Культове чтиво літературної діви

 Про підсумки «Давидовського» фестивалю сезону 2011-2012 років, про драмі «Срібний котел дурі» і про те, що новенького подарує своїм читачам його автор Ірина Анатоліївна Агапова - в цій замітці...

П'єса «Срібний котел дурі» переживає справжній ренесанс. Заздрісники який рік чекають, коли ж про «Котлі...» перестануть писати і говорити? А його слава лише набирає обертів. Ось і зараз за результатами престижного московського фестивалю «Давидовський» спектакль «Срібний котел дурі: ціна безпечності» отримав «Приз президента» - головний приз театрального сезону. Цього разу він відправився в Татарстан, місто Набережні Челни в руки режисеру театральної студії середньої освітньої школи № 46 Конвалія Марселовне Вахитовой.

- У минулому сезоні фестивалю виставу за мотивами твору Ірини Агапова «Срібний котел дурі» також завоював Приз президента, - розповідають у прес-службі «Давидовського» фестивалю, - в минулому році приз відправився в Курськ, до режисера Народного театру. Новий сезон 2011-2012 рр. для нас цікавий ще й тим, що фестиваль влилися самодіяльні студії... при бібліотеках. Адже постановник Конвалія Марселовна - завідувачка бібліотекою! Це просто здорово, коли талановиті хлопці-театрали знаходять підтримку не тільки своїх педагогів, але і керівників бібліотек. До речі, в номінації «Відкриття року» також заслужену нагороду отримали завідуюча дитячою міською бібліотекою № 16 Набережних Човнів Степанова Світлана, і завідуюча сектором цієї ж бібліотеки - Степанова Оксана.

- П'єса «Срібний котел дурі» насправді легендарна, - висловлює свою думку про драмі один з молодих режисерів-постановників «Котла...» А. Павлов, - її зміст відразу викликало у моїх акторів непідробний інтерес, їм дуже сподобалися типажі персонажів, їх характери, і ми вирішили поставити п'єсу в повному варіанті. Дітей зацікавило основний сюжет, вони одразу переклали і зіставили його з своїм життям (за віком вони приблизно однакові з персонажами п'єси - Марком, Вікою, Сашком, Владом). П'єсу хлопці взяли одразу, нікого вмовляти не довелося, деяким навіть не вистачило ролі, і в підсумку репетирували з дублерами. Дуже багато було дівчат, охочих грати ролі Юлії, для остаточного відбору практично проводився кастинг. І хлопців на роль Марка було, хоч відбавляй. П'єса має більшу соціальну спрямованість, носить виховний характер, може, ще й тому вона сподобалася хлопцям, що з її допомогою вони здатні захистити себе і своїх однолітків від згубних занять...»

Нікітіна Анастасія учениця 7 класу «Б» школи 45 р. Набережні Челни, так висловлює свою думку про п'єсу на сторінках сайту твору: «Тема наркотиків актуальна і популярна на даний момент у світі. Зрозуміло, уряд, діячі в різних середовищах, активісти намагаються привернути увагу до цієї проблеми, усунути небезпеку появи наркозалежного населення. Серед них і безліч письменників, які хочуть донести всю небезпеку цієї проблеми до простого населення. Одна з них - письменниця И.А.Агапова, я прочитала одну з її творів «Срібний котел дурі».

У своїх творах И.А.Агапова показує, який це страшний людський порок - наркоманія. У п'єсі дана тема розглядається, як проблема молоді, не усвідомлює наслідків таких розваг, живе день за днем своїм життям, у якої вже немає майбутнього, бо після наркотиків не буде ні нормальної сім'ї, ні роботи . Автор показує це у своєму творі, адже проблема посилюється тим, що герої п'єси - не вигадані, а цілком справжні, і їх таких навіть не сотні, а тисячі. У творі кожного зацікавить місто «Неіснуючий», що межує з нашим світом, звідки в будь-який момент можуть вирватися людські страхи, недоліки, вади, «скелети», які люди так старанно ховають від людських очей в темних коморах, шафах. Він є відображенням нашого світу, тільки без красивих масок і рамок.

Автор включає у свої твори барвисті зонги, дуже сподобалися мені. З їх допомогою автор доповнює картину, дає нам краще зрозуміти почуття героїв:

"Південний місто. Тут степу та річка.

Тут нудьгуємо сімнадцять ми років.

Це привід замовити слівце

І повідати простий секрет:

Розваги молоді

Тут відсутні геть, хоч виття

Враження нас не турбують".

Нудьга - для вражень конвой

(Слова Марка, головного персонажа п'єси "Срібний котел дурі").

На початку весни 2012 особа письменниці Ірини Агапова прикрасило обкладинку глянцевого московського журналу «Вісник педагога мистецтв». А в самому журналі почав друкуватися з продовженням новий роман «літературної діви» з назвою «Другорядний інстинкт». Про нього ми поставили автору кілька питань.

Корр.: Про що розповідається у цьому романі?

Агапова: Про сучасних людей, про їх відносини між собою, про складність та неоднозначність подій, що відбуваються.

Корр.: Він особливий, як і всі ваші твори?

Агапова: Як сказати... Це кожен із читачів вирішить для себе. Скажу тільки, що «Другорядний інстинкт» - витік, зачин улюбленої вами історії «Срібний котел дурі». З «Другорядного інстинкту» стає зрозумілим, звідки взялася зухвала дівчина Еріда, хто такий Герман Снігів, яке страшне подія звела їх разом, як будувалися відносини, з чого вони обидва виросли і як «сотворили» самі свої особистості. А головне - чому їм багато чого можна пробачити за життя, чому в якихось моментах з них треба брати приклад (хоча Герман - далеко не позитивний персонаж!). Але однозначно те, що вони незвичайні люди: сильні, талановиті, розумні, цілеспрямовані. Про звичайних-то я не пишу. (Сміється). Загалом, мені здається, роман варто почитати.

Корр.: На сайті п'єси «Срібний котел дурі» проходив конкурс рецензій від школярів на ваш твір. Що ви про це думаєте?

Агапова: Мене дуже зворушили відгуки хлопців. Мені було цікаво їх читати. Найбільша кількість відгуків надійшло від хлопців із школи № 46 Набережних Човнів. Цим юним «рецензентам» я надіслала подяку. А кому не змогла відіслати - дякую зараз. Спасибі вам, хлопці! Ваша думка дуже важливо для мене. І окрема подяка Світлані Степанової, яка зібрала відгуки читачів і прислала мені.

Залишається привітати І. А. Agapovu з тим, що її роман «Другорядний інстинкт» почав свою ходу до читачів. Хочеться вірити, що його чекає такий же тривалий успіх, як і «Срібний котел дурі», інтерес до якого не спадає ось вже 12 років.

Ст. Агафонов