Вірші про маму для школярів

Вірші про маму, дівчат і любов

А. Барто

ПРО ЛИЦАРСТВО

- Люблю я в старих книжках ритися,

Де мало не кожна сторінка

Про те, як благородний лицар

Своїй прекрасній дамі відданий, -

Сказав хлопчина за обідом. -

 

Люблю я в старих книжках ритися,

І сам в душі я теж лицар:

Я за прекрасною дамою слідом

Ходив би з шарфом або з пледом,

Я за неї - у вогонь і в воду!..

Я краще став би їй на догоду.

 

- Стривай-но, синку, - зітхнула мати,

Сидів він поруч з мамою. -

Ніяк не міг би ти визнати

Мене прекрасною дамою?

А. Барто

ЯК НА МАМИНІ ІМЕНИНИ

Готова до свята родина.

Подарунки клеять сини

Для мами, не шкодуючи

Ні сил своїх, ні клею.

 

- Я по-іншому зроблю! -

Придумав старший самий. -

Подарунок мамі я куплю.

- А гроші де?

- У мами.

 

У мами просить грошей

Синку років десяти: -

Подарунок на день народження

Тобі подарувати.

 

Хоч мама, скажемо прямо,

Розгублено злегка

Зиркнула на синка,

Дала мама полтинник

Йому з гаманця.

 

- Тепер, - сказав синочок,

Ти для такого дня

Купи собі що хочеш

У подарунок від мене.

 

Але цих грошей замало,

Додай собі сама. -

Тут мама простогнала:

- Ні, я зійду з розуму!..

А. Барто

НА БУКВУ «Л»

Не дивуйтеся - я закоханий,

Хоча і сам я здивований,

Зрозуміти не у стан,

В якому я стан.

 

Закоханий, здивований,

Ходжу я за Оленою,

За зеленою шапочкою.

 

Я з нею нещодавно у дворі

Випадково поруч сів,

І ось я шукаю в словнику

Слова на букву «Л»:

 

«Любов», «Любити», «бути Коханим»

Словник мене не підведе.

Сиджу, схилившись над ним,

І дізнаюся: «Улюблений той,

Хто ким-небудь любимо».

 

Я вивчаю знову і знову:

«Любити - відчувати любов».

 

Ні, я, по правді кажучи,

І, начитавшись словника,

Зрозуміти не у стан,

В якому я стан.

 

Закоханий, здивований,

Ходжу я за Оленою,

За зеленою шапочкою.

А. Барто

Я З НЕЮ ДРУЖУ

Я обережно по колоді

Йду через речонку,

А за собою тягну, тягну

Сміхотливу дівчисько.

 

Вона волає: - Ой, потону! -

Вона дзвінко регоче,

А я тягну її, тягну,

Як малу дитину.

 

Потім ми мчимо під дощем.

Ми стрибаємо по калюжах,

Ми під дощем

Один одного чекаємо.

Так, я з дівчинкою дружив.

 

Кричать хлопці мені:

- Наречений! -

Я злюся, звичайно,

Злюся на них,

Але почуттів своїх не дам -

Йду з недбалим виглядом.

 

Нехай хоч в шкільний «Крокодил»

Строчать вони замітку, -

Я з нею дружу, я з нею ходив

І в лижну розвідку.

 

Вона летить з гори крутої,

Летить і не скривиться,

А мені кричить:

- Боюся!

Стривай! -

Така вже притворщица.

А. Барто

КОМАРІ

Всіх розморило від спеки.

В саду зараз прохолода,

Але так кусають комарі,

Що хоч тікай із саду!

 

Марина, молодша сестра,

Воює з комарами.

Вперта вдача у комара,

Але у неї упрямей!

 

Вона відганяє їх рукою,

Вони кружляють знову.

Вона кричить: - Ганьба який,

Напали на грудного!

 

І бачить мама з вікна,

Як хоробра Марина

В саду б'ється одна

З загоном комарині.

 

Знову сидять два комара

У малюка на пальці!

Марина, хоробра сестра,

 

Хлоп по ковдрочку!

Вона вбила комарів -

Забудуть, як кусатися!..

Але лунає голосний рев

Переляканого братика.

А. Барто

ОСЬ ТАК ЗАХИСНИК!

Я свою сестричку Ліду

Нікому не дам в образу!

Я живу з нею дуже дружно,

Дуже я її люблю.

А коли мені буде потрібно,

Я і сам її поб'ю.