Поради батькам щодо виховання дошкільнят

Автор: Кустова Олена Володимирівна, вихователь МБ ДНЗ «Яшкинский дитячий садок» селище Яшкино Кемеровської області

Матеріал може бути використаний для бесід з батьками, для батьківського години, для консультацій.

Що за діти, право?

Зараз все частіше чуєш: «Ну, і діти пішли!»

У всі часи бувало так, що дорослі і діти не завжди знаходили спільну мову. Може бути, у ті далекі роки, коли в сім'ях жили відразу кілька поколінь, було легше виховувати дітей. Але зараз, у багатьох сім'ях дітей буває один - двоє. Постійно зайняті батьки, добре, якщо поцікавляться: « Як справи?» І не завжди чують відповіді дітей. Діти теж їх не чують. Ось і скаржаться педагоги, що не справляються з «агресором», дитина не завжди поводить себе адекватно. Що робити іншим, розуму не докладуть!

А мені завжди хочеться пожаліти таких дітей. Колючий, як їжак, він дивиться на тебе, як загнаний звір і чекає відповідної реакції. Напевно, ляпанець його б зупинив, але не повернеться цей жест не доброї волі бумерангом через кілька років?

В моїй групі був такий дитина. Він не вмів грати з дітьми, весь час бився, кусався, розкидав іграшки. З ним насправді було дуже важко, але коли приходила за ним мама, він її так ніжно обіймав і казав: «Мамочка моя кохана!» Я не маю звички скаржитися на дітей, і з Кирилом я надходила також. Коли мама запитала, як він себе веде, я бачила у її очах біль. І я стала до нього придивлятися, залучати до якихось справах, частіше обіймати його, гладити по голові. Я відчувала, як під моєю долонею розслабляється малюк. Чим більше я навантажувала хлопчика, тим спокійніше він ставав. На жаль, з віком його перевели в підготовчу групу, і в цьому році випускний, хлопчик йде з дитячого садка. Але кожен день, зазвичай увечері, він вдається до нас у групу, ми трохи спілкуємося, і задоволений, Кирюша йде додому.

Проблема сучасних батьків у тому, що брак часу вони компенсують матеріальними благами. Як часто я спостерігаю картину, не викликає захвату. Забираючи дитину з дитячого саду, батьки поспішають в магазин. Попутно купуючи іграшку, яка в кращому випадку, не доживає до вечора, а в гіршому - зовсім не була потрібна дитині, батьки говорять по телефону, з сусідом або просто мовчать по дорозі додому.

Вже ні для кого не секрет, що діти - ідеальні маніпулятори, а вже артисти вони чудові, і поганим, на думку дорослих, поведінкою вони закликають нас, дорослих, звернути увагу на них! Як ще достукатися до нас! А непослух - це безпрограшний варіант! В особливих випадках, діти хворіють. І тоді вже, все поруч, все шкодують і люблять свій скарб!

Дорогі дорослі! Вашій дитині важче, ніж вам. Вони ще не «обросли товстою шкірою», все сприймають на віру, всім співчувають. Пожалійте своїх діток, приділіть їм трішки уваги, поговоріть з ними, обговоріть їх справи, плани на завтра, з ким їм хочеться грати, що їм подобається або не подобається, про що вони мріють. І ви помітите, що ваш маленький агресор присів перед загиблої пташкою, у нього на очах сльози. А коли ви прилягли, він принесе вам ковдра, і буде тихо грати в своєму куточку. Поганих дітей не буває, просто комусь не пощастило з наставником.