Прор. Самуїла. Мчч. Севира і Мемнона і з ними 37-і мучеників.
Згідно з біблійним переказом, пророк Самуїл (XI ст. до Різдва Христового) - п'ятнадцятий і останній суддя ізраїльського народу. Він народився за старанної молитви його матері, чому і був названий Самуїлом (що означає «испрошенный»). Пророчий дар відкрився у святого вже в 20-річному віці. Прославився пророк Самуїл і як справедливий суддя, а також тим, що помазав на Ізраїльське царство святого Давида пророка і псалмоспівця, що склав Псалтир.
Російські селяни вважали пророка Самуїла одним з «особливих своїх покровителів і заступників перед Богом:
Самійло-пророк сам молить Бога про мужика» [Єрмолов, 1; 424].
Таке ставлення до святого було перенесено і на день його пам'яті:
Святий Самойлін день молить Бога про мужика.
Ім'я святого зустрічається в замовляннях, наприклад у змові «від всіх хвороб» (Самойлы, моліть Бога за нас, имяреках...) або на вдале полювання»:
«На Окияне-море є святий острів,
на острові два святителя:
Егорей Хороброї, Самійло Свягый.
Я, раб Божий, помолюся спочатку
Егорию Святителю і Самійлу Святому. <...>
Вогненною зброєю стріляйте, копіями коліті,
батогом женіть білих зайцов
і лисиць бурастых, сірих вовків,
щоб оне скакали в мої, тії угодний місця,
де стоїть моя мила снасть. <...>
- Ще їдьте, ще заженете
старих звирей і малих звирей,
і лукавих зайцов...» [Шумів, 145, 315].