Автор: Минханова Э.И., музичний керівник МБДОУ Дитячий сад комбінованого виду №53 «Светофорик» р. Альметьєвська
...Музика надихає увесь світ, дарує душі крили, сприяє польоту, уяві; музика додає життя і веселощі всьому існуючому... Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного.
Платон
О, музика!.. Як же ти прекрасна!.. ти занурювати нас у світ барв, почуттів, емоцій... Ти примушуєш жити, любити, творити... Ти ласкава, ніжна, часом гневна, але лише тебе сприймає серце і душа!.. І ти, як жінка, загадкова, нестерпна, красива...
Адже дійсно, лише жінка подібна музиці. Буйство емоцій, переживань, почуттів властиво лише нам, жінкам, квітам планети. І смію припустити, що не випадково музичними керівниками в дитячих садах стають жінки. Адже лише вони вміють, керуючись своїм материнським інстинктом, допомогти маленькій людині «почути» музику. Всім серцем і душею. Проникнути в таїнства світу мелодії. Поринути у красу звуків. І навчитися мріяти...
Ви не помічали, як музика допомагає нам мріяти? Чуєш чарівні звуки і з завмиранням серця переносишся у світ фантазій і мрій Політ...... На крилах... Невагомість... Космос... Всесвіт... Чари...
Ну хто ж як не дитина зрозуміє нас, трохи божевільних музикантів? Тільки малюк стане самим вдячним слухачем. Адже дитяча фантазія не має меж! Так само, як і музика...
Моя професія - музичний керівник... Звучить сухо, бездушно, однолико... Проте, копните глибше і ви дізнаєтеся, що в цих двох словах криється істина. «Музичний» - чудовий, чуттєвий, ласкавий, грайливий. «Керівник» - подає руку некомпетентній, боящемуся, і ведучий у нове, незвідане, прекрасне... Ми даруємо світло. Вчимо любити, розуміти, співчувати, відчувати. Таким чином, ми, музиканти, створюємо гармонійну особистість, яка в майбутньому завжди буде знаходити вихід з будь-якої ситуації з гідністю, честю. Ми окрилює, даємо можливість злетіти над світом і побачити всю красу світобудови. Звичайно, не в буквальному сенсі. Нами керує музика...
Колись, 23 роки тому, мама привела мене в музичну школу. Що це таке, я не знала. Знала тільки, що мене будуть вчити музиці... Це був новий для мене світ. Світ чудес, чарівництва, казкових перетворень. Я навчилася відчувати навколишній мене світ... не просто бачити, сприймати дотиком, але і відчувати всередині себе, пропускаючи через серце і душу. Я навчилася зливатися з музикою. Трохи подорослішавши, я зрозуміла, що музика - це можливість проаналізувати деякі ситуації з точки зору прекрасного, неповторного.
Пройшли роки, і доля привела мене до стіни дитячого садка № 53 «Светофорик». І життя придбала новий сенс! Почався новий етап. Етап становлення мене як чарівника, дарує дітям казку. У перший же день, бачачи захоплені очі малюків, я зрозуміла, що не маю права зрадити сподівання цих відданих створінь, цілком вірять дорослій людині.
Я повинна дати їм те, чого вони від мене чекають. А саме: диво, казку, любов, віру, надію...
І я стала вчитися, разом з малюками, розуміти музику по-новому, очима і серцем дитину. Щиро, без обману. І, ви знаєте, я думаю, малюки багато чому мене вчать і донині. Адже, на жаль, не дано дорослій людині вірити, любити і розуміти так щиро, як дитині. Дитина - це чистий аркуш. І тільки ми, дорослі педагоги, формуємо особистість. І тільки від нас залежить, яким буде в майбутньому наш вихованець. Ми закладаємо фундамент майбутньої дитини. Від нас залежить наскільки правильно розвиватиметься малюк. А музичний керівник безпосередньо відповідає за «будівництво» душі маленького чоловічка, його маленького внутрішнього світу. Ми робимо її багатшим, яскравішим, насиченішим. Яке щастя бачити захоплені очі дитини, коли він починає розуміти мову музики, знайомиться з новими поняттями, такими як «жанр», «тембр», «ритм». І все це, звичайно, через казку, гру.
Величезне щастя для педагога бачити щасливі обличчя дітей, їх щиру, непідробну радість, коли вони роблять для себе відкриття. Саме це є головним принципом моєї роботи. Я намагаюся підвести думки дитини до відкриття, щоб малюк сам зміг прийти до потрібної відповіді. Такий принцип, я вважаю, що допомагає розвивати у дітей, фантазію, уяву, уважність до деталей, а саме головне, впевненість у собі. Адже зробивши відкриття сам, дитина дуже пишається собою, своїм досягненням. Таким чином, на мою думку, розвивається впевнена в собі особистість. «Я - сам!» - це крок до повноцінно розвиненій людині як фізично, так і морально. Це сила волі і духу.
Будучи музичним керівником татарських груп в нашому дитячому садочку, я вважаю своїм обов'язком розвивати в дітях не просто любов до музики, але і любов до рідної мови, традицій нашого народу допомогою музичної мови, розвивати національну самосвідомість. Тому приступаючи до вивчення тих чи інших татарських музичних творів, насамперед я проводжу бесіду з дітьми про національні традиції, про належність дітей до народності. Хлопці із задоволенням, перебиваючи один одного, розповідають про своїх сімейних традиціях, святах. Спочатку це плутана мова, емоційний наплив через бажання розповісти якомога більше. Але з часом ми вчимося правильно висловлювати свої емоції, правильно говорити. І це допомагає мені при розборі тексту пісні. Хлопці вже розуміють, про що твір і вже можуть самі співвіднести слова і музику. Що саме хотів передати композитор музикою і чому автор вжив саме ці музичні засоби. Так, до кінця етапу «спів», дитина сам робить відкриття про образності, суті даного твору і відповідності музики і тексту.
Звичайно ж, неможливо проникнути у світ свого народу без танцювального ядра. Тому на своїх музичних заняттях я приділяю їм чимало часу. Адже якою ранок без яскравого, запального танцю! І тут хлопці продовжують знайомитися з національними традиціями свого народу. Танець - це вираження почуттів, емоцій через рух, пластику. Саме на даному етапі малюки вчаться виражати себе, своє внутрішньо стан мовчки... без слів. Лише рухами... Один помах... і ось полетіла прекрасна птах щастя... Другий помах... подув легкий вітерець... Раз крок, два крок і триває дивне, загадкове подорож по світу музики. Неймовірне задоволення відбивається на обличчях хлопців, коли вони починають розуміти, що вони «танцюють». Це вже не просто хаотичні рухи. Це танець... Краса... Злиття тіла, душі і музики.
Вміти відокремити головне від другорядного, гарне від поганого, красиве від потворного і навчити цьому дітей - мій обов'язок. Сучасна музика є невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. У своїй роботі я часто використовую твори такого плану. Ця музика зазвичай близька і зрозуміла дітям, проте не всяка музика приємна і навіть безпечна для дитячого слуху. Наприклад, нав'язливий ритм, надвисокі й наднизькі частоти, нестерпна гучність, чинять швидше зворотний ефект, ніж той, який ми очікуємо досягти. Така музика негативно впливає на емоційний стан людини, руйнуючи його душу, інтелект, особистість. Головна умова для мене, що б музика була естетичною, прекрасною, високохудожньої і не йшла врозріз із загальноприйнятими моральними нормами.
Завдяки музиці розвивається гармонійна особистість. Особистість, яка вміє знаходити правильний вихід із будь-якої ситуації. Саме цього я вчу своїх вихованців. На моїх заняттях діти не просто співають, слухають і рухаються. Не просто вчаться розрізняти поняття «ритм», «тембр», «жанр». Я виховую різнобічно розвинену особистість, яка вміє розуміти і приймати прекрасне. Вчу жити в гармонії з собою, своїм внутрішнім світом і бачити тільки позитивне, яскраве і життєстверджуюче. Я - музикант! І я пишаюся цим!..
«Є внутрішня музика душі...
Вона як пам'ять про напівзабуті,
Вона як дальній шум.
Не заглуши
Її роками, буднями і побутом!
Вона таїться в глибині світячи
Часом у випадковому слові, в слабкому жесті.
Її мають багато.
Дитя
Лише володіє нею досконало»
Автор: Е. Винокуров