Виступ класного керівника на святі Останній дзвінок
Моїм улюбленим учням
присвячується...
Сьогодні п'ятниця, звичайний день, останній день робочого тижня.
А у ВАС сьогодні Останній дзвінок, лінійка.
ВИ всі такі охайні, у шкільній формі, з квітами, через плече стрічку з написом "Випускник ". Радісні й безтурботні, зі щасливими обличчями!
Ось і закінчився цей довгоочікуваний одинадцятий клас - випускний рік! Здавалося, що домашні завдання потрібно буде робити до старості, але ось вже більш важливими стають підготовка до випускних іспитів, вибір Вузу і думки про те, що буде далі...
Серед усієї цієї метушні зупиніться і згадайте, як одинадцять років тому ви, прийшовши з батьками за руку в новенькій красивій формі, вперше почули перший дзвінок! Як перша вчителька, така добра, чуйна і уважна запросила вас у клас. А там - перше знайомство з одноклассни-ками, потім перші книжки, перші оцінки, перша перерва. Перша симпатія...
Одинадцять років!
Одинадцять років ви всі такі різні разом раділи, сумували, разом придумували, як не піти на контрольну, вислуховували від вчителів моралі, малювали стінгазети, підказували тим, хто стояв біля дошки, та й самі часто потребували підказці, списували і давали списати...
Одинадцять років!..
Школа - це та пора, коли життя дарує нам друзів, пам'ять про яких залишається на все життя! Це зараз ВАС, однокласників, пов'язує загальний, здається, вічний борг перед школою. А адже насправді це тільки мить, коли ВИ є одне в одного...
Ці довгі одинадцять років назавжди залишаться у вашій пам'яті як захоплююче, наповнене подіями пригода!
Так вдихніть ж глибше цей незабутній аромат школи! Не поспішайте тікати з уроків, адже вони більше не повторяться у вашому житті ніколи! Озирніться, стоячи в коридорі школи: це ваші останні дні перебування тут як учня, як дитину... Відчуєте, як дитинство прозорою невловимою серпанком вислизає від вас з наближенням «Останнього дзвоника»...
Відчуйте, стоячи на останній «шкільній лінійці», всі слова, сказані вашими вчителями, смішні віршики, продекламированные діточками з молодших класів. Усвідомте, що Ви розлучаєтеся з необхідністю бачитися щоранку, з звичними, такими різними, але все-таки улюбленими однокласниками. Полюбите всіх вчителів, навіть з алгебри, хімії та фізики хоча б за те, що вони більше ніколи не будуть ВАС повчати і ставити двійки...
І нехай сльози не здаються ВАМ дивними, адже в цей момент одне ціле - клас, буде розриватися на багато дрібних частинок...
Я бажаю вам пронести через роки і відстані ту дитячу мрію, яка зародилася саме тут - в стінах рідної для вас школи! В добрий шлях!