Соціально-педагогічна підтримка і супровід дітей групи ризику в загальноосвітніх закладах

Опис матеріалу: дана стаття може бути корисна в роботі соціальним педагогам, вчителям-предметникам, класним керівникам, тим педагогам, які працюють з дітьми групи ризику в загальноосвітніх закладах.

Різноманіття сучасного світу, впливаючи на дитину, піддає його різним ризикам. Тому дорослим необхідно вчасно надавати допомогу дитині, якщо його поведінка набуває негативну спрямованість.
Словник російської мови Ожегова С.І. дає визначення слова «ризик» - «можлива небезпека, дія навмання в надії на щасливий результат». В перекладі з іспанської, слово «ризик» означає «підводна скеля». Що ж може бути причинами ризику для дитини? Це, звичайно ж ситуація невизначеності. А невизначеність формується на основі незнання, випадковості і протидії.
Для дитини незнання - природне середовище, адже він тільки пізнає світ, розвиваючись. Відсутність знань у тій чи іншій області створює ситуацію ризику. У житті дитини багато випадковостей, іноді вибір тих чи інших дій пов'язаний саме з випадковістю. А протидія дитина проявляє в ситуації, коли йому дорослі люди намагаються нав'язувати свою точку зору. Протидія дитини в різних ситуаціях життя багато в чому визначається його вихованістю. Як і чому навчений дитина в родині, яка його генетична спадковість, який його вік, які його індивідуальні особливості, від усього цього буде залежати його здатність протистояти зовнішньому нав'язаному рішенням.
У процесі соціалізації дитини впливають різні соціальні інститути. Дитина відкрита для соціального впливу, і саме ця відкритість приносить як позитивні, так і негативні результати. На становлення та розвиток дитини діє соціальна атмосфера - положення в сім'ї, спілкування з однолітками в різних ситуаціях, збільшення інформаційного поля.
Часто дитина стикається у суспільстві з відсутністю розуміння, поваги з боку дорослих, а часто і з відвертою ворожістю. Все це сприяє потраплянню їх у групу ризику.
До групи ризику відносять дітей, які порушують якісь встановлені соціальні норми. Соціальні норми складаються з етичних, моральних, правових. Слово «норма» в перекладі з латинської означає - зразок, припис. Це сукупність вимог суспільства до своїх членів з метою регулювання їх діяльності і відносин.
На думку Виготського Л.С., норма являє собою абстрактне поняття та не зустрічається в чистому вигляді. Як таких норм немає, але є різні форми відхилення від норм. І якщо форма відхилення тривала, стійка і стабільна, то можна говорити про антигромадському поведінці дитини. І якщо не працювати з такою дитиною, то його поведінка посилюється.
Дитина «нарощує» негативний досвід, набуває негативні установки. В результаті ціннісні орієнтації дитини набувають негативні характеристики, так ми можемо охарактеризувати дитини групи ризику.
Кого ж ми можемо віднести до групи ризику? Це важкі і педагогічно запущені діти, діти з ЗПР, діти з девіантною поведінкою.
Які ж причини відхилення, що ведуть до потрапляння дітей до групи ризику? До них можна віднести - біологічні (спадкові); соціальні (вплив сім'ї, однолітків, ЗМІ); психологічні (пов'язані з індивідуальними та віковими особливостями особистості) та педагогічні (виховні).
Вплив ситуації в родині вважається найголовнішою причиною появи труднощів у житті дитини. Ці ситуації виникають, коли в наявності недолік уваги до дитини, до його проблем; ставлення до нього, як до нікчемного члена сім'ї; низький інтелектуальний рівень членів сім'ї; негативний приклад батьків; низький матеріальний дохід сім'ї; безробіття; пияцтво; алкоголізм і наркоманія.
Успішність роботи з дітьми групи ризику полягає в умілому використанні факторів (біологічних, соціальних, психологічних, педагогічних), у побудові змістовної програми роботи з такими дітьми.
Кожна дитина групи ризику потребує школі постійної підтримки з боку педагогів. В основу моделей педагогічної підтримки покладені основні педагогічні ідеї, що сприяють максимальному участі дитини в організації своєї життєдіяльності. Перша ідея - це суб'єктність школяра - його активна і зацікавлена позиція в оволодінні навчальним матеріалом і моральними якостями. Друга ідея - гуманізація освітнього середовища - створення умов, максимально наближених до індивідуальних особливостей дитини і сприяють розкриттю його особистісного потенціалу. Третя ідея - це безперервність індивідуальної підтримки, реалізована в наступності всіх педагогічних рішень і дій у їх послідовності. Четверта ідея - випереджаючий характер підтримки, який передбачає профілактичний напрямок вчителя в роботі з важкою дитиною.
За визначенням Газмана О.С., педагогічна підтримка передбачає спільну роботу педагога і вихованця щодо визначення інтересів і шляхів подолання виникаючих у дитини труднощів. Основною ланкою в цих діях є турбота про дитину, вирішення його життєвих проблем. Для конкретного важкого, знедоленого сім'єю або суспільством дитини дозвіл його конкретної проблеми - це не тільки зняття напруги і поліпшення його особистісного самопочуття. Це своєрідне тренування у вирішенні конфліктів, що виникають у навколишньому середовищі. Це допомога в «виникнення» нової самоактуализирующейся особистості. Педагог допомагає важкому підліткові в його особистісному самовизначенні і русі по сходах індивідуальних досягнень. Таким чином, педагогічна підтримка обумовлює становлення кожного учня суб'єктом освітнього процесу, суб'єктом своєї життєдіяльності.
Основним принципом роботи з дітьми групи ризику є принцип їх захисту. Програма педагогічної захисту може складатися з наступних блоків: цільовий (образ планованого результату) - діагностичний (аналіз отриманих даних для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між умовами життєдіяльності важкого дитини і результатами його навченості та вихованості) - змістовний (види діяльності, в яких найбільше розкривається індивідуальна сутність дитини) - аналітичний (постійне співвідношення дій і результатів) - фіксуючий (фіксація успішності спільних дій педагога і учня на подолання труднощів).
У роботі з дітьми групи ризику необхідно застосовувати творять прийоми:
- вияв доброти, уваги та піклування (вникаючи в потреби і образи дитини, педагог може допомогти йому поліпшити умови перебування у світі дорослих);
- заохочення (цей прийом спрямований на закріплення позитивної поведінки дитини);
- авансування особистості (педагог, авансируя учня, дає йому можливість виправитися, демонструючи впевненість, що все зміниться на краще);
- довіра (педагог доручає дитині відповідальна справа, демонструючи впевненість, що у нього все вийде, адже саме довіра може змінити світовідчуття дитини);
- створення умов для моральних вправ (від педагога вимагається правильно підібрати систему моральних ситуацій, які будуть впливати на формування «западають» моральних якостей дитини);
- зміцнення віри у власні сили (сутність прийому полягає у створенні такої педагогічної ситуації, де учень міг би застосувати свої сили, і що найголовніше - отримати позитивний результат);
- прощення (цей прийом нейтралізує покарання дитини - дитина, очікуючи покарання за проступок, не отримує його від педагога і за це буде вдячний йому за розуміння його страждань);
- переконання (переконуючи дитини, необхідно спиратися на його життєвий досвід і вміло підводити його до висновків про правильність пропонованих форм поведінки).
До соціально-педагогічних послуг, які здійснюють соціальні педагоги школи можна віднести:
- соціально-педагогічне консультування (надання кваліфікованої допомоги в правильному розумінні і вирішенні проблем: дитячо-батьківських відносин, виховання і розвитку дітей і підлітків, формування подружніх і сімейних відносин, попередження педагогічних помилок, міжособистісних стосунків у сім'ї тощо);
- соціально-педагогічна діагностика (на основі сучасних приладів, тестів, повинна давати оцінку стану учня для надання ефективної педагогічної допомоги, що потрапили в конфліктну ситуацію, встановлення форм соціальної дезадаптації, визначення інтелектуального розвитку дітей, вивчення нахилів тощо);
- педагогічна корекція (повинна надавати ефективну педагогічну допомогу батькам у подоланні і виправлення допущених ними педагогічних помилок або конфліктних ситуацій у родині, а також виправлення неадекватних батьківських установок);
- організація дозвілля в закладах додаткової освіти (повинна сприяти розширенню загального кругозору, сфери спілкування, підвищенню творчої активності клієнтів, залучення до участі в святах, до клубної роботи та гурткової роботи);
- визначення форми навчання учнів, які потребують реабілітації (з урахуванням ступеня дезадаптації, рівня знань, фізичного і психологічного стану);
- організація профорієнтації учнів;
- соціально-педагогічний патронаж сімей (якість патронажу оцінюється за ступенем його впливу на забезпечення нормального сімейного виховання членів сім'ї і створення в сім'ї нормальної соціально-педагогічної обстановки).
У роботі з дітьми групи ризику необхідно, насамперед, дотримуватися принципів індивідуального підходу до виховання. Психічний розвиток дітей протікає нерівномірно, і педагог в цьому сенсі повинен бути завжди напоготові, він повинен своєчасно помітити відхилення у розвитку дитини, чуйно реагувати на зміни його потребностно-мотиваційної і эмоцинально-вольової сфер. Тільки дотримуючись цих принципів, педагог зуміє обрати правильну тактику і визначити ті індивідуальні заходи впливу, які найбільш ефективні по відношенню саме до цього дитині або підлітку. Здійснюючи індивідуальний підхід у вихованні дітей, педагог, таким чином, включається у єдиний комплексний процес профілактики відхилень і сприяє їх ранньому виявленню і своєчасній реабілітації.
Спільна діяльність педагогів і учня по організації і реалізації програми підтримки та супроводу, зміцнює характер дитини групи ризику. Захищає його від жорстокості життя, допомагає знайти своє місце в соціумі у відповідності зі своїми індивідуальними особливостями і можливостями особистого потенціалу. Самі діти самотужки не можуть вирішити ці проблеми. Вони або не можуть їх усвідомити, або не бачать виходу з важкої життєвої ситуації, в якій опинилися.
Програма соціально-педагогічної підтримки та супроводу учнів групи ризику вимагає послідовності і системності в роботі педагога. Всі складові програми повинні бути взаємопов'язані і націлені на ситуацію успіху для кожного окремого дитини, яка потребує допомоги.
Джерела:
1. Виховання важкого дитини. Діти з девіантною поведінкою : учеб.-метод. посібник / під ред. М.І. Рожкова. - М. : Гуманітарному. изд. центр ВЛАДОС, 2006. - 239 с.;
2. Газман, О.С. Зміст діяльності і досвід роботи звільненого класного керівника // Газман О.С., Іванов А.В. - М: 2001. - 260 с.;
3. Моделі взаємодії з дітьми групи ризику : досвід роботи соціального педагога / авт.-упоряд. О.М. Свиридов. - Волгоград : учитель, 2010. - 184 с.;
4. Овчарова, Р.В. Довідкова книга соціального педагога / Овчарова Р.В.. - М: ТЦ Сфера, 2005. - 480 с.;
5. Дитина групи ризику : звідки беруться важкі діти / Л.І. Петрова. - Ростов н/Д : Фенікс, 2013. - 350 с.;
6. Словник російської мови: Ок. 60 000 слів і фразеологічних висловів / Ожегов С.І.; - М: ТОВ «Видавництво Онікс»: ТОВ «Видавництво «Світ та Освіта», 2008. - 976 с.