➤ активність гравця;
➤ доступність гри;
➤ наочність і віртуальність гри;
➤ цікавість і емоційність;
➤ індивідуальність гри;
➤ колективність гри;
➤ цілеспрямованість гравця;
➤ самодіяльність і самостійність у грі;
➤ змагальність та змагання;
➤ результативність гри;
➤ проблемність гри.
Давайте послідовно розглянемо кожний з перерахованих принципів:
- активність - основний принцип ігрової діяльності, що виражає активний прояв фізичних та інтелектуальних сил людини, починаючи з підготовки до гри, в самому її процесі, а також у ході обговорення отриманих результатів;
- доступність гри означає, що будь-яка дидактична гра повинна бути проста і зрозуміла;
- принцип наочності виражає наявність необхідного для дидактичної гри наочного забезпечення (таблиці, схеми, картки, різноманітні предмети тощо);
- цікавість і емоційність гри посилюють пізнавальний інтерес до гри і пізнавальну активність у процесі підготовки, участі та завершення гри;
- принцип індивідуальності відображає суто особисте ставлення людини до грі, в якій розвиваються ті чи інші якості, що мають цілком певну цінність як для гравця, так і для його особистості та професійного зростання. Це означає, що в кожній дидактичній грі повинно бути місце для прояву і розвитку суто індивідуальних якостей самовираження і самоствердження гравця;
- колективність ж відбиває спільний характер взаємозв'язаної і взаємозалежною ігрової діяльності в групах або командах, де кожен являє собою індивідуальність. Дидактична гра, як колективна діяльність індивідуалів, сприяє розвитку товариських взаємин, вчити мислити і діяти спільно, переконує в необхідності і ефективності колективної роботи;
- цілеспрямованість гравця відображає не тільки відомий закон єдності мети для гравця і його суперника, але і те, що особисті цілі гравця повинні збігатися із загальними цілями команди. Це один з найважливіших принципів побудови і проведення дидактичної гри;
- самодіяльність і самостійність гравця в грі - це не одне і те ж; у першому випадку мова повинна йти про самовільне прояві особистого почину в колективній грі; у другому - головний сенс самостійності гравця полягає в тому, що мета дидактичної гри є системоутворюючим елементом його «самовільного» діяльності і несе в собі функцію управління нею.
- змагальність і змагання в дидактичній грі засновані на результативності ігрової діяльності і виражає собою основні види спонукань учнів до участі в грі. Без змагання немає гри і духом відкритого змагання просякнута вся гра. Змагання і самосостязательность спонукають до активної самостійної діяльності і мобілізують весь потенціал фізичних, інтелектуальних та духовних сил людини;
- результативність відображає усвідомлення підсумків дій як конкретних досягнень особистості. Це основоположний принцип гри, істина, яка дозволяє представити дидактичну гру як продуктивну творчу діяльність гравця і команди;
- принцип проблемності в дидактичній грі висловлює логіко-психологічні закономірності мислення в інтелектуально-емоційної боротьбі. Весь хід гри включає процеси планування, організації і вирішення проблемних ситуацій, що виникли в мисленні гравця, який має на меті в умовах протидії суперника. Принцип проблемності полягає в тому, що сама гра створює умови для виникнення і вирішення проблемних ситуацій.
Дидактичні ігри доцільно використовувати на різних етапах уроку:
✓ при засвоєнні нових знань,
✓ виробленню навичок,
✓ формуванні умінь,
✓ при перевірці результатів навчання.
Визначення місця дидактичної гри у структурі уроку і поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від правильного розуміння вчителем функцій дидактичних ігор та їх класифікації. У першу чергу колективні ігри слід розділяти за дидактичним завданням уроку. Це передусім ігри навчальні, контролюючі, узагальнюючі.
Навчальної є та гра, в якій учні, беручи участь в ній, набувають нові знання, вміння і навички або змушені придбати їх у процесі підготовки до гри. Причому результат засвоєння знань буде тим краще, чим чіткіше буде виражений мотив пізнавальної діяльності не тільки в грі, але і в самому змісті навчального матеріалу.
Контролює буде гра, дидактична мета якої полягає в повторенні, закріпленні, перевірці раніше отриманих знань. Для участі в ній кожному учню потрібна певна підготовка по предмету.
Узагальнюючі ігри вимагають інтеграції знань. Вони сприяють встановленню міжпредметних зв'язків, спрямовані на набуття вмінь діяти в різних навчальних ситуаціях.