Розповіді про Великої Вітчизняної війні для школярів

Оповідання для школярів про війну. Оповідання Сергія Алєксєєва. Розповідь: Подвиг у Дубосекова; Іспит. Розповіді про велику московську битву.

ПОДВИГ У ДУБОСЕКОВА

В середині листопада 1941 року фашисти відновили свій наступ на Москву. Один з головних танкових ударів ворога припав до дивізії генерала Панфілова.

Роз'їзд Дубосєково. 118-й кілометр від Москви. Поле. Пагорби. Переліски. Трохи віддалік петляє Лама. Тут на пагорбі, на відкритому полі, герої дивізії генерала Панфілова перегородили шлях фашистам.

Їх було 28. Очолював бійців політрук (була в ті роки така посада) Клочков. Врылись солдати в землю. Припали до країв окопів.

Рвонулися танки, гудуть моторами. Порахували солдати:

- Батюшки, двадцять штук!

Усміхнувся Клочков:

- Двадцять танків. Так це, виходить, менше, ніж по одному на людину.

- Менше, - сказав рядовий Ємцов.

- Звичайно, менше, - сказав Петренко.

Поле. Пагорби. Переліски. Трохи віддалік петляє Лама.

Вступили герої в бій.

- Ура! - рознеслося над окопами.

Це солдати перший підбили танк.

Знову гримить «Ура!». Це другий спіткнувся, пирхнув мотором, лязгнул бронею і завмер. І знову «Ура!». І знову. Чотирнадцять з двадцяти танків підбили герої. Відійшли, відповзли уцілілих шість.

Розсміявся сержант Петренко:

- Помовчав, мабуть, розбійник.

- Ото ж, підібгав хвіст.

Перепочили солдати. Бачать - знову йде лавина. Порахували - тридцять фашистських танків.

Подивився на солдатів політрук Клочков. Завмерли всі. Принишкли. Лише чути брязкіт заліза. Ближче всі танки, ближче.

- Друзі, - промовив Клочков, - велика Росія, а відступати нікуди. Позаду Москва.

- Зрозуміло, товаришу політрук, - відповіли солдати.

- Москва!

Вступили солдати в битву. Все менше і менше живих героїв. Пали Ємцов і Петренко. Загинув Бондаренко. Загинув Трофімов. Нарсунбай Есебулатов убитий. Шопоков. Все менше і менше солдатів і гранат.

Ось поранений і сам Клочков. Піднявся назустріч танку. Кинув гранату. Підірваний фашистський танк. Радість перемоги осяяла обличчя Клочкова. І в ту ж секунду вбила героя куля. Упав політрук Клочков.

Стійко билися герої-панфіловців. Довели, що мужності немає межі. Не пропустили вони фашистів.

Роз'їзд Дубосєково. Поле. Пагорби. Переліски. Десь поруч петляє Лама. Роз'їзд Дубосєково - для кожного російського серця дороге, святе місце.

ІСПИТ

Не пощастило лейтенанту Жулину.

Всі друзі в бойових полицях. Жулин служить у навчальній роті.

Навчає лейтенант ополченців. На захист Москви піднялися тисячі добровольців. Створювалися роти, полки і навіть цілі дивізії народного ополчення.

У ополченців військових знань мало. Де курок гвинтівки, де бойок, часто плутають.

Навчає Жулин ополченців стрільбі по мішенях. Вчить багнетом по мішках колоти.

Обтяжується молодий офіцер своїм становищем. Бої йдуть у самої Москви. Охоплює ворог радянську столицю величезним півкільцем. Рветься з півночі, рветься з півдня. Атакувати в лоб. Дмитров, Клин, Істра в руках фашистів. Бої йдуть лише в сорока кілометрах від Москви, селища Крюково.

Рветься Жулин до друзів на фронт. Подає рапорт начальству.

Подав раз - відмовили.

Подав два - відмовили.

Подав три - відмовили.

- Ідіть до своїх ополченців, - відповідає йому начальство.

Скінчилося тим, що пригрозило начальство Жулину, що приїде до нього з перевіркою. Влаштує і йому і бійцям іспит.

І вірно. Пройшов день або два. Глянув Жулин - приїхало начальство. До того ж начальство вища - сам генерал у машині.

В цей день проводив лейтенант з бійцями заняття в лісі, на лісовій галявині, недалеко від селища Нахабіно. Солдати рили окопи. По мішенях вели стрілянину.

Тиша, благодать колом. Сосни стоять і їли.

Кинувся Жулин генералу назустріч, підніс руку до пілотки.

- Товаришу генерал, рота лейтенанта Жулина... - почав доповідати Жулин. Раптом чує гул літаків над головою. Підняв Жулин очі - літак. Бачить: не наш - фашистський.

Припинив лейтенант доповідь, повернувся до бійців.

- До бою! - подав команду.

Між тим фашистський літак розвернувся і відкрив вогонь по галявині. Добре, що бійці відрили окопи, сховались вони від куль.

- Вогонь по фашистові! - командує Жулин.

Відкрили вогонь ополченці.

Секунда, друга - і раптом спалахнув ворожий літак. Ще секунда - вистрибнув льотчик. Розкрився парашут, приземлився біля самого краю галявини.

Побігли солдати, взяли фашиста в полон.

Задоволений Жулин. Поправляв пілотку, обсмикнув гімнастерку. До генерала знову ступив. Козирнув. Завмер по стійці «струнко».

- Товаришу генерал, рота лейтенанта Жулина проводить навчальні заняття.

Посміхнувся генерал, що повернувся до ополченцям:

- Дякую за службу, товариші!

- Служимо Радянському Союзу, - точно за статутом, дружно відповіли ополченці.

- Спочинь, - сказав генерал. На Жулина схвально глянув.

Разом з генералом приїхали і два майора.

- Товаришу генерал, - шепочуть майори, - дозвольте почати іспит.

- Навіщо ж? - сказав генерал. - Вважаю: іспит прийнятий.

Підійшов і міцно потиснув руку лейтенанту Жулину. А потім і орден надіслали Жулину. Жулину - орден. Солдатам - медалі.

Важлива справа - готувати війська до боїв. У багатьох місцях: під Москвою, на Уралі, в Сибіру, в Середній Азії, на Далекому Сході - війська завершують навчання. Пройде трохи часу, і нові сили стануть тут, під Москвою, на шляху у фашистів.

Крокує, крокує час. Не на користь фашистів годинник вважають.