Прмч. і вик. Стефана Нового.
Мч. Иринарха. Сщмч. митр. Серафима.
Свт. Феодора, архиеи. Ростовського. Мчч. Стефана, Василія, Григорія, Іоанна та інших.
Святитель Феодор був племінником преподобного Сергія Радонезького, який, передбачаючи майбутню подвижницьке життя родича, постриг його в чернецтво ще в 12-річному віці. Поблагословению преподобного Сергія святий Феодор заснував на березі Москви-ріки, в місці, званому Симонова, монастир, присвятивши його Різдва Пресвятої Богородиці.
Але потім він переніс обитель в більш відокремлене місце, в 5 верстах від Москви, назвавши монастир Новим Симоновим і присвятивши його Успінню Пресвятої Богородиці. Пізніше святий Феодор був возведений у сан архімандрита і призначений настоятелем Симонова монастиря. Своїм доброчесним життям і суворим подвижництвом він придбав популярність в Москві; благовірний князь Димитрій Донський обрав його своїм духівником.
У 1389 році святий Феодор в Константинополі був зведений на Ростовську кафедру, ставши архієпископом Ростовським. Незважаючи на зайнятість церковними справами, святитель Феодор багато уваги приділяв учням, виховавши чимало майбутніх славних українських подвижників. Блаженна кончина святителя Феодора настала 28 листопада 1395 року. Святі мощі його спочивали в Ростовському Успенському соборі.
У народному календарі до цього дня немає ні прислів'їв, ні прикмет, не приурочено ніяких обрядів.