Реклама




Інформаційна культура учнів. Формування інформаційної культури учнів


Інформаційна культура учнів. Формування інформаційної культури учнів

Як зробити так, щоб світ, навколишній людини, став для нього цікавим, важливим, захопливим?

Які умови необхідно створити, щоб дитина, школяр захотів помацати цей світ, відкрити його скарби для себе?

Як зробити світ інформації необхідним для сучасного школяра?

Як навчити його відбирати і вибирати саме ту інформацію, яка буде корисна?

В останні роки відбулося усвідомлення фундаментальної ролі інформації в суспільстві. Наш час називають століттям інформації. Ще ніколи в розпорядженні людей не було стільки різної інформації одночасно.

Щодня на кожного з нас, дорослих, обрушується потік інформації, обробка якого забирає у нас все більше часу, і цей потік постійно зростає. Зорієнтуватися в цьому воістину безмежному морі непросто. Непросто нам, дорослим людям, ще більш непросто дітям.

Що з цієї інформації важливо, а що ні, як з нею працювати, як оцінювати? Питань виникає безліч. І допомогти відповісти на ці питання може саме школа, саме їй під силу роз'яснити дитині незрозуміле, невідоме у світі інформації. Школа покликана навчити дитину користуватися інформацією так, щоб вона відкривала йому світ.

Маленька людина з'являється на світ. Він оточений турботою і увагою, допомогою і підтримкою. Він пізнає світ за допомогою рідних і близьких, але йому все більше подобається робити це самому. Батьків дивує, що дитина все частіше відкидає їх допомогу і намагається осягнути таємниці предметів і явищ самостійно.

По мірі дорослішання дитини розширюється інформаційне поле, його пізнавальні устремління стають більш активними. Найчастіше батьків це дратує, вони відмахуються від його питань, твердять: підростеш - дізнаєшся, рано тобі про це знати, не твого розуму це діло.

Дитина підростає, приходить в школу і чекає, коли ж він зможе пізнати те, що ще не знає. Малюки-першокласники, затамувавши подих, чекають зустрічі зі своїм учителем, який вводить їх у світ незнаної та незрозумілої їм інформації, у світ знань. У цей світ увійти допомагають і батьки, і вихователі спільно лише в тому випадку, якщо педагог підходить до проблеми розвитку пізнавальної активності, дитячого цікавості і допитливості системно і відповідально.

Проте можна спостерігати досить сумну картину: діти задають питання, чекають відповіді, а дорослий, який покликаний допомогти їм знайти відповідь, відмахується від них, сердиться, не вважає це для себе важливою справою. І поступово гасне інтерес, діти вже не задають питання, тільки відповідають на них, при цьому роблять це без вогника, без запалу, без радості.

Проблема пізнавальної активності, способи, методи і прийоми формування пізнання дитини, його розвитку і розширення - одна з найголовніших проблем педагогіки. Проте останнім часом ці питання розглядаються однобоко, виключно з точки зору навчальної активності школяра, урочної діяльності.

Трапляється й так: п'ятикласники, які вчилися активно в початковій школі, з великим задоволенням і цікавістю приносять на уроки енциклопедії, словники, намагаючись дати вчителю вичерпну відповідь на питання, поставлені у підручнику. І добре, якщо педагог не тільки заохочує ініціативу дітей, але і спрямовує її в потрібне русло, навчає пошуку інформації, пропонує варіанти її пошуку. Такий спільний творчий процес дає свої результати. Хлопці не тільки шукають інформацію, але і вчаться відрізняти головне від другорядного.

Коли ж педагог не підтримує учнів, їх інтерес буде втрачено. Тоді в 7-8 класі, коли вчитель просить знайти додатковий матеріал по темі, що вивчається, хлопці його не почують.

Питання активізації пізнавальної діяльності учнів часто розглядаються в педагогічній літературі. Цій темі були присвячені численні дослідження П.Я. Гальперіна, Н.Ф. Тализіної, А.К. Маркової та інших дослідників. У більшій мірі ці дослідження присвячені формуванню потреби та інтересу до пізнання в ході навчальної діяльності. Однак не менш важливо займатися активізацією пізнавальної діяльності дитини не тільки на уроці, але й у позаурочній діяльності.

✏ Цікава пізнавальна діяльність може не тільки сприяти накопиченню знань, але і розвинути інтерес і бажання постійно дізнаватися нове, звичку постійно поповнювати запас своїх знань. Добре організований дорослими процес пізнання сприяє тому, що дитина прагне здобувати знання не тільки за допомогою дорослого, але і самостійно.

Іноді ж стикаєшся з тим, що методи і прийоми, які використовує педагог у своїй роботі, надовго відбивають у дитини бажання дізнаватися щось нове взагалі. Адже ні для кого не секрет, що навчальні завдання пізнавального характеру, що враховують вік дітей, їхні інтереси, захоплення, взаємопов'язана з навчальної цікава позакласна робота сприяють тому, що учні починають проявляти пізнавальну активність в самих різних видах діяльності.

Активне формування пізнання учнів починається в початковій шкіле, продовжується на всіх етапах дорослішання школяра.

У молодшому шкільному віці йде процес поглинання і накопичення знань, період засвоєння цих знань за їх переважним ознакою: чим знання цікавіше, незвичайний, образней, тим більше у дітей бажання та інтересу ними володіти.

На середньому етапі навчання формується звичка добувати інформацію, постійно нею користуватися, з'являється стійка потреба володіння інформацією. Саме на середньому етапі навчання необхідно створити для учнів такі умови, щоб максимально розвинути їх інформаційне поле, сприяти формуванню інформаційної культури.

Інформаційна культура - це систематизована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечують оптимальне здійснення індивідуальної інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб учнів, що виникають в ході навчальної, науково - пізнавальної та інших видів діяльності.

Провідна роль у формуванні інформаційної культури особистості, покладено на освітні установи.

Тільки освітні установи в ряді інших соціальних інститутів, у відповідності з існуючим законодавством в освітній сфері, здатні надавати щоденне вплив на кожного учня, забезпечуючи систематичну роботу по його інформаційної підготовки.

У загальноосвітній школі інформаційну підготовку учнів покликані здійснювати всі вчителі в рамках таких навчальних дисциплін.

На практиці, як показує проведений аналіз, навички роботи з інформацією формуються переважно в ході вивчення трьох навчальних дисциплін: української мови, літератури та інформатики, а також у ході виконання самостійної, науково-дослідної роботи учнів: підготовки рефератів, доповідей, конкурсних робіт і т. п.

Незаперечними перевагами вчителя у справі інформаційної підготовки учнів є систематичний характер впливу на учнів, обумовлений регулярністю навчальних занять, знання психолого-педагогічних особливостей кожної з вікових груп учнів, професійне володіння широким спектром сучасних форм і методів навчання, інноваційних педагогічних технологій.

Разом з тим, висококваліфікований вчитель-предметник не завжди сам володіє предметною областю, пов'язаної з формуванням інформаційної культури особистості і включає не тільки широкий спектр професійних інформаційних знань і умінь, але і переконань. Це і ґрунтується на чіткій системі аргументації переконання у невідворотності вступу людства в інформаційне суспільство та суспільство знань; і уявлення про різноманіття накопичених інформаційних ресурсів; і володіння алгоритмами інформаційного пошуку.

Для всіх членів суспільства сьогодні зростає необхідність постійного підвищення кваліфікації, оновлення знань, освоєння нових видів діяльності.

Ознакою інформаційного суспільства є утвердження культу знань.

✏ Особливої актуальності набуває формування інформаційної культури особистості, перед якою відкриваються широкі перспективи ефективного використання накопичених інформаційних ресурсів.

Відсутність цілісної концепції формування інформаційної культури індивіда, а також глобальність завдання підготовки молодого покоління до життя в інформаційному суспільстві надають цій проблемі загальнодержавне значення. І в її вирішенні особливе місце, безумовно, повинні зайняти загальноосвітні установи. Лише фундаментальна освіта дозволяє людині відокремити зерна від плевел, скористатися інформацією з толком і перетворити її в знання. Очевидно, що величезну роль набуває питання: що саме ми пізнаємо, що читаємо, як обираємо об'єкти для пізнання, для читання з неозорих інформаційних та документальних масивів. Те, що може дізнатися і прочитати за своє життя людина, - мізерно мало, якщо безсистемно використовувати всю ту інформацію, що йде сама в руки, або читати все випадково попадающееся на очі. Але і це мале може стати дуже багатьом, якщо інформація, яку отримує учень, цікава, корисна, зачіпає розум, серце і душу.

Цікаву думку висловив академік Сергій Іванович Вавілов, кажучи про інформацію: «.. .сучасний людина знаходиться перед Гімалаями інформації в положенні золотошукача, якій треба відшукати крупинки золота в масі піску».