Вірші про Батьківщину для початкових класів

Автор: Татарчинская Зоя Миколаївна, вчитель початкових класів МБОУ «Середня загальноосвітня школа №11» р. Альметьєвська

Опис: Пропоную вашій увазі вірші власного твору з циклу «Батьківщина». Даний матеріал призначений для учнів початкових класів. Головна мета - виховання духу патріотизму підростаючого покоління, виховання любові та дбайливого ставлення до своєї малої батьківщини, сім'ї і своїм близьким людям.

1. «Батьківщина»

Люблю село привільне,

Люблю його поля.

Люблю я спів вільне

І трелі солов'я.

Люблю квіти заречные,

Ромашки на лузі.

Люблю очі безтурботні,

Забути їх не можу.

24.11.2003 р.

2. «Моя Росія»

Пишаюся тобою, моя Росія!

Пишаюся тобою, моя країна!

Пишаюся тобою, адже ми єдині,

І ти така ж одна!

Пишаюся тобою, рідна країна,

Пишаюся величністю твоїм,

Твоїми добрими справами

І вдачею вічно молодим!

Пишаюся лісами і полями,

Степами, пасовищем, луками.

Пишаюся твоєю я красою,

Душею вічно молодий!

Росія, ти завжди єдина,

Як птах, ти непереможна.

Ти неначе яблуня в цвіту,

Тебе, Росія, я люблю!

Люблю я зелень твоїх ріллі,

Мені навіть лютий звір не страшний,

Якого повно в твоїх лісах,

І сльози радості стоять в моїх очах.

Пишаюся тобою я,Батьківщина моя,

Велика, ти Батьківщина - Росія!

Тебе люблю, пишаюся тобою я,

Моя країна-могутня Росія!

3.03.2008 р

3. «Любов»

Люблю Вітчизну я рукою любов'ю,

Люблю краю я, що дороги завжди,

Люблю я пам'ять, що залита кров'ю,

І минулих років військові роки.

Вітчизна наша Батьківщина-Росія,

Велика могутня країна.

Непереможна Батьківщина адже сія,

Вона для всіх, адже нам дана.

14. 07.2013.

4. «Батьківщина»

Ялини, сосни, дуби і горобини,

Куди не глянь - скрізь тополі.

Це Батьківщина наша - Кармалка,

Це російська земля наша.

Це край наш рідний і близький,

Це милі серцю ліси,

Тихий вир і берег низький,

Це пташині в лісі голосу.

Рідний дім із цветною калиткою,

Солов'їна трель біля струмка,

Ти, Кармалка , мені стала близкою,

Не забути ніколи мені тебе.

14.07.2013 р.

Туга за батьківщиною.

Сонце встало, окинувши село,

Що стоїть над рікою Шешмой.

І я кличу рідного внемлю,

Він кличе мене знову додому.

Вулиць тихих широкі простори,

Щебет птахів над селом на світанку,

Стан березовий, серцю так близький,

І порожня лава у дворі.

Дзвони храму і звуки природи,

Дитячий сміх і баб'ячий плач,

Не забути мені на довгі роки

Спечений бабусею калач.

Низький будиночок в кінці села

І цвинтарний старенький хрест,

Де ночами блукають тіні,

І де чути денний благовіст.

Не забути мені милі особи,

Не забути мені рідні краї,

Де цвіте з весни медуниця,

Де живе моя сім'я.