Оповідання для молодших школярів. Всім вам кришка

Розповідь Е. Ю. Шима для читання в початковій школі, розповідь про Морозке, який вже скоріше хоче вступити у свої права.

Всім вам кришка. Автор: Е. Ю. Шім

Йшов Морозко перший раз по лісу і ноги промочив. На землі ще осінні калюжі були, в болотах - води повно, а лісові озера від злив навіть з берегів вийшли.

А у Морозки ноги у валянках. Здатне бити.

Зачіхал Морозко, захлюпав носом. А потім розсердився і почав рукавицями один про одного поплескувати. Як грюкне - так крижана кришка готова.

Для калюж маленькі кришечки понаделал.

Для боліт - побільше кришки.

Для ставків і озер - зовсім великі кришки міцного зеленого льоду.

Взяв їх Морозко в оберемок і пішов воду запечатувати.

- Зараз, - каже, - всю цю сльота прикрию.

Нахилився над калюжкою, кришечку приміряє. А з калюжки слабенькі голосишки:

- Морозко, Морозко, не печатай калюжу, не опускай кришечку!

Дивиться Морозно, а в калюжі повно всякої живності: тут і жуки-плавунці, і жуки-водолюбы, і жуки-вертячки, тут водяні павучки, блішки та личинки... Снують-метушаться!

- Вистачить! - сказав Морозко. - Віджили. Всім вам кришка!

Примірився - хлоп! - і вмить калюжу запечатав.

Далі йде. До болота вибрався.

- Зараз, - каже, - і тут підберу кришечку!

А з болота голоси чути:

- Морозко, Морозко, не опускай кришку, не печатай болото!

Глядь - і тут жителів повно: жаби, тритони, равлики копошаться.

- Вистачить! - сказав Морозко. - Віджили. Всім вам кришка!

Примірився - хлоп! - і вмить болото запечатав. Далі йде. На озеро вийшов.

- Зараз, - каже, - найбільшу кришку підшукаю!

А з озера голоси чути:

- Морозко, Морозко, не опускай кришку, не печатай озеро!

Глядь - риб в озері повно. Тут і щуки, окуні, і піскарі, і дрібнота всяка, мальки сеголетки.

- Вистачить! - сказав Морозко. - Віджили! Всім вам кришка!

Примірився, прицілився - хлоп! - і лягла на озеро товста крижана кришка.

- Ось так! - Морозко говорить. - Тепер моє годинка - по лісах та полях розгулювати. Захочу - помилую, а захочу - так всіх погублю.

Вихваляється Морозко, йде по лісі, льодком похрускує, по деревах постукує.

- Я один тут володар!

І невтямки Морозке, що всі водяні мешканці живі-здорові залишилися.

Жуки та личинки на дно опустилися, м'який мул закопалися.

Жаби в тіну зарилися, равлики вхід у черепашку вапняними дверцятами закрили.

Риби яму відшукали глибше, полягали рядочком сплять.

А для тих, хто не спить, люди ополонку в льоду влаштували.

- Дихайте собі, - кажуть, - на здоров'я!

Звичайно, не дуже веселе життя під льодом. Але нічого. До весни дотягнути можна.

А весна прийде - все Морозкины кришечки роздрукує!