Весняні вірші для молодших школярів

Вірші про весну для початкової школи. Вірші Федора Тютчева, Миколи Язикова, Олексія Плещеєва, Олександра Пушкіна, Івана Буніна, Сергія Єсеніна, Олексія Толстого.

Вірші про весну російських поетів

Федір Тютчев

* * *

Зима недарма злиться,

Пройшла її пора -

Весна у вікно стукає

І гонить з двору.

 

І все засуетилось,

Всі Зиму жене геть,

І жайворонки в небі

Вже підняли дзвоніння.

 

Зима ще порається

І на Весну бурчить.

Та їй в очі регоче

І пущі лише шумить...

 

Сказилася відьма зла

І, снігу захватя,

Пустила, тікаючи,

В прекрасне дитя.

 

Весни і горя мало:

Умылася в снігу

І лише рум'яної стала

Наперекір ворогові.

* * *

Ще землі сумний вигляд,

А повітря вже дихає весною,

І мертвий у полі стебль колише,

І ялин гілки ворушить.

Ще природа не прокинулася,

Але крізь редеющего сну

Весну послышала вона

І їй мимоволі посміхнулася...

ВЕСНЯНА ГРОЗА

Люблю грозу на початку травня,

Коли весняний перший грім,

Як би резвяся й граючи,

Гуркоче в небі блакитному.

 

Гримлять гуркіт молоді,

Ось дощик бризнув, пил летить,

Повисли перли дощові,-

І сонце нитки золотить.

 

З гори біжить потік моторний,

В лісі не молкнет пташиний гамір,

І гам лісовий, і шум нагорний -

Всі вторить весело громам.

 

Ти скажеш: вітряна Геба,

Годуючи Зевесова орла,

Громокипящий кубок з неба,

Сміючись, на землю пролила.

Микола Мов

ВЕСНА

Чудовий день! На м'якій мураві

Лежу,- ні хмаринки в небесній блакиті!

Цвіте зелений луг; найчистіше гірське повітря

Прохолодою солодкою і млістю життєдайною

Струмує в груди мою,- і я сповнений навесні!

І ось співак її літає наді мною,

І звуки наді мною веселі літають!

І відчуття дивне ті звуки наспівують

Мені на душу; даюся мимоволі забытью

Чарівного, очі мимоволі закриваю:

Легко мені, так легко, ніби я літаю,

Літаю і співаю, літаю і співаю!

Олександр Пушкін

* * *

Гнані весняними променями,

З навколишніх гір вже снігу

Втекли каламутними струмками

На потоплені луки.

Усмішкою ясною природа

Крізь сон зустрічає ранок року;

Синея, сяють небеса.

Ще прозорі, ліси

Як ніби пухом зеленіє.

Бджола за даниною польовий

Летить з келії воскової.

Долини сохнуть і рясніють;

Стада шумлять, і соловей

Вже співав у безмовності ночей.

Олексій О.плещеєв

ВЕСНА

Уж тане сніг, біжать струмки,

У вікно повіяло весною...

Засвищут скоро солов'ї,

І ліс одягнеться листвою!

 

Чиста небесна блакить,

Тепліше і яскравіше сонце стало;

Пора злих заметілей і бур

Знову надовго минула.

 

І серце так сильно в грудях

Стукає, ніби чекає чогось,

Ніби щастя попереду

І забрала зима турботи!

 

Всі особи весело дивляться.

"Весна!" - читаєш в кожному погляді;

І той, як свята, їй радий,

Чиє життя - лише тяжка праця і горе

 

Але енергійних діток дзвінкий сміх

І безтурботних спів пташок

Мені кажуть, хто більше всіх

Природи любить обновленье!

Іван Бунін

ВЕСНЯНЕ

Тане сніг і сонце яскраво

Блищить опівдні над полями;

В блиску сонця вологий вітер

По лісах-полях гуляє.

Але поля ще безлюдні,

Але ліси ще безмовні;

Тільки сосни, точно арфи,

Наспівують однотонно,

І під їх наспів неясний,

У заповідних хащах бору,

Солодко спить весна-царівна

В білосніжному саркофазі.

Спить,- а скоро вже в долинах

Сонце білий сніг розтопить,

І підуть потоки вирувати

По долинах і ярах.

Налетять лісові птахи,

Зашумлять граки, а з ними -

Зацвітуть, зазеленіють,

Оживуть ліси та гаї.

І прийде квітень-царевич

З далеких заморських країн

На світанку, коли в долинах

Тануть сині тумани,

На світанку, коли від сонця

Пахне ліс зеленою хвоєю,

Пахне теплою землею

І квітневими квітами,

Та схилиться він з посмішкою

Над царевною безмовною

І прильнет до вуст царівни

Міцно гарячими вустами,

І вона злякано здригнеться,

Розімкне свої вії,

Гляне, спалахне - і посмішкою

Освітить весь світ закоханий!

* * *

Догорів світлий квітневий вечір,

По лугах холодний сутінок ліг.

Сплять граки; далекий шум потоку

В темряві таємничо заглох.

 

Але свіже пахне зеленями

Молодий змерзлий чорнозем,

І струмує чистіше над полями

Зоряний світло в мовчанні нічному.

 

По лощинах, зірки відображаючи,

Ями світять тихою водою,

Журавлі, один одного окликаючи,

Обережною тягнуться юрбою.

 

А Весна в зазеленевшей гаю

Чекає зорі, затая дихання,-

Чуйно прислухається до шелесту дерев,

Пильно дивиться в темні поля.

* * *

Вирує порожниста вода,

Шумить і глухо і протяжно,

Граків пролітні стада

Кричать і весело і важливо.

 

Димлять чорні горби,

І вранці в нагрітому повітрі

Густі білі пари

Напоєні теплом і світлом.

 

А опівдні калюжі під вікном

Так розливаються і блищать,

Що яскравим сонячним плямою

По залу "зайчики" тремтять.

 

Між круглих пухких хмар

Невинно небо голубіє,

І гріє сонце ласкаве

В затишшя гумен і дворів.

 

Весна, весна! І все їй радо.

Як у забутті якому стоїш

І чуєш свіжий запах саду

І теплий запах талих дахів.

 

Кругом вода дзюрчить, виблискує.

Крик півнів звучить часом,

А вітер, м'який і сирий,

Очі тихенько закриває.

* * *

Ширше, груди, распахнись для прийняття

Почуттів весняних - хвилинних гостей!

Ти відкрий мені, природа, обійми,

Щоб я злився з твоєю красою!

 

Ти високе небо, далеке,

Безмежний простір голубий!

Ти, зелене поле широке!

Тільки вам я стремлюся душею!