У січні у нас розпочинається Міський етап конкурсу "Вихователь року". Я колись брала участь в ньому, але це було давно (здається в 2001 році) і це було більше схоже на шоу (танці, пісні, танці, але без заняття і тоді не обходилося). Зараз же все набагато серйозніше: есе, творче уявлення, майстер-клас і заняття, до максимуму наближене до обласного етапу. Все б нічого, але я туди, добровільно, і не збиралася йти. Як зазвичай це буває - добровільно примусово... І вибір дуже "маленький" з 16 педагогів надіслати того хто вже там був. Молодь не готова, хтось не впорається, когось чіпати не можна (недоторканні), а мене тільки підштовхнути і в шлях. Прикро. Як отримувати грамоти, це самі, а як де то розсьорбувати, так це інші нехай орють.
Але це все лірика. Тепер машина запущена і крутись-крутись як хочеш. Я тільки що приїхала з курсів і там як раз нам розповідали про цей конкурс, але хто б міг подумати що це буде для мене так актуально. Перше, що потрібно зробити, це написати есе. Це така розумна статейка на 2 сторінки, в якій одні асоціації. Стільки було вже конкурсів, стільки всіляких есе, але що писати мені я, чесно, не знаю. Потім треба буде написати узагальнення педагогічного досвіду, теж не тяп-ляп. З майстер-класом все зрозуміло, але мені здається що все вже проводилося і немає нічого цікавого. Ну і заняття, то тут як раз більш менш все зрозуміло, тільки треба теж придумати що-небудь таке, щоб дітям сподобалося. Ось як-то так. Коротше повний хаос в голові. Депресія. Що ж робити і з чого почати? Так, ось ще що, в лютому у мене атестація... Всі до купи!