмах вічним травнем
На океанських островах,
Жив у легкій хатині з Маклаєм,
Блукав з Арсеньєвим в горах,
В пісках і хащах йшов вперто
До озер, де народжувався Ніл,
У полярних льодах на місток «Фрама»
З відважним Нансеном сходив.
І вила буря в вісім балів
В туманах північних широт,
Коли зі мною Валерій Чкалов
Вів через хмари літак...
Але що чудес шукати далеко?
Вони ось тут, зараз живуть,
Де світ, широко розкинутий,
Побудований нами і для нас!
Дивись - над нашими трудами
Зійшла безсмертна зірка.
Моря здружили ми з морями,
У пустелях ставимо міста.
Землі збільшилося оздоблення,
Щоб вся вона була як сад,
І в міжпланетний простір
Рідні супутники летять.
Не вправі ль ми сказати про диво,
Що завойовано боротьбою:
Його творять прості люди,
Такі ж, як ми з тобою!
Автор: Нд. Різдвяний
Виступав доповідач юний,
Говорив він про працю.
Він доводив з трибуни:
- Потрібна праця завжди, скрізь!
Нам велить працювати школа,
Вчить цьому загін...
- Підніми папірці з підлоги! -
Крикнув хтось із хлопців.
Але тут доповідач морщиться:
- На це є прибиральниця!
Автор: А. Барто