Сценарій святкового заходу кл Дня Перемоги 9 травня
Автор: Мережко Ольга Федорівна, вчитель російської мови та літератури ГУ «ЗОШ №15 г.Павлодара»Вечір - зустріч трьох поколінь
Мета:
- Збагачення дітей знаннями про ВВВ
- Сприяти вихованню патріотів громадян своєї країни
Завдання:
- Розвивати знання дітей про мужність героїв в роки ВВВ
- Формувати бажання дітей захищати свою Батьківщину.
1 ведучий: Сьогодні у нас в гостях представники трьох поколінь: Військових сорокових, 80-х і сучасники
2 ведучий: Наближається одне з найбільших хвилюючих свят - День Перемоги. Війна залишила слід майже в кожній родині. 40 мільйонів синів і дочок не порахувала наша країна. Важку війну виніс на своїх плечах наш народ. Він проливав кров, голодував, віддавав фронту останнім.
Вчитель: В 3 години ночі 15 хвилин 22 червня невідома авіація бомбила Севастополь. Стало ясно - це війна. З 3 години 30 хвилин до 4 годин 30 хвилин 22 червня наносилися удари по стаціонарним аеродромах. Від такого раптового нападу на нашу країну серед офіцерів, солдатів в гарнізонах виникали випадки малодушності і нестійкості. Вельми характерний був випадок самогубства офіцера. У посмертній записці він писав: «Переслідує мене почуття страху, що не можу встояти в бою - змусило мене до самогубства».
Читець: Його зарили в земну кулю
А був він лише солдатів
Все, друзі, простий солдат
Без звань і нагород
Йому, як мавзолей земля
На мільйон століть
І чумацькі шляхи порошать
Навколо нього з боків
На рудих скатах хмари сплять
Метуть метелиці
Грому важкі гримлять
Вітру розбіг беруть
Давним давно закінчився бій
Руками всіх друзів
Покладений хлопець в кулю земної
Як ніби в мавзолей.
Читець: Вони засіли на висота
І вночі похмурій і вдень
Нас тиснуть громом кулеметів
І заливають нас вогнем
А ми лежимо в проклятої долини
Ковтаючи дим стелеться
Але жодної продрогшей паді
Не віддамо, не віддамо!
Вчитель: Слово надається ветерану війни.
(Для ветерана війни звучить вірш «Заручники»)
1 ведучий: 25 років тому наші війська залишили Афганістан. Що принесла ця війна? Гіркота втрат, убитих товаришів, незагойні рани. За повідомленнями газети «Правда» від 17 серпня 1989 року наші людські втрати в Афганістані склали: загальні 13т. 832 людини, в тому числі 1т.978 офіцерів.
2 ведучий: Вдумайтеся в суть цих сухих, безжальних цифр. За ними - трагедія і біль, вічна скорбота матерів, дружин, дітей, що залишилися без синів, чоловіків, батьків. Хто може сказати, скільки з повернулися поранених, контужених, хворих і калік після звільнення в запас пішло з життя вже на рідній землі? Хто виміряє біль Афгану?
Вчитель: Наші земляки теж воювали в Афганістані і повернулися додому.
Читець: Від батьківщини далеко холодні світанки
А в небі журавлі приносять нам привіти
Тут гори, як намети - під небеса вершини
І зоряні світи лягають нам на спини
У горах таїться ворог часом смертельно ранить
Давно війни вогнище димить в Афганістані
Тут наш солдатський працю сьогодні справа честі
А вдома мами чекають, когось чекають нареченої
Нам Батьківщина ріднею в розлуці стала втричі
Душею і серцем з нею не знаючи спокою
Вчитель: Слово надається воїну - афганцю.
(Звучить пісня «Афганістан»)
1 ведучий: Служба солдата завжди була почесна і важлива. Ми всі хотіли б жити в мирі і спокої, а для їх захисту і потрібна армія.
Читець: Щоб стати чоловіком - мало їм народитися
Щоб стати залізом - мало бути рудою
Ти повинен переплавитися, розбитися
І, як руда, пожертвувати собою
Як важко в чоботях крокувати в липні
Але ти солдатів, і все зумій прийняти
Від поцілунку до жіночого кулі
І навчися в бою не відступати
Готовність до смерті - теж зброя
І ти його якось застосуй
Чоловіки вмирають, якщо потрібно
І тому живуть у віках вони
Читець: Ех ти, мама, мама мря
Вислухай мене ти
Не ходи зі мною мама до військкомату
Та не стій, не стій в сумі
За рідного сина
Ось, коли ми завтра ладом
Рушимо в дорогу
Ти мені помахай рукою
З нашого порогу
Буду я відважний боєць
Може, навіть льотчик
Мені ніхто тепер не скаже
«Мамин синочок»
Ех, ти мама, моя мама
Вислухай мене ти
Ти сьогодні - просто мама
Завтра мати солдата.
Вчитель: Слово надається солдату 2012 року.
(Виконується пісня «Темна ніч»)
2 ведучий: За давнім християнським звичаєм ми запалюємо свічки за упокій душі воїнів всіх часів і воєн, тих хто загинув на полі брані в 40-х, хто загинув в Афганістані, хто проливає кров зараз в гарячих точках планети - Вічна їм пам'ять. (Хвилина мовчання)
Вчитель: Ми вдячні за наше світле майбутнє вам солдатам та воїнам 40-х, 80-х, 2000-х років. І дай бог, щоб на нашій землі ми не почули вибухи бомб і снарядів.
(Звучить пісня «Ми бажаємо щастя вам»)