Адаптація дошкільника при вступі в ДНЗ

Сучасне суспільство являє собою складний організм, в якому всі соціальні осередки тісно взаємопов'язані, а від діяльності кожної з них залежить ефективність життєдіяльності суспільства в цілому. Підкоряючись за-конам природи, в цьому організмі кожну секунду народжуються нові люди, які поки що нічого не знають: ні соціальних правил і норм, ні законів, згідно з яким живуть їхні батьки.
Для того, щоб вони стали самостійними членами суспільства, активними учасниками його життя необхідно створити умови для засвоєння уявлень про свої обов'язки у відношенні оточуючих людей, уявлень про добро і зло і взагалі культурних навичок.
Крім того, людина засвоює соціальні ролі своєї поведінки в суспільстві.
Складний процес прилучення до всього цього починається з народження людини, що охоплює його дитинство і юність, а потім підтримується все його життя. Дитина, вступаючи у світ соціальних відносин, першою з яких є дитячий садок, надалі і інші соціальні інститути. Приходячи в дитячий сад, він адаптується до зовнішніх умов дитячого та дорослого колективу.
Відрив від дому і рідних при надходженні в дитячий сад, зустріч з новими і незнайомими дорослими дітьми може стати для дитини серйозною психічною травмою. Щоб цього уникнути потрібно допомогти дитині або проникнути в його маленький світ і сприяти плавному, м'якому, бестравматичному звикання дитини до нових соціальних умов.
Що ж таке соціалізація? Соціалізація, на думку Р. С. Немова, «процес і результат засвоєння дитиною соціального досвіду». В результаті соціалізації дитина стає культурною, освіченою і вихованою людиною [5, с.568]. Так само соціалізація - це прилучення людини до життя в суспільстві [6, с. 37]
Дошкільний вік - час активного входження дитини в широкий соціальний світ, встановлення різноманітних взаємин з дорослими й однолітками, пробудження гуманних почуттів. Висока емоційна чуйність, яскрава забарвленість психічної життя і практичного досвіду становить характерну особливість дошкільного дитинства. Завдання дошкільного виховання полягає в тому, щоб дати правильний напрям емоційному розвитку дитини, пробудити в сприйнятливою дитячої душі гуманні почуття, прагнення до співпраці і позитивного самоствердження [4, С. 47-50].
Соціалізація до нових умов, при надходженні в дитячий сад буде здійснюватися більш ефективно при опорі на провідний вид діяльності, яка є основою становлення особистості дитини. Сучасні наукові дані переконливо показують, що результатом позитивно-спрямованої емоційного дитячого досвіду є довіра до світу, відкритість, готовність до взаємодії з оточуючими людьми. Емоційне життя дитини починається в дитинстві і багато в чому визначається подальшими соціальними умовами існування.
Адаптація - це звикання людини до нових обставин і нової обстановки [1, с.15]
Виділяють три фази адаптаційного процесу [2, с.4]:
1) гостра фаза, яка супроводжується різноманітними коливаннями в соматичному стані і психічному статусі, що призводить до зниження ваги, частих респіраторних захворювань, порушення сну, зниження апетиту, регресу в мовному розвитку (триває в середньому один місяць);
2) підгостра фаза або власне адаптація характеризується адекватним поведінкою дитини, тобто всі зрушення зменшуються і реєструються лише за окремими параметрами на тлі уповільненого темпу розвитку, особливо психічного, порівняно з середніми віковими нормами (триває 3-5 місяців);
3) фаза компенсації характеризується або період адаптованості убыстрением темпу розвитку, в результаті діти до кінця навчального року долають зазначену вище затримку темпів розвитку.
Поряд з цим розрізняють три ступені тяжкості проходження гострої фази адаптаційного періоду:
• легка адаптація - зрушення нормалізуються протягом 10-15 днів, дитина додає у вазі, адекватно поводиться в колективі, хворіє не частіше звичайного;
• адаптація середньої тяжкості - зрушення нормалізуються протягом місяця, при цьому дитина на короткий час втрачає у вазі, може наступити захворювання тривалістю 5-7 днів, є ознаки психічного стресу;
• важка адаптація триває від 2 до 6 місяців, дитина часто хворіє, втрачає вже наявні навички, може настати як фізичне, так і психічне виснаження організму.
Виділяють два критерії успішної адаптації:
- внутрішній комфорт, емоційна задоволеність;
- зовнішня адекватність поведінки - здатність легко і точно виконувати вимоги середовища. [1, с.15].
Вступаючи в дошкільний заклад у дитини відбувається ломка стерео-типів: з знайомої сімейної обстановки малюк потрапляє в незвичну середу. Наявність чіткого режиму дня, відсутність батьків, новий стиль спілкування, інші вимоги до поведінки, постійний контакт з однолітками, нове приміщення, - всі ці зміни створюють для дитини стресову ситуацію. У дитини порушується сон, апетит, з'являються різні страхи, малюк відмовляється грати з іншими дітьми, часто хворіє і т.д. Дитина з приходом у дитячий сад, відділяється від сім'ї, і життя дорослих, дітей значно змінюється. Для пристосування сім'ї до нових життєвих обставин потрібно якийсь проміжок часу.
В період адаптації потрібно організувати життя дитини таким чином, щоб він майже безболісно пристосовуватися до життя дитячого садка, пере-живал позитивно забарвлені емоції, так як виховання емоцій зберігає провідне значення протягом дитинства.
Прихід у дитячий сад вимагає від дитини оволодіння системою таких складових соціальної адаптації: вміння пристосовуватися до життя в нових соціальних умовах, усвідомлення нової соціальної ролі, розуміння ново-го періоду свого життя, особистісна позиція у встановленні гармонійних зв'язків з товариством, дотримання певних правил групи, вимагає вміння нормовано вести, відстоювати власні думки.
В.І. Логінова, П.Г. Саморукова виділяють «біологічну» і «соціальну» адаптацію дітей і дають наступне тлумачення понять [3, с. 147].
Під біологічною адаптацією розуміється перебудова фізіологічних систем організму, що забезпечує доцільне пристосування до нових умов життя.
Соціальна адаптація - це здатність передбачати і заздалегідь підготуватися до змін зовнішнього середовища, що дає можливість швидко і без істотних порушень пристосуватися до нових умов.
Для виховання повноцінної особистості необхідно сприяти соціалізації дитини в його перших громадських інститутів - сім'ї та дитячого колективу, які можуть сприяти соціально-психологічної адаптації до подальшого життя в суспільстві і успішної взаємодії з соціумом.
Основним завданням є створення умов, при яких дитина відчуває себе в дитячому саду комфортно, постійно накопичуючи досвід позитивних вчинків та доброзичливого ставлення до одноліткам і дорослим.
Живучи в родині, малюк звикає до певних умов. Прийшовши в дитячий садок, багато умови його життя різко змінюються: режим дня, характер живлення, температура приміщення, виховні прийоми, характер спілкування і т.п. Дитина практично постійно знаходиться в стані психоемоційної напруги, тому що він відірваний від знайомої обстановки, рідних осіб, звичного спілкування, а до цього додається і фізіологічний стрес, викликаний зміною звичного режиму дня.
У дитячому садку необхідно забезпечити єдиний процес соціалізації особистості через емоційне прийняття дитиною себе, своєї самоцінності і свого зв'язку з соціальним світом. Завдяки емоціям ми можемо висловлювати свої бажання, почуття та досягати взаєморозуміння в соціумі. Наші емоції - це елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального со-стояння організму.
Соціально-емоційний розвиток дошкільника в процесі соціалізації виражається в його здатності адекватно орієнтуватися в доступному соціальному оточенні, усвідомлювати цінність власної особистості, інших людей та висловлювати своє ставлення до світу у відповідності з культурними традиціями, прийнятими в суспільстві.
Соціалізація не вичерпується адаптацією до навколишнього світу, а є креативним самовираженням, самореалізацією особистості в процесі індивідуальної діяльності і взаємодії з людьми.
Однією з ефективних форм при соціально-емоційної адаптації дітей є інтеграція освітніх областей. Такий комплексний під-хід надає можливість для об'єднання декількох напрямів навчання, розвитку і виховання. Зміст навчального матеріалу, вибраного для інтеграції, його об'ємність надає можливість для взаємопроникнення змісту одного розділу програми в інші. У дітей, таким чином, не порушується цілісна картина сприйняття навколишнього світу. По тривалості інтегровані заняття не відрізняються від звичайних, а їх змістовність дозволяє без шкоди для розвитку і здоров'я дітей якісно засвоювати знання. При такій формі організації занять їх кількість зменшується.
Рухливі ігри, є універсальним і незамінним засобом загального розвитку і зміцнення фізичного та психічного здоров'я дітей, оскільки діти дуже активні.
Психіка дитини влаштована таким чином, що неможливо змусити його виконувати самі корисні вправи, однак реалізувати завдання фізичного розвитку можна через такі ігри, адже саме радість та емоційний підйом сприяють тому, що діти швидше звикають до нових для них умов і допомагає зосередити їх увагу на активній руховій діяльності. Крім того, з'являється можливість залучити до грі замкнутих і сором'язливих дітей, допомогти дізнатися про їх характер. У грі дитина починає довіряти дорослим і дітям, включається у вирішення все більш і більш важких проблем і завдань.
Отже, для дитини, яка соціалізується, відповідними еталонами зміни соціального середовища є сім'я, дитячий садок і найближче оточення. При переході від іншого соціального середовища дитина переживає кризу входження в нову соціальну спільність, процес адаптації, розчинення в ній детермінується процесом індивідуалізації і завершується інтегруванням в соціальне середовище. Реалізація ігрових технік у роботі з дітьми полегшить адаптацію дітей до нових соціальних умов, допоможе їм адекватно сприймати себе та інших людей.1. Адаптація дітей при надходженні в дитячий садок: програма, психолого - педагогічний супровід, комплексні заняття/ В. В. Лапіна.- Волгоград: Учитель, 2010.-127с.
2. Адаптація дітей раннього віку до умов Днз: Практичне посібник/ Авт.- упоряд. Бєлкіна Ст. Л. - Воронеж «Вчитель», 2004.-236с.
3. Дошкільна педагогіка. Навч. посібник для студентів пед. ін-тів по спец. «Педагогіка і психологія (дошк.)». В2ч. Ч.2 /Під ред. в. І. Логінової, П. Р. Саморуковой 2 - е изд., испр. і дод. - М: Просвітництво, 1988. - 270с.
4. Методичні поради до програми «Дитинство». - СПб.: «Дитинство-Прес», відпові. ред.: Т.І. Бабаєва, З.О. Михайлова, 2003.-304с., іл.
5. Немов Р.С. Психологія. Навч. для студентів высш. Пед. навч. заведе-ний. У 2кн. Кн.1 загальні основи психології.- М.: Просвіта: Владос, 1994.-576 с.
6. Посібник з суспільствознавства для вступників у вузи/ С. Б. Павлов.- 4-е изд., испр.- М.: Айріс - прес, 2011.- 2888с.- (Домашній репетитор)