Безпека дітей в ДНЗ

Автор: Богатова Любов Іванівна-вихователь Муніципального казенного дошкільного закладу «Дитячий садок №19 «Волошка», місто Лесосибирск , Красноярського краю

Опис матеріалу: даної консультацією можуть скористатися вихователі ДНЗ в роботі з дітьми дошкільного віку при формуванні у дітей безпечної поведінки в побуті, на вулиці, у дворі.

Ні для кого не секрет, що склалася у всьому світі соціальна і економічна обстановка, викликає занепокоєння в народів усіх країн. За минулі 20 років внаслідок різних природних катаклізмів загинуло мільйони людей, кожен третій з яких - дитина. Людство, переступивши рубіж XXI століття, все більше і більше відчуває на собі проблеми високоіндустріального суспільства. Особливу тривогу викликають самі маленькі, беззахисні діти.
Турбота про них завжди повинна знаходитися в центрі уваги дорослих. Захист здоров'я, життя дітей в будь-яких надзвичайних ситуаціях - одна з найгуманніших, найбільш важливих завдань суспільства.
Дошкільний вік - найважливішою період, коли формується людська особистість, закладаються міцні основи досвіду життєдіяльності, здорового способу суспільства.
Діти за своїм фізіологічним особливостям ще не можуть самостійно визначити всю міру небезпеки, яка всюди оточує їх. Їх рухова активність, підвищена допитливість, прагнення до самостійності, яке нерідко призводить до травм небезпечних ситуацій.
Тому, на дорослу людину природою покладена місія захисту своєї дитини.
Дітям потрібно розумно допомагати уникати різні ушкодження, травми. З раннього дитинства виховувати в них звичку правильно користуватися предметами побуту, учити обережно, спілкуватися з тваринами, кататися на велосипеді і т.д. Пояснювати, як потрібно себе вести у дворі, на вулиці, вдома.
Потрібно виховувати у них навички безпечної поведінки в будь-яких ситуаціях, що загрожують отриманням травм, формувати в дітей уявлення про найбільш типових, що часто зустрічаються ситуаціях.
«Адже тільки від навченості, від досвіду більшою мірою залежить здатність людей до безпечного існування в навколишньому світі», - відзначала у своїх дослідженнях відомий американський психолог П. Статмэн.
У структурі дитячого травматизму в більшій мірі набувають побутові травми. Причому у дітей від 7 років вони складають близько 80 % всіх ушкоджень. При цьому 78% травм діти одержують у дворах, на вулиці і лише 22% - в приміщеннях.
У хлопчиків травми виникають в 2 рази частіше, ніж у дівчаток.
На першому місці по частоті зустрічальності виходять наступні травми: порізи, уколи розбитим склом, льодом, гілками, сучками; занози від палиць, дерев'яних лопаток, іграшок, дощок; удари на катання на велосипедах, самокатах, гойдалках, лижах, санках, ковзанах; травмування при катанні на ногах з крижаних гірок у ожеледицю.
На другому місці - травми по частоті зустрічальності під час ігор на неочищених від снігу і льоду майданчиках, від пеньків стирчать із землі зламаних дерев, кущів, при наявності ямок, выбоинов на ділянці.
На третьому місці - травми від дотику у морозний день до металевих предметів обличчям, руками, мовою; падіння з гірок, «шведських стінок», у разі відсутності страховки дорослого, травмування від падіння бурульок і т.д.
На четвертому місці - травмування від неприкрепленной меблів в групах, при ДТП.
Ситуацій, що загрожують отриманням травм, дуже і дуже багато і причини їх виникнення теж. Так, різні колючі, ріжучі предмети (ножиці, спиці, ножі, виделки, гостро відточені олівці) при невмілому їх використанні заподіяти серйозні травми дітям різного віку.
Для малюків до чотирьох років найбільш небезпечні дрібні предмети: яскраві намистини, гудзики, монети, кнопки, які можуть завдати великої шкоди, якщо дитина їх засуне в рот, ніс, вуха.
Діти дошкільного віку (4-6 років) з-за своєї активності, самостійності, прагнення діяти без допомоги дорослих, виконуючи занадто складні для них дії, а так само з-за своєї недисциплінованість під час прогулянок у групі, часто травмуються, падаючи з гірок, гойдалок, дерев, огорож, сходів, спортивних споруд.
Багато травми, отримані дітьми, часто призводять до тяжких наслідків. Нерідко, травми, отримані в дитинстві, стають причиною стійких, функціональних порушень в організмі. Так переломи, наприклад, можуть призвести до викривлення і вкорочення кінцівок. Рубці, що залишилися після опіків, зміцнюють суглоби, обмежуючи їх рухливість. Недостатня рухова активність пальців згодом поранення кисті обмежує згодом вибір професії. Після струсу мозку постраждалі багато років скаржаться на головні болі, безсоння, погану пам'ять, неможливість зосередитися.
Тому робота щодо попередження нещасних випадків з дітьми в дитячому саду, я вважаю, повинна передбачати вирішення багатьох завдань, серед яких дві найбільш важливі:
1.Направленное виховання у дітей і дорослих, що їх оточують вміння розпізнавати травм небезпечні ситуації та уникати їх;
2.подолання несприятливих умов середовища, в якому протікає життя дитини.
Виховання безпеки - безперервний, систематичний і безперервний процес, який починається з раннього віку і триває в системі дошкільної та шкільної освіти.
Безпека це не просто засвоєна дітьми сума знань, а вміння правильно поводитися в різних ситуаціях. Тому головним завданням для нас, дорослих, є стимулювання розвитку у них самостійності та відповідальності. Більше уваги треба приділяти організації різних видів діяльності , спрямованих на придбання дітьми певних навичок поведінки, досвіду. Адже все чого ми навчимо дітей, вони будуть застосовувати в реальному житті, на практиці. Для формування основ безпечної поведінки у своїх малят, ми всю виховно-освітню роботу в групі організовуємо так, щоб дане питання простежувався у всіх видах діяльності (ігрової, пізнавальної, мовленнєвої, фізкультурно-оздоровчої).
Нами складено перспективне планування на весь навчальний рік, спрямований на формування основ екологічної культури дітей, цінностей здорового способу життя, делікатного спілкування з небезпечними предметами, а також безпечної поведінки на вулиці.
Початкові навички охорони життя і здоров'я діти набувають на таких заняттях, як:
«Допоможемо Незнайку зберегти здоров'я»,
«Вітаміни і здоровий організм»,
«Овочі та фрукти корисні дорослим і дітям».
Також через бесіди, ігри, розваги, перегляд мультфільмів, розглядання картин, читання потішок та казок:
«Огуречик, огуречик...»,
«Мойдодир»,
«Що таке добре і що таке погано»,
«Дівчинка замурзана».
Пояснюємо дітям, що таке здоров'я і що таке хвороба. Для того щоб бути здоровим, сильним, міцним потрібно є не тільки смачну, але і корисну їжу, розповідаємо про користь вітамінів, про те, що наше здоров'я залежить ще і від чистоти рук, тіла. Розучування потішки:
«Ллється чиста водиця - ми вміємо чисто митися»,
«Водичка, водичка, вмий моє личко».
Знайомимо дітей з казками:
«Колобок»,
«Кіт, півень і лисиця»,
«Вовк і семеро козенят»,
через які формується уявлення про правильному поводженні при зустрічі з незнайомцями. Розповідаючи про небезпеку контактів з незнайомими дорослими, проводимо ігри-тренінги, де діти беруть участь у програванні різних проблемних ситуацій, що вчаться правильно поводити себе у них.
На заняттях з ознайомлення з навколишнім, конструювання, працюючи в куточку природи, граючи на ділянці, діти пізнають правила безпечного спілкування з різними предметами: як правильно тримати пензель і олівець, щоб не поранити себе або поруч сидить товариша, зліпити з піску «пасочки» або побудувати пісочні «башточки»
І при цьому не засипати очі поруч граючим хлопцям, граючи з м'ячем, не вдарити кого-то по обличчю.
Через дидактичні, розвивальні ігри й вправи:
«Добре - погано»,
«Я знаю що можна, що не можна»,
«Небезпечні предмети навколо нас»
закріплюємо знання про предмети, які можуть зашкодити нашому здоров'ю.
Діти знають, що грати з сірниками, вогнем, електроприладами небезпечно, всі гострі, колючі предмети брати без дозволу дорослих не можна. Підходити близько до відкритих вікнах, балконах категорично заборонено!
Для того, щоб вся інформація для дітей була правдива, переконлива, змусила їх думати, міркувати, використовуємо під час бесід, ігор, занять малюнки, картинки, побачивши які, дитина зіставляє з тим, що бачить сам в житті, які допомагають йому вчитися спостерігати, реально оцінювати різні травми небезпечні ситуації.
Ознайомлюючи дітей з природою, привчаємо птахів узимку, не ламати гілки, не рвати та не брати в рот рослини, що ростуть на ділянці, не підходити близько до незнайомих собак, не дражнити їх.
В процесі спільних ігор привчаємо дітей до дотримання елементарних правил поведінки - не штовхатися, поступатися, пропустити, попередити і т.д.
Для навчання дітей основам безпеки в групі оформили куточок щодо запобігання травматизму у дітей, куди увійшли дидактичні, настільні ігри, плакати, малюнки.
Як відомо, підставою причинами дорожніх пригод служать незнання правил вуличного руху або недотримання їх. Тому правилам безпечної поведінки на вулицях і дорогах ми починаємо знайомити своїх дітей вже з молодшого дошкільного віку.
В куточок безпеки ми помістили макет дороги зі світлофором і різним видом транспорту. Діти дізнаються, для чого потрібна «зебра», як переходити дорогу і що позначають миготливі вогники світлофора.
Ефективність знань дітей більшою мірою залежить від позитивного прикладу у поведінці дорослих. Враховуючи це, приділяємо значну увагу роботі з батьками. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини виконання якого-небудь правила поведінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Тому, систематично проводимо бесіди з батьками про можливі випадки травматизму в приміщеннях, на вулиці, про правила поведінки на дорожньо - транспортних магістралях, пропонуємо їх увазі консультації:
«Безпека дитини на дорозі»,
«Надання першої допомоги»,
«Небезпечні ситуації вдома».
Хоча наші дітки ще зовсім маленькі, та досвід роботи з ними щодо безпеки життя і здоров'я поки невеликий, ми віримо, що всі наші старання знайдуть позитивний відгук у їхніх душах і розуміння значущості проблеми серед їх батьків. І в житті вони будуть дотримуватися формулу безпеки: передбачити небезпеки, при можливості уникати, при необхідності діяти.
Для дітей же вона зарифмована у віршах:
«Безпеки формула є:
Треба бачити, передбачити, врахувати.
По можливості - всі уникати
А де треба - на допомогу покликати!»