Казка про дружбу для дітей підготовчої групи. Пригоди Зірочки і Дракоші

Спільне твір казки дітей підготовчої групи з вихователем Цитович Е. В

Казка вчить дітей дружбу та взаємодопомогу
Автор: Цитович Катерина Василівна МБДОУ « Дитячий садок «Казка», вихователь р. Гірник, Алтайський край, Локтевский район
Якось літнім вечором, який був схожий на всі інші вечори ,на небі з'явилися зорі,але одна зірочка світила не яскраво.
Ви запитаєте чому, а я вам відповім: їй було дуже нудно і самотньо. Але раптом вона почула шурхіт, який виходив з землі. Тоді вона уважно придивилася і помітила незвичайне істота, яка пробиралось між дерев.
Вона ще ніколи не зустрічала такого: у нього був довгий зелений хвіст і крила. Іноді з його пащі виходив світло. Зірочка дуже зраділа. Вона подумала, що це теж зірочка, але яка живе на землі. І тоді Зірочка вирішила з нею познайомитися і подружитися.
Коли було далеко за північ, Зірочка непомітно спустилася на землю, щоб інші зірки її не помітили.
- Здрастуй, земна зірочка,- сказала Зірочка.
- Здрастуй,- сказав невідомий,- тільки я не зірочка ,а Дракоша.
- Чудово, Дракоша, а мене звуть Зірочка,- продовжувала Зірочка,-знаєш, я дуже хочу знайти собі друга. Давай з тобою дружити.
- Давай,- відповів Дракоша,- нещодавно я живу в цьому лісі і друзів у мене теж немає.
Довго Зірочка і Дракоша сиділи на березі річки і базікали про все на світі. Їм так було цікаво разом. Дракоша розповідав історії, які з ним відбулися. Вони сміялися й жартували. Вони проговорили всю ніч. Але коли почало світати Зірочка попрощалася з Дракошей, пообіцявши прилетіти вночі.
- Я буду чекати тебе з нетерпінням,- сказав Дракоша, проводжаючи улетающую Зірочку.
І так вони стали дружити. Кожну ніч, Зірочка спускалася на землю і гуляла по лісі з Дракошей. Але одного разу вона сказала: «Дракоша, напевно так гарно в лісі, коли світить сонце. Я ніколи не бачила його».
- Не сумуй, Зірочка, -сказав Дракоша,- давай завтра зустрінемось днем, і я тобі покажу як прекрасний ліс .
- Ура! Я навіть про це і не могла мріяти,- вигукнула Зірочка.
На наступний день, коли всі зірки спали, вона непомітно спустилася на землю.
- Ой, як яскраво світить сонце, так воно чимось схоже на мене,- сказала й усміхнулася Зірочка, - воно таке ж жовте і у нього є промінчики.
Дракоша показував ліс, і Зірочка захоплювалася і дивувалася красу дерев і квітів. Адже вночі всі квіти закривають свої пелюстки і не видно цієї краси. Вона нахилилася, щоб ближче роздивитися квітка...
- Ой, як чудово вони пахнуть! - вигукнула від несподіванки Зірочка.
Раптом вона почула чийсь плач.
- Дракоша, хтось плаче, може він заблукав? - сказала Зірочка
- Так, треба йому допомогти, - сказав Дракоша, - давай дізнаємося хто це плаче.
- Агов!Ау! Хто тут? - закричали друзі.
І раптом з-під землі пролунав голос.
- Це я, Лисеня, допоможіть мені,- сказав голос.
Вони подивилися вниз і побачили яму. Але внизу було темно.
- Лисеня, ти тут? - запитав Дракоша.
- Так, я тут! Але я не можу вибратися - відповів Лисеня.
Тут друзі стали думати, як же допомогти лисенку.
- Я знаю,- раптом закричала Зірочка, - я посвечу вниз, щоб там стало світло, а ти Дракоша опустивши свій довгий хвіст, і тоді Лисеня вхопитися за нього, і ти його витягнеш.
- Молодець Зірочка,- сказав Дракоша, - це ти добре придумав.
Так вони і зробили і витягли Лисеняти.
- Велике спасибі, - сказав Лисеня, ви мені дуже допомогли, без вас я б ніколи звідти не виліз.
- Так дурниці, - сказала Зірочка,- Лисеня, а давай будемо дружити, адже друзі це дуже добре, вони завжди допоможуть у скрутну хвилину.
- Давайте, - зрадів Лисеня, - у мене ніколи не було таких чудових друзів.
І ось вже троє друзів крокували по лісі. І нікому не було самотньо.