Консультація для вихователів за темою "Соціально-орієнтуючі гри"

На допомогу вихователям для правильної організації соціально-орієнтуючих ігор для дітей молодшого дошкільного віку
«Гра - це творча переробка пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, що відповідає запитам і потягам самої дитини»
Виготський Л. С.

Фельдштейн Д.І. писав: "До трьох років дитина завершує перший цикл знайомства з людським світом, фіксуючи своє нове соціальне положення, виділяючи своє "Я", починає все більш активно вступати у відносини з іншими людьми - дорослими і однолітками. У період з 3 до 6 років, усвідомивши своє "Я" серед інших, дитина прагне приміряти себе до інших, активно впливати на ситуацію; він володіє соціальним досвідом, соціально зафіксованими діями, їх соціальною сутністю, яка визначає розвиток її соціалізації - індивідуалізації". Згідно К.С. Виготському, основне в освіті дошкільника - це організація його власного досвіду. Дитина відчуває потребу в пізнанні навколишнього світу. Пізнавальні аспекти починають проявлятися у нього через пізнання навколишнього. Розширюється пізнавальна сфера - світ навколо мене», сім'я, рідні та близькі, історія рідного краю, Батьківщини, світу.
Його спілкування стає внеситуативным. Дорослий стає для дитини не тільки членом сім'ї, але і носієм певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію призводить до протиріччя з його реальними можливостями. Це протиріччя дозволяється через розвиток гри, яка стає провідним видом діяльності у дошкільному віці.
У грі відбувається засвоєння дітьми нових соціальних ролей, самореалізація, набуття нового соціального досвіду. Гра дає можливість моделювати різні ситуації, шукати вихід з конфліктів, збагачувати соціальний досвід. Соціалізація - це процес засвоєння і подальшого розвитку дитиною соціально-культурного досвіду, необхідного для його включення в систему суспільних відносин, який складається з трудових навичок, знань, норм, цінностей, традицій та правил. Гра, будучи улюбленої природною діяльністю дитини, допомагає йому адаптуватися в складному світі соціальних відносин. Крім того, гра як засіб пізнання соціального світу одночасно є засобом його моделювання. В грі і дитина, і дорослий конструює самих себе, прагнуть бути краще.
У наш час найбільш актуальними є соціально-орієнтовані ігри. У цих іграх дитині необхідно як би відірватися від дійсності, вміти поставити себе в умовну ситуацію і сприйняти інше світовідчуття. Тим самим у дитини формується орієнтування у просторі, інтелектуальні здібності і емоційна сфера.
Соціально-орієнтовані ігри умовно називають «дорослими іграми для дітей».
Ці ігри мають ряд особливостей:
• колективний характер діяльності (тобто включення в гру, як безпосередніх виконавців, так і глядачів), що сприяє посиленню ролі соціальних взаємодій у розвитку інтелекту дітей;
• актуальність змісту (гра повинна носити гострий, наступальний характер), що дозволяє створити мотиваційну основу для общеинтеллектуального, загальнокультурного і соціально-морального розвитку дитини дошкільного віку;
• педагогічний підхід до розподілу ролей (наприклад, з використанням прийому «статусної терапії», коли дитину з проблемами в інтелектуальному розвитку ставлять в пару з розумового обдарованою дитиною, допомагають йому швидше, ніж зазвичай, вирішити завдання, і завдяки цьому допомогти всьому дитячого колективу);
• така гра - не спектакль, хоча в ній і розподіляються ролі, тому репетирувати соціально орієнтовану гру не можна (по природі така гра «одноразова», тому залежить від творчості та імпровізації учасників, спрямована на формування індивідуального когнітивного стилю вирішення проблемних соціальних ситуацій у кожного учасника);
• гра сприяє формуванню колективного суб'єкта в єдності з активною позицією кожного дитини, і, що важливо, єдності змісту інтелектуального та соціально-морального розвитку дошкільників.
Зупинимося докладніше на вимогах, що пред'являються до методики проведення соціально-орієнтованих ігор як засобу пізнання навколишнього світу та розвитку інтелектуальних та комунікативних здібностей дошкільнят:
1. Принцип індивідуального підбору соціально орієнтує гри з урахуванням вікових особливостей дитини.
Це означає, що ігрові програми з пріоритетом інтелектуального розвитку вихованців повинні бути зорієнтовані не на загальну масу дітей, а на конкретну дитину з її інтересами, поглядами, життєвою позицією, певним соціальним статусом в системі відносин з друзями. Кожна гра - це можливість створення сприятливої ситуації для розвитку прагнень, життєвих установок і ролей, які вибирає дитина. При цьому слід враховувати тип темпераменту дитини, рівень її комунікативних та інтелектуальних можливостей, статусне положення в групі однолітків.
У зв'язку з цим при продумуванні сюжетів соціально орієнтують ігор і розподіл ролей Д. Р. Миняжева рекомендує враховувати рівень засвоєння дітьми соціально-етичних правил мовної поведінки.
I рівень (високий), при якому дітьми дотримуються етичні норми і правила мовної поведінки. У соціально-орієнтуючих іграх вихованці демонструють різноманітність і правильне використання етикетних формул, закріплених за типовими ситуаціями спілкування, хороше володіння установками і стратегіями когнітивного та мовленнєвого поведінки, опосередковано реалізують мовний акт у представлених ситуаціях.
II рівень (середній). Поведінка дітей у модельованих в грі типових ситуаціях спілкування обмежуються базовими етикетними формулами, без повного розгортання стратегій когнітивного та мовленнєвого поведінки. Як наслідок, у вихованців відсутні цілісні уявлення про соціально-етичні правила поведінки в нестандартних життєвих ситуаціях, що ускладнює для дитини реалізацію своєї соціальної ролі. Стратегії мовної поведінки і когнітивного у цьому випадку розходяться.
III рівень (низький) свідчить про обмеженому наборі дітьми етикетних стереотипів, недостатньому засвоєнні соціально-етичних правил мовного і когнітивного поведінки, що, в свою чергу, ускладнює вибір адекватної соціальної установки і розробки єдиної стратегії поведінки навіть в модельованих в грі типових ситуаціях спілкування.

2. Принцип адекватності гри системі соціальних відносин в суспільстві.
Цей принцип розкривається в етнокультурному характері гри. Місце, де живе дитина, родина, в якій він виховується, - все це має значення для вибору правил і змісту соціально орієнтованих ігор. Тому сюжети ігор повинні підбиратися таким чином, щоб допомогти дитині краще орієнтуватися в швидкозмінних ситуаціях. Наприклад, можна використовувати ігри-інсценізації етичного змісту за сюжетами конкретних життєвих ситуацій, що мають місце при спілкуванні дітей в групі. Педагогу відводиться ролі негативних персонажів, які розмовляють так, як не слід. Наприклад, моделюється ситуація в магазині, де в ролі грубого і незадоволеного продавця виступає негативний герой, а в ролі доброзичливих покупців - діти. Після цього дітям пропонується обговорити ситуацію і характер спілкування персонажів. Потім ситуація розігрується знову, але в ролі позитивного персонажа, тобто продавця, що вміє шанобливо і ввічливо розмовляти виступає за бажанням один з дітей.

3. Принцип рефлексивного післядії, який полягає не просто у фіксації результатів гри, а в аналізі власних дій кожного учасника гри. Особливо показові в цьому відношенні ігри-експерименти на зразок тих, що проводив Ж. Піаже, але з включенням в ситуацію рішення інтелектуальної завдання однолітка-партнера, і режисерські ігри.
В таких іграх від дітей потрібно навчитися аналізувати поведінку однолітка і свою поведінку, подібність і відмінність в стратегії розв'язання поставленої пізнавальної та ігрової задачі, їх ефективність.
Крім того, задаючи собі питання про те, чому у нього з партнером щось вийшло або не вийшло в грі, дитина вчиться знаходити обґрунтування життєвих вчинків своїх і партнера, відповідати на такі питання, як: «Хто він? Яку роль виконав у грі? Чому програв або виграв, і від чого це залежало?».

4. Принцип орієнтації на гуманістичний характер ігор.
Для розвитку комунікативних та інтелектуальних здібностей дітей та ефективного педагогічного впливу гри на її учасників необхідно узгоджувати, «прораховувати» складаються в групі відносини, аналізувати причинно-наслідкові зв'язки виникнення конфліктів і проблем, а так само введення в гру гуманістичних елементів корекції відносин. Діти навчаються самостійно формулювати і відстоювати власну точку зору, враховувати думку іншої в колективному спорі, знаходити прийоми аргументації і домовлятися, йти на компроміс.
У зв'язку з цим можна вважати актуальним проведення таких видів соціально орієнтованих ігор, як ігри-турботи, ігри-роздуми, ігри-тренінги з включенням в них методів і прийомів активізації дитячого мислення (введення проблемної ситуації, діалогу з позитивним і негативним персонажем у процесі її вирішення, емоційного та інтелектуального передбачення того чи іншого вчинку, методу мозкового штурму тощо).

5. Принцип співвідношення в грі управління і самоврядування.
Ігрові конструкції можуть бути відпрацьовані тільки в колективі собі подібних і на підставі тієї інформації, якою володіє дитина, - власного пізнання навколишнього середовища і пропонованої йому моделі світу. Чим ширше знання дитини, тим багатше і різноманітніше ігровий контекст, в рамках якого він відображає предмети і явища пізнаваного світу. При цьому бажаний поступовий перехід дорослого від організатора таких ігор до позиції консультанта, радника, вміло орієнтується в різноманітних дитячих інтересах.
Слід дотримуватися наступних правил при проведенні соціально-орієнтуючих ігор:
1. Будьте партнером у дитячій грі. Вихователь потрібен для організації нової, цікавої діяльності. Діти люблять вихователя-вигадника.
2. Стати рівноправним учасником гри, вміє помилятися і вибувати з неї нарівні з іншими.
3. Щиро захоплюйтеся грою, смійтеся, засмучуйтеся, хвилюйтеся разом з усіма.
4. Порадійте будь-якої відповіді дитини - правильного чи неправильного, неправильний спробуйте перевести в інше русло.
5. Вмійте радіти шуму. Він є результатом активності і майбутніх успіхів.
Особливе значення при використанні соціально орієнтують ігор та технологій приділяється налагодженню співпраці педагогів з сім'ями вихованців. Наприклад, що повинен радити батькам вихователь дітей трирічного віку та четвертого року життя у зв'язку з вирішенням проблеми соціалізації дитини? Вихователь рекомендує батькам, розповідати дітям, що оточуючі їх люди бувають різні (добрі і не зовсім добрі; деякі з них можуть заподіювати зло тварин; не вміють пожаліти дитину або надати допомогу хворому тощо); підтримувати відносини своїх дітей з друзями сім'ї та родичами, які є для дитини джерелом самої цікавої для дитини інформацією; після перегляду передач по телебаченню з допомогою бесід пояснювати дітям сенс позитивних вчинків і виховувати інтерес дітей до взаємин людей, до професії батьків, з результатами їх праці.
П.П. Блонський називає гру «великої вчителькою дитини», природною формою праці і формою активної діяльності, в якій дитина, «вправляє сили, розширює орієнтування, встановлює соціальний досвід, відтворюючи і творчо комбінуючи явища навколишнього життя».
Тому гра виступає в якості основного засобу, социализирующего мислення дитини має величезне значення для формування основних категорій світосприйняття.
Це робить гру пріоритетним засобом інтелектуального виховання дошкільнят. Вона, як ніякий інший метод і форма розумового виховання, підкреслює роль соціальних взаємодій у розвитку інтелекту дітей. На жаль, про це часто забувають в ДОП з пріоритетом інтелектуального розвитку дітей.

Література
1. Голованова Н.Ф. Соціалізація і виховання дитини. СПб., 2005.
2. Козлова С.А. Теорія і методика ознайомлення дошкільнят із соціальною дійсністю. М., 2004.
3. Фельдштейн Д.І. Сутнісні особливості сучасного дитинства та завдання теоретико-методологічного забезпечення процесу освіти // Світ психології. 2009. № 1.