Конспект бесіди з дітьми старшого дошкільного віку «Бабусине мило»

Мета: Формування культурно-гігієнічних навичок у дітей старшого дошкільного віку.
Завдання:
- удосконалювати уявлення про значущість гігієнічних процедур
- розширювати знання про засоби гігієни
- поповнювати словниковий запас
Хлопці сьогодні ми поговоримо з вами про гігієну.
- Що таке особиста гігієна? (догляд за своїм тілом, утримання його в чистоті)
- Правильно! Адже недарма люди кажуть: «Чистота - запорука здоров'я!».
- Для того щоб утримувати тіло в чистоті у людей є один великий помічник.
Спробуйте відгадати, що це?
Гладко, духмяно, миє чисто
Потрібно, щоб у кожного було ... (мило)
Щоранку всі діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Обов'язково треба мити руки після прогулянок, відвідування туалету, перед прийомом їжі і після, після спілкування з тваринами. Щодня потрібно приймати душ.
І у цьому нам допомагає наш помічник - туалетне мило.
- Хлопці, подумайте, навіщо потрібно обов'язково митися з милом? (щоб змити весь бруд і мікроби).
- Вірно! Давайте розглянемо шкіру на своїх руках, зверніть увагу, яка вона гладка, еластична, здатна розтягуватися при рухах.
- Шкіра захищає людину від попадання всередину різних мікробів. Коли ви стрибаєте, бігаєте, вам стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Якщо шкіру довго не мити, то на ній скупчуються жир і піт, які затримують частинки пилу. Від цього шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати наш організм від мікробів.
Брудна шкіра може принести шкоду здоров'ю. І, крім того, брудні, неохайні люди завжди неприємні оточуючим.
Ось чому за шкірою потрібно доглядати. Однієї тільки водою, нехай і гарячої, змити з тіла всю грязь не вдасться. А мило здатне видалити весь бруд і піт.
- Підніміть, будь ласка, руки ті хлопці, які щодня користуються милом.
- Молодці! Розкажіть, яке мило є у вас вдома? (відповіді дітей).
- Так, хлопці. Мило буває різне за формою, запаху, складу.
Наприкінці нашої бесіди послухайте одну історію, яка сталася у звичайній родині.
В одній великій родині жило-було мило. Йому так хотілося бути корисним людям, але на нього не звертали ніякої уваги. А все тому, що було воно «господарським». Не подобався людям ні колір мила сіро-коричневий, ні його їдкий запах!
Бувало, діти помилково хапали його. У цей момент мило раділо.
- Ну от, - думала вона, - і я згодилася!
Але як тільки вони розуміли, що взяли господарське мило...
- Фу! - говорили діти та огидою кидали його назад. Тоді, як сусідки мила, так звані туалетні, користувалися величезним попитом.
- Звісно! - вважали вони, - ми ж такі яскраві, ароматні, різні по формі. А що ти? - цегла-цеглою!!!
У господарського мила навіть мильниці своєї не було. Так і лежало воно, нікому не потрібне, на поличці під раковиною.
Одного разу, хлопчик, який проживає в цій родині, як завжди помилково, схопив господарське мило і хотів кинути його назад, але раптом замислився.
- А звідки взялося це жахливе мило? І навіщо ми тримаємо його серед інших запашних сортів? Треба його викинути!
Мило дуже злякалося!
Підійшла до хлопчика його мама і сказала, що викидати його не можна! Це бабусине мило. Що, коли прабабуся була молодою, то не було такого розмаїття. Часи були важкі! І від бруду і мікробів рятувало тільки воно - ГОСПОДАРСЬКЕ мило! Недарма його назвали «господарським». Їм милися, прали білизну, мили посуд, підлогу та меблі. Ще мама сказала, що бабуся ні за що не проміняє своє саме улюблене господарське мило на будь-яке інше.
Стали поважати тоді діти господарське мило. Купили йому мильницю, виділили найкраще місце на полиці. Але, користуватися все одно не стали! Вирішили - нехай відпочиває! У свій час наработалось!