Зимова казка «Сніжний Барс, Ведмедик і Зайчик поспішають на Олімпіаду»
Мета: активізація роботи з формування у дітей навичок безпечної поведінки на дорозі за допомогою прикладної творчості.
Завдання:
- Виявлення талановитих фахівців.
- Узагальнення та поширення передового досвіду роботи з навчання дітей навичкам безпечної поведінки на дорозі.
- Якісна підготовка дітей до самостійного руху по вулицях і дорогах.
- Розширення діапазону професійного спілкування.
- Зміцнення взаємодії педагогічних колективів і співробітників ДІБДР.
Учасники: діти 5-6 років
Обладнання: Підлогові дорожні знаки, пішохідний та транспортний світлофори, імітація дороги, пішохідного переходу («зебри»), іграшкові машини, костюми Зайчика, Ведмедика, Лисички, Вовченя, Сороки, Сніжного Барса, Діда Мороза; атрибути для кафе, лижі, посох, лист.
Були обладнані місця для глядачів. Зал прикрашений декораціями, атрибутами по ПДР.
Створюється музичний супровід: «Зимова казка» (пісня), музичний супровід виходу лісових звірів, Діда Мороза.
Зимова казка « Зайчик, Ведмедик і Сніжний Барс поспішають на Олімпіаду»
У деякому царстві, у сніговому державі жили - були лісові звірята: Зайчик, Ведмедик, Лисичка і Вовченя. Лисичка була нетерплячою, ніколи не слухала старших і тому постійно потрапляла в неприємні історії. Крім того, вона була дуже хитрою.
Так, я - Лисичка, руда сестричка.
Хитра і смілива, що зі мною вдіяти!
А ще в лісі жив Вовченя. Він дуже любив читати різні чарівні казки і уявляти, як він теж потрапить у таку казку і з ним відбудуться ці чарівні пригоди.
Я люблю казки
І читати і слухати,
Почну їх читати-
Забуваю поїсти!
Мрію я в казку потрапити ненадовго,
Адже я не боюсь навіть сірого вовка!
А Зайчик жила в затишному будинку разом з мамою - Зайчихою, яка тримала маленьке кафе для близьких друзів. Зайчик була дуже активною, встигала все, вчилася на відмінно, каталася на лижах і ковзанах і спілкувалася зі своїми друзями.
Я Зайчик приблизна,
Я - розумна, вірна,
Зовсім не ледача
І дуже красива.
А Мишко ріс веселим малюком, всім приходив на допомогу, і у нього теж було дуже багато друзів.
Я Мишка - хвалько,
Трохи шалунішка,
Але я всім допомагаю,
І в кубики граю.
Ведмедик і Зайчик чекали свого друга, Сніжного Барса, щоб вирушити на Олімпіаду і запалити факел. Але найголовніше - вони не знали, коли він приїде, тому чекали телеграму. Мама - Зайчиха запросила звірят в кафе. Ось сидять Зайчик з Ведмежам, п'ють чай з цукерками і ватрушками, чекають, коли телеграму принесе Сорока.
(Зайчик)
Що Сороки нашої не видно,
Немає телеграми, напевно, в дорозі,
Може бути, їй здатися нам соромно,
Чи не може нас птах знайти?
(Ведмедик)
Ти не хвилюйся, знайде нас Сорока,
Тільки, звичайно, проходять всі терміни...
А ось і Сорока летить, але щось сталося, як вона кричить, тріщить , нічого не зрозуміло!
(Зайчик)
Та не кричи ти, Сорока - тріскачка,
Знаю, твій шлях не такий вже короткий...
(Ведмедик)
Де телеграма від Барса? Швидше!
Ти принесла? Не томи ж звірів!
(Сорока)
Ой, не лайте мене, дорогі!
Що накоїла лиха, у дорозі я!!!
Випало десь в дорозі лист,
Тільки от де воно, де ж воно???
Ведмедик і Зайчик так засмутилися, що почали плакати, а Сорока бігала навколо них, тріщала і як могла заспокоювала.
А в цей час Лисичка і Вовченя гуляли по лісі.
(Лисичка)
Дивись, це що на снігу, телеграма?
(Вовченя)
Тобі ж сказала вчора ще мама,
Щоб в лапи не брала ти непотрібне з підлоги,
А то не підеш після садка в школу.
(Лисичка)
Не бійся, боягуз, адже це лист,
Удачу, бути може, подарує воно.
Підняли Лисичка і Вовченя лист відкрили і дізналися , що Зайчик і Ведмежатко чекають Барса , щоб вирушити на Олімпіаду.
(Вовченя)
Без нас вони, видно, вирішили виїхати!
(Лисичка)
Але ми їх з тобою адже перехитрили!!!
(Вовченя)
А пам'ятаєш, ми посох чарівний знайшли?
Давай швидше той посох бери,
Вдар ним по снігу три рази,
Так скаже заповітну фразу.
(Лисичка)
Хочу, щоб все сплуталося на шляху,
Щоб той, хто в дорозі, не зміг би знайти
До заповітної зірці своєї полум'яний слід,
Щоб знаки не дали їм правильну відповідь.
(Вовченя)
Змішаються нехай на дорогах всі знаки,
А ми поспішаємо і запалимо самі факел!!!
(Лисичка)
Швидше, обженемо Ведмедика і Зайчика,
Одягнемо свою олімпійську майку!
Тільки Лисичка і Вовченя побігли, як із лісу вийшов Дід Мороз, побачив пустунів і строго похитав головою.
Ах, що накоїли, неслушные діти,
Таким не страшні ні морози, ні вітер,
Не знають вони ні порядку, ні справи,
Мені це вже набридло.
Вони перешкодити захотіли друзям,
Так ось отримуйте, ЗАМЕРЗНЕТЕ ТАМ!!!
Подув Дід Мороз у бік Вовченя і Лисички, і перетворив їх в крижані фігури.
Ось так, нехай стоять крижані, мовчать,
Але що на дорозі...машини гудуть...
Всі знаки заплутані, скільки машин,
Автобуси їдуть, зіткнуться ось - ось,
Йдуть пішоходи, он хлопчик один,
Ну як він тепер перейде дорогу?
А Зайчик і Ведмедик так і не дочекавшись Барса, вирішили вирушити йому назустріч. Підійшли вони до дороги і зрозуміли , що на ній дуже небезпечно перебувати.
(Зайчик)
Дивись, Ведмежа, без знаків дорога,
Ти пам'ятаєш, як у школі сказали нам строго
Йти на гарячий зелений,
Ну що ти дивишся здивовано?
(Ведмедик)
Боюся я, давай ми без правил ні кроку,
Адже це небезпечно - тут немає відваги.
(Зайчик)
Давай ми попросимо повернути все на місце,
І знаки розставимо як слід разом.
(Ведмедик)
Милий Дідусь Мороз,
Розморозь Лисичку з Вовком,
Знаки, я б переніс,
І поставив би їх з ладу.
Добре, хлопці!!! Розморожу ваших друзів.
А ви всі знаки розставте правильно скоріше.
Згадали Зайчик і Ведмедик, про що їх вчили в лісовій школі і розставили всі дорожні знаки на свої місця.
(Дід Мороз)
Ви повернули все на місце,
Ви, хлопці, краще всіх,
Вам подарунок буде-
Радість, свято, дзвінкий сміх!
Ну-ка, де наш Сніжний Барс? Розшукаю його зараз!
Зраділи Ведмедик, Зайчик, Лисичка і Вовченя і всі разом дружно закричали:
Де ти, милий Сніговий Барс,
Приходь зустрічати всіх нас!!!
І сталося диво - з'явився на лижах Сніговий Барс.
Привіт, дорогі друзі,
Нам гаятися вже більше не можна!
Швидше, поспішаємо до тій горі,
Де сонце встає на зорі!
Взялися звірята за руки і щасливі і задоволені вирушили туди, де встає світле сонце.