Дитячий малюнок як засіб гри

Автор: Оленик Вікторія Геннадіївна, вихователь філії «Центральний військовий санаторій дитячий» ФГКУ СКК «Північно - Кавказький» МО РФ р. П'ятигорськ Ставропольський край

Стаття призначена для вихователів дитячих садків, санаторіїв, які працюють з дітьми 5-7 років. Рекомендації про застосування ігрових прийомів на заняттях з образотворчої діяльності.

Дитячий малюнок як засіб гри

Французький дослідник Ж.Люке у своїй книзі «Дитячий малюнок» розглядає дитяче малювання як гру, не позбавлену завдання зображення. У малюнку, за думки Люку, дитина виражає свої враження особливими, притаманними цій діяльності засобами. Малюнок створюється на основі уявлень, які у відношенні до малюнка грають роль «внутрішньої моделі». «Модель» стоїть між дійсністю і дитячим малюнком. В силу стабільності наявних у дитини уявлень рисунок зберігає риси схематизма, відомій умовності.

Процес творення зображення поступово виокремлюється з процесу гри, і малюнок набуває властиву йому образотворчу форму.

На відміну від «справжньої» вільної гри, гру на занятті педагог може запропонувати. І в цьому випадку ігрові прийоми, за своїм характером повинні бути максимально схожими на справжню гру, володіти суттєвими її ознаками.

Неодмінною умовою будь-якої гри є задум та ігрові дії. З їх допомогою вирішується цікава для дітей ігрова завдання. На заняттях з малювання я часто застосовую ігровий прийом у роботі з дітьми дошкільного віку. Ігрові дії є неодмінною, однією з найважливіших ознак ігрових прийомів навчання.

У тих випадках, коли у дітей є певний запас знань, вражень про явища, вони можуть самі ставити нові завдання, придумувати ігрові дії і способи їх виконання. Якщо відбувається розвиток сюжетно-ігрового задуму, збагачує зміст малюнка, то це надає йому творчий характер.

Педагогу потрібно знати провідні мотиви гри, тобто ту сферу дійсності, яка цікавить дошкільника: предмети та дії з ними; люди, їх діяльність і стосунки; події.

Розрізняються: ігрове вправу, сюжетна гра з предметним зображенням, зображувально-ігрова інсценування сюжету.

Прийняття дітьми ігрового вправи обумовлено інтересом до змісту відбиваного дії, а також до ритмічним повторам рухів, які можна використовувати для формування образотворчих навичок. Наприклад, «нанизуємо» намистинки на нитку, складаємо ягоди в банку для «заготовок» на зиму.

При виконанні сюжетного малюнка ігровий прийом стимулює втілення сюжету в основному зображувально-ігровими діями. Наприклад, діти, малюючи на тему «Парк навесні», «садять» дерева, квіти.

Також на заняттях з малювання застосовую ігрові прийоми з рольовим поведінкою дітей. Діти можуть бути художниками, фотографами, гончарами, будівельниками. Пропоную за допомогою фарб прикрасити візерунком силуети суконь, сарафанів, а потім організувати їх «продаж» в магазині «Одяг».

У проекті «Народні майстри» також діти прикрашають силуети дощечок, чашок, дымковских іграшок, а потім виставляють свої вироби на ярмарок». А ще дитина може намалювати, і тим самим заповнити бракуючий матеріал у грі, втрачену деталь головоломки або мозаїки.

Ще одна умова: у дитини має бути наявність індивідуального простору і дрібного ігрового та неігрового матеріалу. Індивідуальне простір може бути і на простому аркуші паперу. Предметів повинна бути достатньо велика кількість, щоб не обмежувати фантазію дитини, а, навпаки, спонукати його до створення нових сюжетів. Тому коли я займаюся з дітьми малюванням, завжди на столі можна знайти гуаш, акварельні, пальчикові, флуоресцентні фарби, воскові крейди, різнокольорові олівці, фломастери, різні предмети та іграшки для малювання відбитків, дощечки для монотипії, силуети, вирізані з паперу різних відтінків.

Виконання дітьми навчальних або творчих завдань, пропонованих педагогом вимог, є неодмінною умовою досягнення прийнятих ними ігрових цілей.

Зображувальна діяльність, що містить ознаки гри, близька і зрозуміла дітям. Гра не порушує природності образотворчого процесу. Ігрові прийоми в оптимальному поєднанні з іншими методами і прийомами навчання роблять благотворний вплив на розвиток особистості, її творчого потенціалу, художніх здібностей, морально-естетичний розвиток дітей, підвищують у дошкільників інтерес до образотворчої діяльності та стимулюють самодіяльні форми її прояву, коли дитина сама ставить образотворчі завдання і намагається їх вирішувати. При цьому у дітей проявляються сміливість, впевненість у своїх силах.