Проведення психолого-педагогічних досліджень

Педагог-психолог виходить з того, що у кожного неповнолітнього є свій особистісний сенс, є особистісна значимість, на яку і треба спиратися в ході проведення діагностичних досліджень. Індивідуально орієнтований підхід заснований на тому, що кожна особистість унікальна. Реалізація індивідуально орієнтованого підходу полягає в тому, що педагог-психолог відноситься до підлітку не тільки як до об'єкта діагностичного дослідження, але й, насамперед, як до особистості, активному суб'єкту діяльності. Основні вимоги індивідуально-орієнтованого підходу: бачити підлітка як цілісну особистість зі своїми інтересами, потребами, знаннями, вміннями, навичками і т.д.

Діагностичне дослідження підлітків та їх батьків включає діагностику:
- особистісних особливостей і акцентуацій підлітка;
- особливостей психоемоційного стану неповнолітнього;
- інтелектуального розвитку;
- стилю сімейного виховання.
Результати діагностичного дослідження можуть бути корисними для визначення доцільності використання заходів, форм покарання і методів перевиховання неповнолітніх правопорушників.
Ефективності діагностичного процесу сприяє вибір апробованих діагностичних методик, поєднання різних методів психологічної діагностики (тестування, проективні методики) зі спеціально організованим спостереженням і аналізом наданих матеріалів кримінальної справи.
Запропоновані методики психолого-педагогічної діагностики добре теоретично і психометрично обґрунтовані. Вони пройшли перевірку за такими критеріями, доводить їх якість та ефективність, як валідність і надійність.
Вибір тієї чи іншої психолого-педагогічної методики обстеження в кожному конкретному випадку залежить від цілей і завдань проведеного обстеження, віку дитини та притаманного йому провідного виду діяльності.

Мінімум діагностичних методик, що використовується в роботі педагога-психга.

Дослідження когнітивної сфери:
- Методика «Виключення предметів»;
- Розуміння переносного сенсу метафор, прислів'їв, коротких оповідань з прихованим змістом;
- Методика «Парні картинки»;
- Методика «Аналогії» (прості і складні);
- Методика «Виділення суттєвих ознак»;
- Методика «10 слів» Лурія.
Дослідження особистості та міжособистісних відносин:
- Методика Р. Тэммл, М. Дорки, Ст. Амэн;
- Методика Р. Жиля;
- Методика М. Панфілової;
- Тест незакінчених речень;
- Опитувальник Баса-Дарки;
- Опитувальник САН;
- Тест шкільної тривожності Філіпса;
- Опитувальник ЕРІ (Айзенка);
- Методика багатофакторного дослідження особистості (Кеттел);
- Тест «Будинок-Дерево-Людина» (Дж. Бук);
- Патохарактериологический діагностичний опитувальник (ПДО);
- Опитувальник акцентуації особистості (за К. Леонгарду);
- Дослідження самооцінки (Дембо-Рубінштейн);
- Колірний тест відносин (А. М. Еткінд);
- Методика вимірювання рівня тривожності Тейлора.

Наведений діагностичний інструментарій відповідає принципу комплексного підходу до вивчення дитини і забезпечує всебічне обстеження особливостей розвитку основних складових психіки особистості, інтелекту, діяльності.
Використання даного мінімуму методик психолого-педагогічної діагностики дозволяє отримати якісні та кількісні характеристики об'єкта дослідження, які знаходяться у взаємозв'язку. Звідси випливає необхідність застосування при діагностиці багатьох методик, що забезпечують поєднання кількісних і якісних показників розвитку. Отримання якісно-кількісних характеристик різних складових психічного розвитку сприяє розумінню структури пізнавальної діяльності та провідного чинника, що лежить в основі індивідуальних особливостей.
Необхідною умовою при здійсненні діагностики є створення комфортного середовища: освітлення, організація простору, зручне розміщення необхідних матеріалів.
На результати обстеження також впливає особистість педагога-психолога, який проводить діагностику. Від його професіоналізму, манери поведінки залежить створення доброзичливої атмосфери, встановлення контакту з підлітком, зняття тривожності і невпевненості.
Тестове обстеження носить жорстко уніфікований характер, що проявляється в стандартному пред'явленні інструкції, часу виконання завдання, якості стимульного матеріалу та ін.

Організація проведення психолого-педагогічного обстеження передбачає:
- складання плану проведення обстеження (вибір діагностичних методик, визначення кількості завдань, порядку та форми їх пред'явлення);
- визначення способів фіксації одержуваних даних;
- визначення методів аналізу та обробки отриманих результатів
У деяких випадках, коли стан дитини не дозволяє йому виконати весь обсяг завдань, процедура обстеження або модифікується, або основний упор робиться на методи спостереження, анкетування батьків та збору анамнестичних даних.

Кінцевою метою психолого-педагогічного обстеження є отримання відомостей про особистості, рівні розумового розвитку і поведінці підлітка, що відображається у результатах психолого-педагогічного дослідження (висновку).
Висновок має бути викладено письмово і в необхідному законом порядку, що передбачає певну його форму, структуру та зміст. Висновок повинен бути написаний зрозумілою мовою, а наукові терміни повинні бути роз'яснені. Висновок повинен складатися з трьох частин:
• вступної,
• дослідної і
• заключної.
У вступній частині вказуються час і місце проведення дослідження, відомості про педагога-психолога, правова підстава проведення дослідження (за запитом якого органу проводиться). Тут же зазначаються питання, поставлені перед фахівцем (без зміни можливих неточностей і термінологічних помилок).
У дослідній частині описуються всі використані діагностичні методи, методики і процедури, викладаються результати.
У заключній частині даються ясні і чіткі відповіді на поставлені запитання.
Неможливість отримання інформації або точної відповіді повинна бути обґрунтована. Якщо однозначну відповідь неможливий, він може бути і ймовірнісним.
Відповіді на поставлені питання і є висновками психолога. Якщо отримання відповіді вимагає знань фахівців із суміжних галузей науки, у висновку вказується на необхідність призначення психолого-психіатричної, медико-психологічної або іншої експертизи.