Успішність навчання сьогодні
Сучасна ситуація в освіті свідчить про те, що проблема успішності навчання актуалізувалася, це пов'язано з тим, що:
Основу державної політики в галузі освіти становить особистісно-орієнтований підхід до освітнього процесу, який розглядається як система взаємодії педагогів з дітьми, спрямована на вирішення завдань розвитку, виховання, навчання і побудована на прийнятті та повазі дитини як особистості (Національна доктрина освіти в РФ, Закон РФ «Про освіту). Внаслідок чого:
• освіта розглядається як комплекс сфер життєдіяльності людини, в яких він повинен мати певні знання, компетентності і здібності.
• використання різних моделей навчання, варіативність освітніх програм, націленість на індивідуалізацію освітнього процесу.
Зазначені процеси призвели до необхідності пошуку нових освітніх моделей, що забезпечують успішність кожного учня. Можна констатувати, що державою затребувані інтелектуально розвинені, творчі, освічені особистості, здатні працювати в різних професійних сферах, соціально зрілі, що вносять свій внесок у розвиток культури. В наслідок руйнування моральних ідеалів, відбулася деформація суспільної свідомості, спостерігаються загальний «інтелектуальний занепад», різке зниження рівня культури дітей і молоді. Втрата або деформація цінностей призводить до деформації особистості.
Вчителями початкових класів проводиться робота, спрямована на підвищення якості освіти та мотиваційного інтересу до навчання. В рамках уроку відкривається перспектива використання різноманітних методів і прийомів, які активізують розумову діяльність і творча уява як візуально, так і аудіально (ілюстрації, художні та музичні фрагменти тощо).
Ми широко використовуємо інформаційні комп'ютерні технології для проведення уроків, так і для позакласної роботи. Необхідність застосування ІКТ у шкільній освіті очевидна. Сучасні діти часом виявляються більш обізнані, ніж дорослі, про новинки та досягнення в області комп'ютерної техніки, телефонного зв'язку і можливості мережі Інтернет. Саме на цій хвилі звернення дітей до освітніх, а не ігровим можливостям ІКТ є досить ефективним і доцільним.
Процес навчання - це цілеспрямований, послідовно змінюється взаємодія викладача і обучащегося, в ході якого вирішуються завдання освіти, виховання і загального розвитку.
Процес навчання покликаний виконувати три функції - освітню, виховну і розвиваючу.
Завдання навчального процесу не можна зводити лише до формування знань, умінь і навичок. Він покликаний комплексно впливати на дитину.
Одночасно процес навчання реалізує й виховну функцію. При цьому в учнів формується світогляд; моральні, трудові, естетичні, етичні уявлення і погляди; переконання; способи відповідної поведінки і діяльності у суспільстві; система ідеалів і цінностей, відносин особистості.
Виховна функція органічно витікає з самогО змісту і методів навчання за допомогою спеціальної організації спілкування викладача з учнем.
Навчання і виховання сприяють розвитку особистості. В такому випадку, здавалося б, немає необхідності говорити ще і про розвиваючому навчанні. Але життя показує, що навчання здійснює розвиваючу функцію більш ефективно, якщо має спеціальну розвиваючу спрямованість і включає учнів у такі види діяльності, які розвивають у них сенсорні сприйняття, рухову, інтелектуальну, вольову, емоційну, мотиваційну сфери.
Для цього нами використовуються Активні методи навчання:
• використання системно - діяльнісного підходу до навчання;
• ігровий та творчий характер навчання;
• інтерактивність навчального процесу;
• включення в роботу різноманітних комунікацій( діалогу, диспут)
• використання знань і досвіду учнів;
• залучення в процесі навчання всіх органів почуттів( через засоби ІКТ);
• рефлексія процесу навчання його учасниками.
Активність учнів можлива лише за наявності стимулів. Тому в числі принципів активізації особливе місце набуває мотивація навчально - пізнавальної діяльності. Важливим чинником мотивації є заохочення.
У дітей початкової школи нестійкі мотиви навчання, особливо пізнавальні, тому позитивні емоції супроводжують формування пізнавальної діяльності.
Вікові та психологічні особливості молодших школярів вказують на необхідність використання заохочень для досягнення активізації навчального процесу. Заохоченням не тільки оцінюються позитивні результати, видимі в даний момент, але і саме по собі воно спонукає до подальшої плідної роботи. В заохоченні полягає чинник визнання та оцінка досягнень дитини, що стимулює до подальших досягнень. Заохочення сприяє розвитку пам'яті, мислення, формує пізнавальний інтерес.
Всі заохочення можна класифікувати по засобам вираження: мімічні і пантомимические, словесні, матеріалізовані, діяльнісні. Особливе місце займають діяльнісні заохочення. До таких заохочень я готую дітей, даю випереджальне завдання. Дітям дається стимул: інтерес товаришів і довіру вчителя. Вони навчаються самостійно здобувати знання і навчають один одного. До таких завдань відносяться підготовка повідомлень, складання кросвордів, ребусів, підбір загадок, прислів'їв по темі , творчі завдання. В результаті успішного застосування заохочень зростає пізнавальна активність, збільшується об'єм роботи на уроці як наслідок підвищення уваги і хорошої працездатності, посилюється прагнення до творчої активності, хлопці чекають нових цікавих завдань, самі проявляють ініціативу у їх пошуку. Поліпшується психологічний клімат у класі: учні не бояться помилок, допомагають один одному.
У своїй практиці я активно використовую метод проектів - орієнтована на творчу самореалізацію особистості учня і його розвиток.
Групові обговорення, дискусії з конкретного питання.
Мозковий штурм - спеціалізований метод групової роботи, спрямований на створення нових ідей, що стимулюють творче мислення кожного учасника.
Рольові ігри - метод, використовуваний для засвоєння нових знань та відпрацювання певних навичок у сфері комунікацій.
Навчання з використанням комп'ютерних навчальних програм.
Вибір методів активного навчання залежить від різних факторів. Але в першу чергу вибір методу визначається дидактичної завданням заняття. Активні методи навчання можна застосовувати для: узагальнення раніше вивченого матеріалу (групова дискусія, мозковий штурм); ефектне пред'явлення великого за обсягом теоретичного матеріалу (мозковий штурм, ділова гра); розвиток здібностей до самонавчання (ділова гра, рольова гра, аналіз практичних ситуацій); підвищення навчальної мотивації (ділова гра, рольова гра); відпрацювання вивченого матеріалу (тренінги); використання досвіду учнів при пред'явленні нового матеріалу (групова дискусія); навчання навичкам міжособистісного спілкування (рольова гра).
Активні пізнавальні здібності формуються і розвиваються в процесі пізнавальної діяльності. Коли дитина не просто слухач, а активний учасник в пізнавальному процесі, своєю працею добуває знання. Ці знання більш міцні.
Абдунагимова Ельміра Зуфаровна.