Вірші про кохання для школярів
* * *
Важкий хрест дістався їй на частку:
Страждай, мовчи, притворствуй і не плач;
Кому і пристрасть, і молодість, і волю -
Все віддала, той став її кат!
Давно ні з ким вона не знає зустрічі;
Пригнічена, пуглива і сумна,
Божевільні, уїдливі мови
Покірно вислуховувати повинна:
«Не говори, що молодість згубила
Ти, ревнощами понівечена моєї;
Не говори!., близька моя могила,
А ти квітки весняного свіжої!
Той день, коли мене ти покохала
І від мене почула: люблю -
Не проклинай! близька моя могила:
Поправлю всі, всі смертю спокутую!
Не кажи, що дні твої сумні,
Тюремником хворого не клич:
Переді мною - холодний морок могили,
Перед тобою - обійми любові!
Я знаю: ти полюбила іншого,
Щадити і чекати набридло тобі...
О, постривай! близька моя могила -
Розпочате і кінчити дай долю!..»
Жахливі, вбивчі звуки!..
Як прекрасна статуя і бліда,
Вона мовчить, ламаючи свої руки...
І що сказати могла б йому вона?..
Автор: Н. А. Некрасов
* * *
Ми з тобою безглузді люди:
Що хвилина, то спалах готова!
Облегченье схвильованою грудей,
Нерозумне, різке слово.
Говори ж, коли ти сердита,
Все, що душу хвилює і мучить!
Будемо, друже мій, сердитися відкрито:
Легше світ і швидше набридне.
Якщо проза в любові неминуча,
Так візьмемо і з неї частку щастя:
Після сварки так повно, так ніжно
Повернення любові і участья...
Автор: Н. А. Некрасов
* * *
Я не люблю іронії твоєї.
Залиш її віджилим й не жили,
А нам з тобою, так гаряче любили,
Ще залишок почуття зберіг, -
Нам рано віддаватися їй!
Поки ще соромливо і ніжно
Побачення продовжити бажаєш ти,
Поки ще киплять у мені бентежно
Ревниві тривоги і мрії -
Не квап розв'язки неминучою!
І без того вона не далека:
Кипим сильніше, останньої жагою повні,
Але в серці холод таємний і туга...
Так восени бурливее річка,
Але холодніший бурхливі хвилі...
Автор: Н. А. Некрасов
* * *
Шепіт, боязке дихання,
Трелі солов'я,
Срібло і колыханье
Сонного струмка.
Світло нічний, нічні тіні,
Тіні без кінця,
Ряд чарівних змін
Милого особи,
В димних тучках пурпур троянди,
Відблиск бурштину,
І цілування, і сльози,
І зоря, зоря!..
Автор: А. А. Фет
* * *
Я тобі нічого не скажу,
І тебе не встревожу нітрохи,
І про те, що я мовчачи повторюю,
Не зважуся нізащо натякнути.
Цілий день сплять нічні квіти,
Але лише сонце за гай зайде,
Розкриваються тихо листи,
І я чую, як серце цвіте.
І в хвору, втомлену груди
Віє вологою нічний... я тремчу,
Я тебе не встревожу нітрохи,
Я тобі нічого не скажу.
Автор: А. А. Фет
* * *
Серед шумного балу, випадково,
В тривозі мирської суєти,
Тебе я побачив, але таємниця
Твої покривала рис.
Лише очі сумно дивилися,
А голос так дивно звучало,
Як дзвін віддаленій сопілки,
Як моря грає вал.
Мені стан твій сподобався тонкий
І весь твій задумливий вигляд;
І сміх твій, і сумний і дзвінкий,
З тих пір в моєму серці звучить.
В години самотні ночі
Люблю я, втомлений, прилягти -
Я бачу сумні очі,
Я чую веселу мова;
І сумно я так засинаю,
І в мріях невідомих сплю...
Люблю тебе - я не знаю,
Але здається мені, що люблю!
Автор: Толстой А. К.
* * *
Осінь. Обсипається весь наш бідний сад,
Листя пожовкле за вітром летять;
Лише вдалині красуються, там на дні долин,
Кисті яскраво-червоні зів'ялих рябін.
Весело і сумно серцю моєму,
Мовчки твої рученьки грію я і тисну,
В очі тобі глядючи, мовчки сльози ллю,
Не вмію висловити, як тебе люблю.
Автор: Толстой А. К.
* * *
То було ранньою весною,
Трава ледь всходила,
Струмки текли, не ширяв спеку,
І зелень гаїв відчувалася;
Пастуша Труба вранці
Ще не співала дзвінко,
І в завитках ще в бору
Був папороть тонкий.
То було ранньою весною,
У тіні беріз,
Коли з посмішкою переді мною
Ти очі опустила.
На моє кохання у відповідь
Ти опустила вежды -
Про життя! про ліс! про світло сонця!
Про юність! про надії!
І плакав я перед тобою,
На лик твій дивлячись милий, -
То було ранньою весною,
У тіні беріз то було!
То було в ранок наших років -
Про счастие! про сльози!
Про ліс! про життя! про світло сонця!
Про свіжий дух берези!
Автор: Толстой А. К.
* * *
Тільки вечір затеплится синій,
Тільки зірки запалять небеса
І черемшин срібний іній
Прибере перлами роса,
Відчини обережно хвіртку
І увійди в тихий садок, як тінь,
Так одягни темнішу накидку,
І чадру на головку одягни.
Там, де густіше сплітаються гілки,
Я незримо, нечутно пройду
І на самому порозі альтанки
З милих губок чадру відведу...
Автор: А. Н. Будищев
Любов
Те змійкою, згорнувшись клубком,
У самого серця чаклує,
То цілі дні голубком
На білому віконці воркує,
То в інеї яскравому блисне,
Ввижатиметься в дрімоті левкої...
Але вірно і таємно веде
Від радості і від спокою.
Вміє так солодко ридати
В молитві згорьованої скрипки,
І страшно її вгадати
Ще незнайомій посмішці.
Автор: А. А. Ахматова
* * *
В. С.
Чекай мене, і я повернуся.
Тільки дуже чекай,
Чекай, коли наводять смуток
Жовті дощі,
Чекай, коли снігу метуть,
Чекай, коли спека,
Чекай, коли інших не чекають,
Забувши вчора.
Чекай, коли з далеких місць
Листів не прийде,
Чекай, коли вже набридне
Всім, хто разом чекає.