Програма вопитания толерантності у молодших школярів

1995 рік за ініціативою ЮНЕСКО був оголошений Міжнародним роком Толерантності. З того часу слово «толерантність» міцно увійшло в наше повсякденне життя. Представники більш ніж 185 країн підписали Декларацію Принципів Толерантності, в якій чітко визначили цей термін.
Він формулюється так: "Толерантність (від лат. tolerantia - терпіння; терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань) - це повага, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності. Толерантність - це гармонія в різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична, правова потреба. Толерантність - це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань."
Толерантність також вимагає надання кожній людині можливостей для соціального розвитку без будь-якої дискримінації. Це якість особистості, яка є складовою гуманістичної спрямованості особистості та визначається її ціннісним ставленням до оточуючих.
Загальновизнано, що людству не вистачає толерантності, а простіше кажучи, взаємошанобливого, доброзичливо-толерантного ставлення один до одного. З-за такого дефіциту відбувається багато бід. Здавалося б, так просто - живи і давай жити іншим, май свій спосіб життя, віруй, висловлюй приватно та публічно свій світогляд, визнай право інших на те ж саме, і все буде добре. Але чомусь не виходить. Очевидно, проблема терпимості зачіпає якийсь глибокий рівень підсвідомості, і ніякі раціоналістичні докази розуму часто не діють. Тому величезну важливість сьогодні для нашої країни має теоретична і практична розробка принципів, методів, форм і змісту нового, культурної освіти, виховання. Це актуальна задача може вирішуватися вже в початковій школі.
З вихованням в нас закладається, що різних людей потрібно сприймати такими, які вони є, зі своїми традиціями, звичаями, стереотипами поведінки. Однак у реальному житті часто створюється негативне ставлення до тих чи інших груп людей, проявляється агресивність.
Підсумком моїх роздумів з проблем виховання толерантності стала розробка, апробація та впровадження в шкільне життя курсу «Школа толерантної взаємодії». Даний курс містить програму занять, які включають в себе інформаційні, практичні, моніторингові та соціально-значимі види діяльності.
Основна мета курсу - сприяти максимально широкому розповсюдженню ідей і соціальних зразків толерантності, практичне долучення до культури толерантності дітей молодшого шкільного віку;
- сприяти формуванню особистості, яка володіє почуттям власної гідності та поваги до людей, яка вміє будувати відносини в процесі взаємодії з учнями різних релігій, національностей на основі співробітництва і взаєморозуміння.
Особистість дитини формується під впливом усвідомлення себе людиною з усіма притаманними йому людськими проявами у вчинках, почуттях, відносинах і шляхом залучення його до загальнолюдських цінностей і культури.
Програма «Школа толерантної взаємодії» включає 4 великих блоку. Усі блоки взаємозалежні, доповнюють один одного, хоча і мають свою виховно-освітню цінність, мету та специфіку.
Програма перевірена в практиці роботи з учнями молодших класів середньої школи № 20 г.Твери в період з 2009 по 2013 роки.
При складанні програми ми виходили з гіпотези, що міжособистісна толерантність як складна багаторівнева система відносин до іншого людині, що має під собою когнітивну, соціально-перцептивную, емоційну і поведінкову основу впливає на особливості поведінки особистості в ситуаціях конфліктного взаємодії та характер протікання міжособистісного конфлікту.
Проведені психологічні тестування комунікативної толерантності у групи, виявлення прояву самооцінки особистої конфліктності, контроль агресії і формування установок на толерантне самовиховання довели успішність даного курсу.
Знизилися соціальні конфлікти в групі дітей, на толерантне поводження в різних конфліктних ситуаціях стало впливати позитивний емоційний стан, уміння діяти за вже внутрішньої встановленні позитивного ставлення до особистості опонента і відстеження свого внутрішнього стану, стало усвідомлюватися прагнення до вирішення конфлікту.
Програма дає матеріал для проведення різноманітних свят. розваг, вікторин, дослідів і експериментів - всього того, чим наповнена життя сучасного школяра.
Форми роботи з учнями:
А) індивідуальна
Б) групова
В) фронтальна
Переважні такі методи роботи:
-Пошуково-експериментальний
-Продуктивний
-Проблемний

В ході реалізації програми використовуються дидактичні ігри, спостереження, вправи, трудова діяльність, свята, розваги, індивідуальні бесіди.
1 блок - освітньо-виховний (пізнавальний), представлений системою класних годин, диспутів, бесід. Наведу лише деякі обговорювані теми:
№ п\п Назва занять Основна мета
1. Хто я такий? Розвинути самосвідомість дітей. Систематизувати знання дітей про себе(п.і.б., дом.адрес, національність тощо)
2. Хлопчики і дівчатка. Закріпити у дітей розуміння відмінностей підлог, сформувати правильне ставлення до відмінностей у зовнішньому вигляді та поведінці.
3. Я серед людей. Розвинути уявлення про хід розвитку людини, показати взаємозалежність відносин.
4. Звички хороші і погані. Розкрити значення слова «звичка», розвинути здібності до аналізу і порівняння, здатність до самооцінки.
5. Навіщо потрібні правила? Розвинути у дітей розуміння необхідності законів (правил) спілкування, бажання їх пізнавати і виконувати.
6. Навмисно і ненавмисно. Розвинути моральні почуття - жаль, співчуття, сформувати навички ігрового спілкування, не зачіпаючи інтересів партнерів.
7. Вчуся прощати. Навчити дітей не ображатися через дрібниці, розрізняти ненавмисне похибку від навмисної і відповідно реагувати; підвести до розуміння слів «миролюбний», «образливий».
8. Вчуся думати і діяти по-своєму. Розвинути в дітях почуття власної гідності, зберігаючи доброзичливі стосунки між однолітками, прагнення радіти успіхам іншого.
9. Навіщо потрібен друг? Виховати і розвинути усвідомлені взаємно доброзичливі відносини з однолітками, поняття про дружбу, друзів.
10. Вчуся співчувати. Закріпити вміння помічати, що комусь погано, висловлювати співчуття, надавати допомогу.
11. Чому бувають бійки? Сформувати у дітей навички спілкування, розвинути розуміння сенсу норм і правил поведінки в середовищі однолітків, виховати звичку гідно вести себе в конфліктній ситуації.
При підготовці матеріалів важливо враховувати вимоги сучасної педагогіки: у ньому повинні бути закладені основи моральності та етики. Важливо ставити дитину в умови вибору, вчити вирішувати етичні завдання і проблеми в процесі обговорення та самостійного пошуку рішення. Практика показала, що самостійно прийняті дітьми правила виконуються найбільш сумлінно.
2 блок - емоційно-вольовий (тренінговий). Виховання толерантності тісно пов'язане з розвитком у молодшого школяра емоційного ставлення до навколишньої дійсності. Ці почуття формуємо в процесі їх взаємовідносин з дорослими та однолітками під час гри, тренувальних вправ. Запропонуємо деякі з них:
«Дружба починається з посмішки»
Діти, що сидять у колі, беруться за руки, дивляться сусіду в очі і дарують йому мовчки найдобрішу, яка є, посмішку по черзі.
«Тренуємо емоції»
Школярі повинні спробувати:
- насупитися як осіння хмара; розсерджений чоловік;
- посміхнутися, як хитра лисиця; як радісний дитина;
- позлитися, як людина, яку вдарили;
- злякатися, як дитина, що загубився в лісі.
Навчившись розуміти почуття інших, дитина навчитися безкорисливості, взаємності і буде благополучний в спілкуванні. Усвідомлення критеріїв моралі відбувається пізніше, ніж формуються моральні почуття та алгоритм соціального поведінки. Важливо на заняттях розвивати у дітей позитивне емоційне ставлення до близьких і одноліткам, навколишнього світу. Виховання душі через емоційне переживання і співчуття сприяють збагаченню внутрішнього світу дитини і закладає основи людяності при інтенсивному розвитку почуттів і міжособистісних відносин.
3 блок - діагностико-дослідний (моніторинговий). Ведення особистого «Щоденника зростання», спостереження вчителя і батьків, анкетування та діагностування розвитку дитини в соціально-етичному плані допомагає своєчасно коректувати і планувати подальшу виховну роботу з формування толерантного світогляду. Так успішність соціальних контактів я відстежую ось в такій таблиці :
Критерії П.і. дитини П.і. дитини П.і. дитини П.і. дитини
Товариський, легко контактує з дітьми Іванова Оля
Мало ініціативний, але легко вступає в контакт, коли до нього звертаються діти Степченко Іван
Сфера спілкування обмежена: контактує тільки з деякими хлопцями Алфьорова Ганна
Воліє знаходитися поруч із дітьми, але не вступає з ними в контакт Катамадзе Шалва
Замкнутий, ізольований від інших дітей, воліє знаходитися один «інші діти байдужі до нього» Савельєв Микита
Проявляє негативізм по відношенню до дітей, постійно свариться з ними і ображає їх Дорошенко Павло

В основі роботи лежать тести «Соціально-психологічна діагностика особистості та групи» психодіагностичного практикуму Н.П.Фетискина і Т.И.Мироновой. Мета даних досліджень виявити і проаналізувати дані, отримані в результаті опитування, зробити висновки, спростувати чи підтвердити гіпотезу дітей. Показники комунікативної толерантності групи відстежуються за «Самооцінками комунікативної толерантності» В.В.Бойко, де пропонується оцінювати себе в дев'яти запропонованих нескладних ситуаціях взаємодії з іншими людьми.
4 блок - соціально значимий (діяльний) передбачає участь дітей в соціальних проектах, акціях соціально-моральної спрямованості:
«Допоможи дітям з дитячого будинку», «Привітай ветерана», «Благодійний марафон»
«Ярмарок доброти», де кожен школяр може реалізувати себе в будь-якому вигляді діяльності, проявити свої можливості й творчі здібності. Учні вчаться реально оцінювати себе в нескладних ситуаціях взаємодії з іншими людьми.
Так, у 2012 році учні школи зібрали кошти в сумі 18000 рублів для проведення складної операції учня 6 класу, отримав небезпечну травму при падінні з 3 поверху житлового будинку.
Користь від даного виду діяльності полягає в тому, що молодший школяр виявляє свою соціальну, особистісну креативність і самостверджується як діяльна особистість. У роботі з дітьми ми керуємося наступним алгоритмом роботи:
План проведення соціального проекту:
1.вибір проблеми
2. розробка плану дії
3. підготовча робота
4. реалізація плану дії
5. аналіз роботи
6. рефлексія
7. складання портфоліо добрих справ
Як видно з вище викладеного, дана програма націлена на послідовне введення молодшого школяра в соціальний світ, дозволяє враховувати індивідуальний рівень розвитку кожної дитини, її інтересів, сприяє успішній соціалізації і збагачує досвід толерантної взаємодії.
Я сподіваюся, що пропонована мною програма сприятиме виховання соціальних почуттів і формуванню вміння гідно жити, розвиватися і відчувати себе Людиною дітей молодшого шкільного віку. Хотілося б, щоб дорослішання учнів лягало на здорову грунт і власне моральне « толерантне кредо» з'явилося у дитини на основі загальнолюдських цінностей.
Толерантність важлива в індивідуально-особистісному розвитку, соціалізації та навчанні. Принцип толерантності в освіті дає можливості особистісного самоосвіти, активне засвоєння різних способів пізнавальної діяльності, відкритість новим освітнім можливостям. І може бути, толерантність займе своє місце в житті дітей вже і в наші дні.

Список літератури:
1. Антонова Т.В. Як допомогти дитині увійти в сучасний світ. М., 1981 р.
2. Бузі Р.С. Година Г.М. Виховання моральних почуттів у дітей. М., 1989 р.
3. Гришин Д, Терентьєв А. Уроки моральності. Тула,1973 р.
4. Декларація прав дитини. Основні міжнародні документи. М.,1992 р.
5. Клюєва Н.В., Касаткіна Ю.В. Вчимо дітей спілкуванню. М., 1996 р.
6. Козлов М.І. Як ставитися до себе і людям, або практична психологія на кожен день. М., 1994 р.
7. Козлова С.А. Програма соціального розвитку дитини «Я - людина».М., 2004 р.
8. Мулько І.Ф. Соціально-моральне виховання дітей 5-7 лет.М., 2007 р.
9. Паламар Л. Мудрість спілкування - як побудувати своє Я. М., 1991р.
10.Эрик Еріксон. Дитинство й суспільство. З-Пт.,2000р.