Виховання гіперактивних дітей дошкільного віку

У наші дні проблема гіперактивності дітей є однією з найактуальніших, так як з кожним роком таких дітей стає все більше і більше. Дослідники ретельно вивчають причини такої активності: спадковість, ускладнення під час вагітності і пологів, харчування, вплив навколишнього середовища і ситуації в сім'ї, в ряді випадків причини індивідуальні. Важливим питанням залишається розробка методів і програм роботи з такими малюками, коректних форм виховання і навчання, оскільки у даному випадку необхідний особливий підхід до дитини.

Фактично гіперактивність - це хвороба, якесь психологічне відхилення, на яке варто звернути особливу увагу, щоб вчасно допомогти дитині. Слово гіперактивний походить від злиття двох частин: «гіпер» - (від грец. Hyper - над, зверху) і «активний», що означає «дієвий, діяльний».

S.D. Clemens дав наступне визначення гіперактивності: «...захворювання із середнім або близьким до середнього інтелектуальним рівнем, з порушенням поведінки від легкого до вираженого ступеня у поєднанні з мінімальними відхиленнями в центральній нервовій системі, які можуть характеризуватися різними поєднаннями порушень мовлення, пам'яті, контролю уваги, рухової функції»[1].

У дитинстві гіперактивність проявляється у вигляді надмірної дратівливості, порушеннях сну і харчування, частого плачу. У віці 3-5 років дитина стає помітно неуважним, розсіяним, непосидючим, надмірно рухливим, йому важко концентруватися і запам'ятовувати нову інформацію. У старшому дитячому віці це може призвести до тяжких наслідків. Тому так важливо знайти особливий підхід до таких дітей не тільки в сім'ї, але й у дитячому саду.

Перший важливий момент у спілкуванні з гіперактивними дітьми - це розуміння того, що дитина неусвідомлено виконує деякі дії, він ненавмисно «погано себе поводить», а сам страждає від своєї надмірної енергійності. Тому терпіння - запорука успіху, дорослим необхідно залишатися максимально спокійними і нераздражительными. Часто такі діти отримують багато негативу з боку однолітків і, в особливості, дорослих, що призводить до замкненості в собі, відчуженості і агресії. Важливо дати дитині відчути підтримку, віру в нього, навчити його налаштовувати взаємини з собою і навколишнім світом.

Одним з найбільш ефективних способів на етапі раннього віку є гра. Ігри можуть бути різними, наприклад:
-- з чергуванням рухливості і спокою «Замри, відімри», «Море хвилюється раз»; ця гра сприяє розвитку почуття міри, контролю своїх дій;
-- на кмітливість і миттєву реакцію: «Гаряча картопля», «Їстівне - неїстівне», що розвиває уважність, допомагає дітям пригнічувати імпульсивність, а діяти, керуючись ситуацією;
-- творчі ігри: «Крокодил», «Мавпочка», «Вгадай хто», в яких діти проявляють свій творчий потенціал, зображуючи жестами і рухами яка-небудь тварина або об'єкт;
-- рухливі ігри: «Естафета», де дитина може зробити важливу частину загальної дії, надати допомогу команді, швидко виконати завдання.

Дослідження показали, що включення діяльності гіперактивного дитини і підкреслення її важливості в груповому процесі дає йому можливість виходу з відчуття неадекватності, відокремленості і самотності [5].

Важливий аспект - переключення, зміна діяльності. Необхідно використовувати різні форми занять з дітьми, щоб вони були залучені в процес, сконцентровані і у них не втрачався інтерес до подій. Дуже благотворно впливають музичні і танцювальні заняття. Під час розучування танцю, ведення хороводу дитина вчиться самоконтролю та організації, розвиває свої творчі здібності, може невербально виразити те, що ще не вміє або не знає, не може сказати. Почуття ритму і певні рухи допомагають позбутися від хаотичних рухів і дій, дисциплінують. Мелодійна музика заспокоює нервову систему, швидка - активізує і тонізує.

Популярним і ефективним напрямків на сьогоднішній день також є арт-терапія / кольоротерапія. В даному випадку заняття - це варіант структурованої свободи, але при цьому в певних рамках і з певними умовами. Малюючи, дитина проектує на папір своє життя, позитивні та негативні стосунки, свої переживання та страхи, потреби, радості, навколишній світ, яким він його бачить. Молодшим дошкільникам складно виражатися словесно, тому малювання замінює цей компонент і дає вихід емоціям. По кольорам можна зрозуміти настрій і стан дітей. Більш того, дитина бачить результат своєї роботи. Це важливо для розвитку і підтримки самооцінки, відчуття власних здібностей, можливостей і перспектив. Для підтримки ще більшого інтересу до даного виду діяльності можна використовувати прийоми відволікання, зміни обстановки чи умов: малювати за столом, на стільці, на вулиці (якщо це літо).Виховання дитини в дитячому освітньому закладі - це істотна частина розвитку, але ще більш важливим і невід'ємним компонентом є виховання в сім'ї.
Дитина повинна відчувати любов і турботу батьків. Психологи радять поменше лаяти гіперактивних дітей, кричати на них і намагатися припинити його будь-які дії силою, обмежувати свободу і активність. Від цього може виникнути тільки зворотна реакція, малюк буде робити «на зло» і продовжувати займатися своїми справами. В цьому випадку необхідно говорити м'яко і спокійно, постаратися захопити дитину чимось іншим, цікавішим, ніж біг, перекидання, стрибання і т.п. Також можна попросити допомогти що-небудь принести/віднести, зібрати іграшки, розкласти по місцях, помити пензлики для фарб і т.д. Дитина буде радий отримати схвалення дорослих за швидкість дій. Важливо якомога більше хвалити, знаходити позитивні сторони, акцентувати увагу навіть на незначних успіхах. Це допомагає зміцнити впевненість дитини у власних силах.
Необхідно зайняти дитини, дати завдання, але тільки одне на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити і побачити результат, а також реакцію дорослих.
Підтримання постійного розпорядку дня дисциплінує, виробляє почуття структурованості та системності. Хороший здоровий сон сприяє розумовій активності, підвищення уважності і хорошої пам'яті.
Уникнути перевтоми. Потрібно пам'ятати про зміну видів діяльності і систематичному відпочинку.
Граючи з дитиною, потрібно давати йому можливість самому побудувати гру, бути лідером, діяти за своїм сценарієм, який він вже не буде так охоче порушувати, як нав'язані кимось правила.

Вкрай важливим є достатня фізична навантаження. Дитина повинна витрачати свою надмірну енергію. Допомагають тривалі піші прогулянки, зарядки, спортивні ігри. Особливо ефективно гуляти на природі, щоб не обмежувати простір тісному дитячим майданчиком або вузькою міської доріжкою.

Одна з головних умов - позитивна навколишня обстановка в сім'ї. Очевидно, що дитина буде почувати себе набагато спокійніше, якщо в родині немає сварок, криків і скандалів. Батьки повинні служити яскравим прикладом ставлення до життя і до інших людей.
На закінчення хочеться відзначити, що в першу чергу потрібно розуміти важливість і відповідальність роботи з різними дітьми, особливо схильними до гіперактивності. Дитина до 10 років - це «плавкий матеріал», з якого можна виліпити ідеальну скульптуру. Тому важливо помітити всі особливості дитини, щоб своєчасно допомогти йому позбутися від будь-яких недоліків або відхилень. Головне - любіть дітей, нехай вони відчують, що батьки/вихователі вірять в них, щиро люблять їх і підтримують!
Використовувана література:
1. Бреслав Г.М. Рівні активності навчання школярів та етапи формування особистості //Формування активності учнів і студентів у колективі. - Рига, 1989. - 99 с.
2. Брязгунов І.П., Касатикова Є.В. Непосидюча дитина, або все про гіперактивних дітей. - М: Изд-во Інституту Психотерапії, 2001. - 96 с.
3. Монина Р., Лютова Е. Робота з "особливим" дитиною // Перше вересня. - 2000. - №10. - с. 7-8.
4. Окленд Ст. Вікна у світ дитини: Керівництво з дитячої психології/ Перекл. з англ. - М.: Незалежна фірма "Клас", 2000.- 336 с.
5. Л.Курц. керівництво з комплементарним та альтернативних терапіяй, 2008