Автор: Пфаф Тетяна Михайлівна, МОАУ «ЗОШ №35 р. Системи», Соціальний педагог
Пропоную вашій увазі статтю, яку можна озвучити і на батьківських зборах та на педагогічних радах.
Система взаємодії спеціалістів при організації профілактики негативних проявів
Хто-то, коли-то, повинен відповісти,
Висвітливши правду, істину розкривши,
Що ж таке - важкі діти?
Вічне питання і хворий як нарив.
От він сидить перед нами, дивіться,
Стиснувся пружиною, зневірився він,
З світом обірвані тонкі нитки-
Немов стіна без дверей і вікон.
Ось вони, головні істини ці:
Пізно помітили... пізно врахували...
Ні! Не народжуються важкі діти!
Просто їм вчасно не допомогли.
Важкі діти - широке узагальнене поняття.
У сучасній літературі важкими зазвичай називають тих дітей, чия поведінка різко відхиляється від загальноприйнятих норм і перешкоджає повноцінному вихованню. Тому використовується також синонім «важковиховувані діти», тому що вони найменш схильні слідувати педагогічним приписам і виявляють крайню несприйнятливість до традиційних педагогічних впливів.
Ми спробували класифікувати категорії важких дітей.
За медико-біологічним підстав можна виділити наступні підгрупи дітей даної категорії: обдаровані; інваліди; мають клініку соматичних розладів; страждають нервовими розладами; які страждають психічними захворюваннями; з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).
В залежності від положення дитини в родині в категорії важких можна виділити: дітей - соціальних сиріт; дітей з неповних сімей; дітей з неблагополучних сімей; дітей з сімей, в яких дитина піддається насильству.
В якості підстави можна також розглядати вікові етапи розвитку дитини. І тоді в категорії важких можна виділити: дітей, що прийшли в перші класи школи («криза, викликана адаптацією до школи»); дітей-підлітків («криза підліткового віку»); дітей-випускників школи («криза, викликана вступом у самостійне життя і необхідністю професійного самовизначення»).
В залежності від дії різних соціально-економічних факторів, що впливають на долю дитини, можна говорити про таких підгрупах в категорії важких дітей: соціально-дезадаптированные діти; діти біженців; діти мігрантів; діти із зони військових конфліктів; діти - жертви Інтернет - залежності.
Хотілося б трохи зупинитися на 2-х поняттях, які постійно плутають, це безпритульні і бездоглядні діти. Ви знаєте чим відрізняються ці поняття?
Бездоглядними визнаються неповнолітні, контроль за поведінкою яких відсутня внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов'язків по їх вихованню, навчанню і змісту із боку батьків або законних представників. Безпритульний - це той же бездоглядний, але не має місця проживання.
Дитяча безпритульність - соціальне явище, при якому відбувається відрив дітей від сім'ї з втратою постійного місця проживання. Відмінними ознаками безпритульності є: повне припинення зв'язку з сім'єю, батьками, родичами; проживання в місцях, не призначених для людського житла; добування засобів до життя способами, не визнаними в суспільстві (жебрацтво, злодійство); підпорядкування неформальним законами.
Таким чином, загальними зусиллями ведеться величезна профілактична робота з учнями.
Сучасна школа, по суті, будучи найважливішою ланкою формування особистості XXI століття, забезпечує захист дитини від агресивного впливу негативних проявів соціального середовища, оскільки діти сьогодні - це найбільш вразлива частина суспільства, відкрита для всіх небезпек і загроз. Підліткова злочинність, наркоманія, бродяжництво, розлади психічного і фізичного здоров'я, послаблення впливу батьків на виховання дітей, соціально-економічна поляризація, зростання негативного впливу засобів масової інформації на дітей та підлітків створюють чималі труднощі в роботі з ними.
Сьогодні важко і самій школі. У неї величезна кількість проблем. Тому навіть при сильному педагогічному колективі, хорошому матеріальному оснащенні, сприятливому територіальному розміщенні, школа не може самостійно вирішувати завдання по вихованню, навчанню, збереженню здоров'я, а часом і життя молодого покоління. Об'єктивною життєвою потребою стало формування відносно нового напряму суспільної діяльності - формування безпечного освітнього простору. Найважливішим компонентом цієї діяльності є накопичення досвіду міжвідомчої взаємодії освітнього закладу з метою формування масової культури безпеки всіх учасників освітнього простору.
Міжвідомча взаємодія, це співпраця з іншими системами профілактики. З ким співпрацює наша школа? (і тут кожен педагог вже сам перераховує з якими цікавими людьми вони знайомлять своїх вихованців протягом навчального року).