На ковзани я вранці встала,
Покотилася і впала.
Так я цілий день каталася
І сміялася від радості.
Сипав сніг за комір.
Ох, який же він жартівник!
Моя шапочка була
Вся покрита кіркою льоду.
Мені додому йти пора,
Адже катаюся я з ранку.
Розсердився тут мороз,
Пощипав мені ніс до сліз.
Цілий день на льоду каталася,
Від душі з дітьми сміялася.
Ось вже світять вогники,
Мені пора знімати ковзани.
Вистачить вже на льоду кружляти,
Нехай тепер каток мені сниться.
|