Казки для дітей. Лисиця і заєць

Лисиця і заєць - це російська народна казка. Це казка про злий і хитрою лісі. А також про те, що найсміливішим може бути навіть самий маленький у лісі Півник, а боягузом собака, бик і навіть ведмідь. Тобто сміливість не залежить від зростання і сила, а залежить від наполегливості і терпіння.

Молодші школярі можуть самі прочитати цю казку, а дошколятам прочитають і проаналізують її вихователі або батьки.

Лисиця і заєць

Жили-були лисиця та заєць. У лисиці була хатинка крижана, у зайця - з м'якої липової кори - луб'яний. Прийшла весна. У лисиці хатинка розтанула, а у зайця стоїть як і раніше. Ось лисиця і попросилася до нього переночувати, так його з хатинки і вигнала.

Йде по дорозі зайчик, плаче. Йому назустріч собака:

- Дзяв, дзяв, дзяв! Що, зайчик, плачеш?

- Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці - крижана. Її хатинка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене і вигнала.

- Не плач, зайчику! Я тобі допоможу.

Пішли вони до хатинки. Собака загавкав:

- Гав, гав, гав! Іди, лисиця, геть!

А лисиця їм з печі каже:

- Як вискочу, як выпрыгну, так вам не поздоровиться!

Собака злякалася і втекла.

Зайчик знову йде по дорозі, плаче. Йому назустріч ведмідь:

- Про що, зайчик, плачеш?

- Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці - крижана. Її хатинка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене і вигнала.

- Не плач, я тобі допоможу.

- Ні, не допоможеш. Собака хотіла мені допомогти, та не вигнала лисицю, і тобі не вигнати.

- Ні, вижену!

Підійшли вони до хатинки. Ведмідь як закричить:

- Іди, лисиця, геть!

А лисиця їм з печі відповідає:

- Як вискочу, як выпрыгну, так вам не поздоровиться!

Ведмідь злякався і втік.

Йде знову зайчик. Йому назустріч бик:

- Що, зайчик, плачеш?

- Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці - крижана. Її хатинка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене і вигнала.

- Підемо, я тобі допоможу.

- Ні, бик, не допоможеш. Собака хотіла мені допомогти, та не вигнала лисицю, і ведмідь не вигнав, і ти не виженеш.

- Ні, вижену!

Підійшли вони до хатинки. Бик як заревів:

- Іди, лисиця, геть!

А лисиця їм з печі відповідає:

- Як вискочу, як выпрыгну, так вам не поздоровиться!

Бик злякався і втік.

Йде знову зайчик по дорозі, плаче ще сильніше. А йому назустріч півень з косою:

- Ку-ка-ре-ку! Про що, зайчик, плачеш?

- Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці - крижана. Її хатинка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене і вигнала.

- Підемо, я тобі допоможу.

- Ні, півень, не допоможеш. Собака хотіла мені допомогти, та не вигнала лисицю, і ведмідь не вигнав, і бик не вигнав, і ти не виженеш.

- Ні, вижену.

Підійшли вони до хатинки. Півень тут затопал, забив крилами:

Ку-ка-ре-ку! У мене коса остра.

Йди з дому, лисиця!

Лисиця почула, злякалася й говорить:

- Обуваюсь...

Півень знову затопал, забив крилами:

Ку-ка-ре-ку! У мене коса остра.

Йди з дому, лисиця!

Лисиця знову каже:

- Одягаюся...

Півень в третій раз затопал, забив крилами:

Ку-ка-ре-ку! У мене коса остра.

Йди з дому, лисиця!

Тут лисиця вибігла з хати і втекла геть. Стали півень з зайчиком жити-поживати в луб'яних хатинці.

Адаптував Ст. Ст. Занков