Розповіді про війну для школярів. Розповіді про штурмі Берліна

Оповідання Сергія Алєксєєва про останньому етапі військових дій.

ЗЕЄЛОВСЬКІ ВИСОТИ

Наші війська йшли на Берлін. Піднялися перед ними Зеєловські висоти.

Зеєловські висоти - укріплений район на шляху до Берліна. Місцевість тут піднесена, горбиста, зручна для оборони. З тієї сторони, звідки наступають радянські війська, у висот круті схили. Вони порізані траншеями і окопами. Перед ними глибокий протитанковий рів. Кругом мінні поля і вогневі точки противника. Зеєловські висоти - друга смуга гітлерівської оборони.

Кинулася радянська піхота на штурм висот. Не подужала оборони противника. Рвонувся в атаку танки. Не змогли прорватися на новий рубіж. Цілий день до глибокої ночі і навіть вночі атакували радянські частини Зеєловські висоти. Міцно тримають вороги. Безуспішні наші атаки. День не приніс успіху. Не зломила фашистів ніч.

«Замком Берліна» назвали фашисти Зеєловські висоти. Міцно тримають тут оборону. Розуміють - тут, на цих висотах, вирішується доля Берліна.

Атакують радянські частини фашистів. У розпал битви над атакуючими військами з'явився радянський літак. Літак як літак. Не звернули б солдати на нього особливої уваги. Тільки раптом став літак кружляти над нашими частинами. Покружляв, покружляв, махнув крилом, потім від нього щось відділилося. Тут же розкрився парашут. Бачать солдати - щось спускається. Що - не зрозумієш. Ясно одне - не людина.

Спустився парашут нижче. Бачать солдати: на стропах - ключ.

Ключ величезний, старовинний. Опустився парашут на землю. Підбігли солдати. Бачать, до ключа прикріплена дощечка. На дощечці слова написані. Читають солдати: «Гвардійці-друзі, до перемоги - вперед! Шлемо вам ключ від берлінських воріт!»

- Ось це так!

- Еко ж придумали!

Товпляться солдати навколо ключа, кожному хочеться глянути.

Виявилося, що цей ключ зробили і послали своїм друзям-піхотинцям радянські льотчики.

Ключ був точнісінько такий, яким оволоділи російські війська в 1760 році, коли вони вже одного разу брали місто Берлін.

Сподобалася солдатам вигадка льотчиків. Зрозуміли піхотинці натяк авіаторів.

- Ну, якщо є ключ, розімкнемо і замок!

Дійсно, на наступний день радянські війська оволоділи Зееловскими висотами.

А ще через день армії маршала Жукова прорвали третю, останню оборонну смугу фашистів.

Попереду за лісами лежав Берлін.

Берлін був поруч. Тим зліші фашисти вели бої.

«АХ!»

Дюринсгоф - один з маленьких містечок неподалік від Берліна. Не очікують тут росіян, не вірять у наш стрімкий прорив.

І раптом, як сніг на голову, опинилися біля містечка радянські танки. В короткій сутичці вони розбили тих, що зачепилися тут фашистів. Проходять по місту танки.

Відкинули танкісти броньовані люки, визирають, дивляться на вулиці. В одній з машин лейтенант Андрій Мельник. Проходять танки вулицями вздовж будинків. Читає Мельник вивіски на будівлях і магазинах: «Аптека», «Хліб», «Ідеальне молоко». А ось і ще одна вивіска: «Телефонна станція».

Прочитав лейтенант, щось подумки прикинув.

- Стій! - крикнув механіку.

Пригальмував танк, щоб іншим не заважати, від'їхав убік.

Вийшов із танка лейтенант Мельник, побіг до телефонної станції. Біжить, щось бешкетне, певне, вигадав. Аж надто лукаво очі блищать.

Увійшов Мельник у приміщення станції. У апаратів сидять дві дівчата-телефоністки. Побачили телефоністки радянського офіцера. Обидві:

- Ах!

І тут же впали в непритомність.

- Не бійтеся! - кричить лейтенант. - Не бійтеся!

Підійшов до одного, підійшов до другої, привів і одну і другу в почуття. Відкрили телефоністки очі, дивляться скоса на радянського лейтенанта.

Посміхнувся Мельник, говорить по-німецьки. А треба сказати, що він знав німецьку мову відмінно:

- З'єднайте мене, люб'язні медхен (тобто дівчата), з Берліном.

Тільки сказав, як телефоністки знову:

- Ах!

І знову впали в непритомність.

Намагається лейтенант Мельник знову привести їх до тями. Не виходить. Не приходять телефоністки в себе. В глибокому лежать переляку. Подумав-подумав Мельник, вирішив сам викликати Берлін. Спробував, і відразу успіх. Почувся в трубці голос:

- Слухає вас Берлін.

- Прийміть телефонограму, - говорить Мельник.

- Готова до прийому, - відповідає берлінська телефоністка.

Диктує Мельник:

- Коменданта Берліна генералу Вейдлингу. Записали? - запитує у телефоністки.

- Записала, - відповідає телефоністка.

- Чекайте в Берліні. Скоро будемо. Готуйте квартири. Записали?

- Записала, - відповідає телефоністка.

- З гвардійським привітом, - продовжує диктувати лейтенант. - Передав телефонограму командир взводу радянських танків лейтенант Мельник.

Тільки промовив лейтенант ці слова, як в трубці:

- Ах!

І замовкла трубка.

- Алло! Алло!

Не висловлюється трубка.

Ясно лейтенантові, що і в Берліні медхен теж впала в обморок.

Зрушив лейтенант на потилицю танкистский шолом. Посміхнувся, побіг до виходу. Повернувся до своїх.

- Що там? - звернулися до нього з питаннями.

Посміхнувся танкіст лукаво:

- Та так... Знайомої однієї дзвонив.